На початку ХХ ст.
· многослойная структура с наполнителем на основе (пенополиуретана, пенополиизоцианурата, минеральной ваты либо пенополистирола);
· оцинкованная сталь сталь с различным полимерным покрытием, нержавеющая сталь, алюминий и др.;
· технологичность, огнестойкость, прочность, легкость конструкции;
· простая сборка панелей, с возможностью монтажа на любой каркас (бетон, металл, дерево);
· широкий спектр цветовых решений;
Стеновые сэндвич панели крепятся к конструкции здания при помощи специальных узлов соединения.
Для обеспечения дополнительной защиты от повреждений во время погрузки, разгрузки и транспортировки, стеновые сэндвич панели покрывают защитной пленкой.
на початку ХХ ст.
На географічних картах початку ХХ століття України не існувало. Її землі входили до складу двох імперій – Російської імперії та Австро-Угорщини.
| Імперія | Територія |
| Росія (17 млн. українців) | · Правобережна Україна у складі трьох губерній – Київської, Волинської, Подільської · Лівобережна Україна у складі Полтавської, Харківської, Чернігівської губерній · Південні губернії – Єкатеринославська, Таврійська, Херсонська |
| Австро-Угорщина (понад 5 млн. українців) | · Східна Галичина (входила в склад коронного краю Галіція і Лодомерію. Край мав широкі права самоврядування. Його управлінський апарат підкорявся Відню, але контролювався польською адміністрацією. Українці жили поряд із поляками та євреями) · Південна Буковина (тут в основному жили українці та румуни, існувала як самостійна провінція і також підкорялася Відню) · Закарпаття (входило в Угорське королівство й управлялося із Будапешта. Серед населення переважали угорці) |
Особливості соціально-економічного розвитку України на початку ХХ ст.
У складі Російської імперії
· Відбувається індустріалізація економіки
· Українські землі стали одним з головних промислових районів Російської імперії
· Українська промисловість розвивається як частка загальноімперського економічного комплексу. Розвиток української економіки базується не на місцевому капіталі, а капіталі з-за кордону – Росії
· Підкорення імперському центру, який вбачав в Україні, передусім, могутню сировинну базу (на українську промисловість припадало 70% видобутку сировини і виробництва напівфабрикатів Російської імперії), вартість російської готової продукції була високою, а ціни на українську сировину - низькими
· Своєрідним каталізатором реалізації потенційних можливостей регіону стала економічна криза, яка, загостривши конкуренцію і посиливши поляризацію підприємств, примусила буржуазію максимально сконцентрувати та об'єднати сили
· Україна за рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях домінувала не лише в Російській імперії, але й посідала одне з перших місць в світі (металургійна, кам'яновугільна, залізорудна)
Концентрація промислового виробництва сприяла процесу монополізації (синдикат цукрозаводів (1887), «Продамет», «Трубопродаж», «Продвагон» (1902), «Цвях» (1903), «Продвугілля» (1904)).
· Більш швидкі, ніж загальноімперські, темпи розвитку найважливіших галузей промисловості:
ü Українські землі давали 70% вугілля, 57,2% залізняку, 52% чавуну, 80% цукру імперії, 90% експортованої Росією пшениці.
ü На Україну припадає 70% всього видобутку сировини імперії, 15% її потужностей у виробництві готових товарів
· Розвивається кооперативний рух.
· Монополістичні об'єднання були тісно пов'язані не лише з російською буржуазією, але й з іноземним капіталом (західну буржуазію приваблювали природні багатства, дешева робоча сила, висока норма прибутку, широкий ринок) – 25% іноземних інвестицій в промисловість Російської імперії припадають на Україну
· Засилля іноземних кампаній гальмувало і деформувало економічний розвиток, оскільки вітчизняний виробник витіснявся з ринку, а велика частка прибутків, отриманих за рахунок монопольних цін і отриманих воєнних замовлень, вивозилася за кордон
· Нерівномірний розвиток регіонів, деформація економіки України:
ü Південь України швидко перейшов на капіталістичні рейки, бурхливо розвивається промислове виробництво
ü
ü Південно-західний регіон орієнтувався головним чином на аграрний сектор, тут домінував дрібнобуржуазний устрій
ü Лівобережжя, де зберігалися залишки кріпацтва, помітно відставало від інших регіонів України
· Склалася певна спеціалізація промислових районів
ü Донбас став центром вугільної промисловості
ü Нікопольський басейн – марганцевої
ü Кривий Ріг – залізорудної
ü Правобережжя і в деякій мірі Лівобережжя - цукрової
· Зріст міст (130). Українці складали менше 1/3 міського населення
· Залишалася сільськогосподарським районом імперії, де в селах проживало 80% населення
· Великі земельні латифундії стали на капіталістичний шлях розвитку
· Земля стала об'єктом купівлі-продажу – товаром
· Посилився процес майнового розшарування
· Зріст соціальної напруги через катастрофічне становище трудящих мас. Хоча Україна мала статус «європейської житниці», українець в середньому споживав хліба менше ніж мешканці розвинутих країн Європи
· Малоземелля штовхало селян до міграції в східні райони імперії
№ 2
Схарактеризуйте особливості соціально-економічного розвитку українських земель в складі Австро-Угорщини на початку ХХ ст.
______________________________________________________
На географічних картах початку ХХ століття України не існувало. Її землі входили до складу двох імперій – Російської імперії та Австро-Угорщини.
| Імперія | Територія |
| Росія (17 млн. українців) | · Правобережна Україна у складі трьох губерній – Київської, Волинської, Подільської · Лівобережна Україна у складі Полтавської, Харківської, Чернігівської губерній · Південні губернії – Єкатеринославська, Таврійська, Херсонська |
| Австро-Угорщина (понад 5 млн. українців) | · Східна Галичина (входила в склад коронного краю Галіція і Лодомерію. Край мав широкі права самоврядування. Його управлінський апарат підкорявся Відню, але контролювався польською адміністрацією. Українці жили поряд із поляками та євреями) · Південна Буковина (тут в основному жили українці та румуни, існувала як самостійна провінція і також підкорялася Відню) · Закарпаття (входило в Угорське королівство й управлялося із Будапешта. Серед населення переважали угорці) |
Особливості соціально-економічного розвитку українських земель у складі Австро-Угорщини
| · Політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії, як джерело дешевої сировини та ринку збуту промислових товарів і машин |
| · Господарство Західної України було аграрним, зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, переважно прусським шляхом |
| · Ці землі були найубогішими в Європі, їх називали «коморою економічних абсурдів» |
| · Промисловість, хоча і зробила значний крок вперед, залишалася відсталою, темпи розвитку були надзвичайно низькими |
| · Важкої промисловості фактично не існувало, слабо розвинуте машинобудування |
| · Провідними галузями були нафтовидобувна (в районі Дрогобича і Борислава) – давала 5% світової видобутку нафти, деревообробна, горілчана, виробництво солі, гірського воску, харчова промисловість |
| · В промисловості панував іноземний капітал – австрійський, німецький, англійський, французький |
| · Формувалися кооперативи, ощадні каси, господарські і промислові спілки: |
| ü Виникають монополістичні об'єднання: «Галицько-карпатське товариство», «Галичина», «Мундус», «Сольва» |
| ü В 1904 р. заснована Ревізійна спілка українських кооперативів (РСУК), яка стала організаційно-ідейним центром українських кооперативів. На початку ХХ ст. пряшевський єпископ Ю.Фірцак організував «Верховинську акцію» (ряд заходів щодо покращання становища селян) |
| · Повільно йшов процес зростання міст. Найбільшим містом був Львів, де чисельність населення складала 200 тис. чол. Українці складали 25-30% міських мешканців |
| · Зберігалося поміщицьке землеволодіння (більше 40% орних земель належало 2400 крупним землевласникам) |
| · Безземелля штовхало селян на еміграцію за океан |
 У порівнянні із Наддніпрянською Україною економіка Західної України була відсталою і носила яскраво виражений колоніальний характер
|
Українська нація формувалася як аграрна нація. Це пояснюється не стільки психологічними чинниками (глибока любов українців до землі), скільки політикою національного пригноблення з боку імперій
№ 3
Українське питання напередодні Першої світової війни
_____________________________________________________
Українське питання напередодні
Першої світової війни
Українське питання у вузькому розумінні – це питання про місце і роль українського фактора у внутрішньому житті держав, до складу яких українські землі входили.
Українське питання в широкому розумінні – це питання про умови і механізм возз'єднання українських земель і про утворення власної української державності.
Серед основних суперечностей, що призвели до війни, домінували стосунки між Росією й Австро-Угорщиною, Росією і Німеччиною, суперництво за розподіл світу. Через своє особливе геополітичне становище Україна з неминучістю потрапила до сфери першочергових інтересів ворогуючих коаліцій. Вона була одним із неодмінних об’єктів обопільних розрахунків і зазіхань, а відтак – і одним із епіцентрів воєнного протиборства.
| Плани Антанти | Плани Троїстого Союзу |
| · Росія прагнула силою просунути кордони своєї імперії до Карпат, приєднавши частину західноукраїнських земель (Закарпаття), прикриваючи свої наміри гаслом об'єднання українців Східної Галіції та Північної Буковини – «братів-русинів · Російська імперія прагнула використати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу ü Російський уряд, скориставшись введенням воєнного становища, заборонив газети і журнали, які виходили на українській мові, закрито всі українські видавництва ü Заборонено діяльність «Просвіт» і інших громадських, культурно-просвітницьких українських організацій ü Було репресовано багато активних учасників українського національного руху, у тому числі – М.Грушевській · Англія і Франція зобов'язалися не перешкоджати цим планам в обмін на згоду Росії розділити колонії Німеччини та азіатські володіння Туреччини між Англією, Францією і Росією | · Найагресивніші плани по відношенню до України були у Німеччини · Німеччина планувала розгромити Російську імперію, відторгнути від неї Україну і разом з Прибалтикою, Білоруссю, Польщею, Кавказом включити її до складу майбутньої Великогерманської світової імперії · Під цілковиту владу німецьких монополій повинні перейти в Україні передусім Донецький басейн з Одесою, Кримом і Приазов'ям · Австро-Угорщина прагнула не лише навіки зберегти панування в Галіції, Буковині та Закарпатті, але й претендувала на Волинь і Поділля · Австро-Угорська імперія прагнула використати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу ü Австро-Угорська влада в «своїх» українцях бачила ворогів імперії, зважаючи на їхнє природне прагнення до об'єднання з більшою часткою свого народу, який перебував під владою Росії ü Тисячі українців без суду та слідства опинилися у в'язницях й концентраційних таборах, «Українською голгофою» називали табір Талергоф · Італія підтримувала плани Німеччини й Австро-Угорщини, сподіваючись захопити французькі колонії в Африці · Після вступу до війни Туреччини розроблявся план захвату нею Північного Причорномор’я і контролю турками акваторії всього Чорного моря |
В результаті - українці, розділені між імперіями, змушені були воювати між собою: в російській армії налічувалося близько 4 млн. українців, в австрійській - 300 тис.
№ 4
Початок Української революції. Утворення Центральної Ради
_____________________________________________________
Ознаки посилення революційних настроїв
| · Активізація робочого руху |
| · Перехід від економічної до політичної боротьби |
| · Посилення селянського руху |
| · Застосування регулярних військ для придушення селянського руху |
| · Зростання активності студентської та учнівської молоді, яка протестувала проти обмеження її прав, виступала за соціальну справедливість |
| · Посилення опозиційного руху ліберальної буржуазії, поміщиків, інтелігенції за проведення реформ |
Ознаки політичної та економічної кризи Російської імперії
| · Зростання недовіри народу до державних органів влади |
| · Державні органи влади погано контролюють ситуацію в країні, не можуть змінити її на краще ані на фронті, ані в тилу |
| · Велика частина підприємств не працює |
| · Нестача продовольства |
| · Стрімке зростання безробіття |
| · Зріст інфляції (знецінення грошей, зріст цін) · Часті повстання селян, робочих, солдат |
| · Російський цар Микола II вважав, що кризу можливо подолати, тому численні попередження про катастрофічний характер подій залишалися без належної уваги |
Український національно-визвольний рухв роки Першої світової війни
В Галіції
Тут активізується діяльність політичних партій, основним гаслом яких була політична самостійність України. Західна Україна стала базою організаційної діяльності Наддніпрянської України.
Зростає кількість українських представників в центральному парламенті та крайових сеймах
Партії Західної України активно підтримували уряд Австро-Угорщини і Німеччини у війні з Росією, сподіваючись, що у разі поразки Росії держави-переможці допоможуть українцям створити самостійну державу
В Наддніпрянській Україні
Відбувається процес політизації українського руху, зростання кількості національних партій
Українські партії були нечисленними, недостатньо організованими і в основному, крім УНП, не йшли далі за вимоги автономії України у складі Росії. Більш масовими і впливовими були загальноросійські партії, які не прагнули рішення національного питання, крім кадетів, які вимагали культурної автономії для національних околиць імперії.
Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно
Розкол українського національного руху, хоча і ослабив український рух, але не знищив ідеї створення самостійної української держави
Національний рух в Наддніпрянській Україні не набув масового характеру. В ньому брала участь в основному ліберальна та демократична інтелігенція, тоді як робітники й селяни вели боротьбу передусім за свої класові інтереси.
Виведення: Перша світова війна стала для українців справжньою національною трагедією і перетворила українські землі на об'єкт захвату і театр воєнних дій, а українців – в учасників братовбивчого протистояння. Два військово-політичні блоки вели кровопролитну війну за українські землі, не враховуючи національних інтересів народу.
Війна зумовила й інші негативні тенденції в суспільному розвитку цих земель: розкол національного руху, зведення нанівець можливості легальної політичної і культурної діяльності, придушення опозиційних сил, застосування імперськими
державами репресивних акцій, руйнування народного господарства, деформація структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу.
Єдиним позитивним для України наслідком війни було те, що війна виснажила обидві імперії і прискорила їхній крах. Українство накопичувало національно-визвольну енергію, чітко усвідомлювало, що без активізації національної боротьби неможливо відродити українську державність.
27 лютого 1917 рокув Петрограді розпочалися масові страйки та демонстрації. Почалася революція. Головними лозунгами повсталих були: «Геть самодержавство!», «Геть війну!» .
2 березня 1917 року цар Микола II, не зумівши подавити революцію, відрікся від престолу.
З'явилося одразу два претендента на політичну владу.
В Петрограді було створено Тимчасовий уряд, сформований з ліберальних депутатів Думи, що мав намір грати роль охоронця влади до тих пір, поки не буде створено новий уряд, який повинен, після проведення виборів Установчих зборів, вирішити питання про владу.
4 березня 1917 року в Києві була створена Українська Центральна Рада – суспільне об'єднання для створення автономії України у складі Російської федеральної республіки.
 |
Особливості національно-визвольного руху на Україні
| · Сплеск національно-визвольного руху відбувся в умовах Першої світової війни, коли українці змушені були воювати у складі ворогуючих військово-політичних блоків. В результаті українські національні сили було розколемо |
| · В Наддніпрянщині існувала «оборонна» позиція з орієнтацією на Росію - прагнення за її допомогою об'єднати Україну й добитися її автономії, оскільки перемога без допомоги України неможлива |
| · В Наддніпрянській Україні центром опозиційної діяльності щодо царизму стали земства – органи місцевого самоврядування (вимагали надання політичних свобод, ліквідації кріпосницьких пережитків, скликання Установчих зборів для вироблення Конституції) |
| · В Західній Україні національний рух розвивався в більш сприятливих умовах |
| · На Західній Україні (в Галіції) ставка була на перемогу Німеччини та Австро-Угорщини з метою створення української держави під їх протекторатом, а в Наддніпрянській Україні розраховували тільки на свої власні сили і боротьбу «трудящих мас» |
| · На відміну від росіян в Києві, що розділилися на поміркованих у Виконавчому комітеті і радикалів в Раді, українці всіх ідеологічних течій об'єдналися в єдиному представницькому органі |
Партійний склад Центральної Ради
| Партії | Політика |
| Українська народна партія | ініціатор створення Центральної Ради; стояла на позиції боротьби за незалежність України, але пішла на об'єднання з іншими партіями, мета яких – автономія України. |
| Українська соціал-демократична партія | стояла на позиції боротьби за незалежність України, але пішла на об'єднання з іншими партіями, мета яких – автономія України. |
| Українська партія соціалістів-революціонерів | стояла на позиції боротьби за незалежність України, але пішла на об'єднання з іншими партіями, мета яких – автономія України. |
| Товариство українських поступовців | · парламентаризм як основа загальнодержавного ладу; · федеральна перебудова Росії як засіб забезпечення прав українського населення; · національно-територіальна автономія України у складі Російської федерації. |
В Центральній Раді були прибічники автономії України у складі Росії - (автономісти) та прихильники негайного проголошення незалежності - (самостійники). Між автономістами та самостійниками йшла постійна боротьба, яка знижувала загальний потенціал українського національного руху.
Самостійники серед українських політиків були в меншості, тому погодилися на верховенство в ЦР автономістів. Вони сподівалися, що розвиток подій змусить автономістів переглянути свої погляди й підтримати курс на незалежність.
Причини посилення впливу Центральної Ради
| · Прагматичні міркування: свій, так би мовити, домашній уряд чуйніше відгукувався б на потреби народу · Демократичний принцип формування Центральної Ради, оскільки з самого початку вона була об'єднанням трьох представництв: національного, соціально-класового і територіального |
| · ЦР відстоювала близькі й зрозумілі народу ідеї національно-територіальної автономії та популярні ідеї соціалізму |
| · Українське селянство розраховувало на те, що ЦР вирішить земельне питання |
| · Солдати сподівалися на швидке припинення війни; |
| · Народ прагнув виведення країни із економічної кризи та покращення матеріального становища людей |
Політична програма Центральної Ради на початку революції
| · Об’єднання всіх українських етнічних земель в єдину державу · Об’єднання українського народу в єдине ціле · Формування національного уряду, який представляє та відстоює інтереси українського народу · Мирні переговори, припинення участі України у війні · Формування національної боєздатної армії · Проголошення національно-територіальної автономії України в 9 губерніях, а надалі - й незалежної Української держави |
| · Проведення аграрної реформи – надання землі селянам без викупу · Відновлення роботи промисловості та сільського господарства · Поліпшення матеріального стану трудящих мас · Проведення соціальних реформ · Збереження і розвиток української культури · Надання національним меншинам рівних політичних прав |
Структура органів влади в Україні
(перша половина 1917 р.)
| Центральная Рада – найвищий орган влади Голова – М.Грушевський |
| Мала Рада законодавчий орган влади (30 чол.) з правами, обмеженими рішеннями ЦР | Генеральний секретаріат виконавчий орган влади (8 секретарів на чолі з В.Винниченком) – уряд |
| Губернські, міські, повітні ради, підлеглі ЦР |
В УЦР не було єдиної думки про майбутній статус України.
«Самостійники» на чолі з М.Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності.
«Автономісти» (М.Грушевській, В.Винниченко) бачили Україну автономною республікою у федеральному союзі з Росією.
Уже в перші дні свого існування Центральна Рада на чолі з М.Грушевським звернулася до українського народу із закликом згуртувати свої сили у боротьбі. Ця відозва свідчить про те, що лідери українства правильно зорієнтувались у складній політичній ситуації перших днів революції
Центральна Рада і Тимчасовий уряд на переговорах
| Представники | Позиція |
| Центральна Рада (М.Грушевський В.Винниченко) | § Пропонувала передати питання про владу в Україні на розгляд міжнародної конференції, а до того часу встановити владу крайового комісару від ЦР, а при Тимчасовому уряді створити міністерство у справах України. § Надання автономії Україні. |
| Тимчасовий уряд (А.Керенський) | § Відмовилися визнати автономію України § Питання про владу розв’язано не було |
Виведення:Створення УЦР стало визначною подією в національно-демократичній революції 1917-1920 рр. УЦР виступила організатором і лідером національно-визвольного руху, який охопив широкі верстви населення; діячі УЦР почали публічно та відкрито говорити від імені нації в її інтересах
№ 5
Проголошення автономії України. Проаналізуйте зміст I Універсалу Центральної Ради
_______________________________________________________
10 червня 1917 р.Центральна Рада на Другому Всеукраїнському з'їзді проголосила І Універсал
Зміст І Універсалу
| Причини виникнення | Зміст |
| · Тимчасовий уряд відмовив делегації Центральної Ради задовольнити вимогу щодо проголошення автономії України | · Вимога надати Україні автономію в складі демократичної і федеральної Росії |
| · Обрання на основі загального, прямого, таємного голосування Українських Установчих зборів | |
| · Проголошувалося право створити свої органи влади, закони | |
| · Засуджувалася політика Тимчасового Уряду на переговорах із М.Грушевським та В.Винниченком | |
| · Найвищим органом влади оголошувалася ЦР, яка проголошувала себе виразником всенародної волі й брала на себе всю повноту політичної відповідальності · Об’єднання всіх політичних сил на демократичних засадах незалежно від національності | |
| · ЦР закликала населення до створення органів влади на місцях, підлеглі ЦР | |
| · Необхідність створення української казни за рахунок податків з населення, · Відмова перераховувати податок в центральну російську казну · Запровадження одноразового податку на користь українського народу | |
| · Виражалася надія, що Всеросійські Установчі збори схвалять автономію України | |
| · Закликав українських громадян до згоди та взаєморозуміння із демократичними силами інших націй | |
| · Виражалася вимога усунення на місцях окремих осіб і організацій, які вороже ставилися до ідеї української незалежності шляхом їх переобрання |
Виведення:Проголошення автономії України призвело до подальшого розвитку українського національного руху. І Універсалом, по суті, було здійснено відновлення, відродження української державності, але не як самостійної, а як автономної у складі Росії. І Універсал заклав основи проголошення незалежності України в майбутньому, зміцнив авторитет УЦР в народі.
Головне значення Універсала – самовільне, всупереч позиції Тимчасового Уряду, проголошення автономії України. При цьому в Універсалі чітко пояснювалося, що Україна не пориватиме з Російською державою.
ТУ засудив І Універсал як документ «злочинний», «сепаратистський». З політичних партій лише РСДРП(б) оголосила вимоги України законними. Але все ж таки наприкінці червня до Києва прибула делегація ТУ. За декілька днів переговорів їй вдалося примусити ЦР піти на компроміс, відмовившись від низки положень І Універсала.
№ 6
Визначте причини переважання автономістських настроїв в Центральній Раді. Чому на початку революції проголошення незалежності було неможливо?
_______________________________________________________
Причини переважання автономістських настроїв
в Центральній Раді
| · Програмною установкою більшості політичних партій і сил Центральної Ради була саме автономія |
| · Український народ ще не сформувався як нація |
| · Не сформована загальна українська ідея, тому ідея незалежності не була поширеною, визнаною й популярною в масах |
| · Серед української політичної еліти поширеними були ілюзорні надії на справедливе та раціональне рішення національного питання революційною демократією Росії |
| · В складі Росії у України був, як здавалося, шанс отримати хоча б автономію, а проголошення незалежності залишило б її наодинці в епіцентрі Першої світової війни фактично без державних структур, без армії, без фінансування та надійного матеріального забезпечення. В таких умовах Україна могла стати легкою здобиччю воюючих сторін з перспективою перетворитися на колонію |
Причини, за якими проголошення незалежності негайно було неможливо
| · Україну як державу Антанта та Троїстий союз не визнавали. Для них вона була лише складовою частиною Австро-Угорщини та Росії |
| · В плани воюючих сторін не входило надання Україні незалежності – навпаки, вони самі прагнути вирішити свої проблеми за рахунок України |
| · Україна лише починає формування своїх органів управління |
| · Не проведені мирні переговори - не створені умови для реформування |
| · Не сформована національна боєздатна армія, тому Україна не змогла б захистити свою територію від зазіхань іноземних держав |
| · Не створено українську казну, всі державні грошові кошти перебували в Банку Росії, яким відав Тимчасового уряд, і ЦР розраховувала на матеріальну допомогу та інвестиції з боку Росії |
№ 7
Визначте основні положення національно-територіальної автономії, за яку боролася Центральна Рада на початку революції
________________________________________________________
Якої ми хочемо автономії (М.Грушевський)
| · Територіальне об’єднання всіх етнічних земель України · Автономна Україна повинна мати всі державні атрибути Автономна Україна повинна мати всі державні атрибути · Об’єднання в одній союзній (федеративній) державі кількох національних (білоруси, литовці, латиші, ести, грузини та ін.) |
| · Територія має бути організована на основах широкого демократичного (нецензованого) громадського само упорядкування від самого споду («дрібної земської одиниці») аж до верху – до українського сейму · Необхідно мати своє законодавство, адміністрацію, суд |
| · Має вершити у себе вдома всякі свої справи: ü Економічні ü Культурні ü Політичні ü Утримувати своє військо ü Розпоряджатися своїми дорогами, доходами, землями, натуральними багатствами |
| · Функції федеративної влади: ü Справи війни і миру ü Міжнародні трактати ü Завідування воєнними силами республіки ü Пильнування одностайної монети, міри, ваги ü Митові оплати ü Нагляд за почтами, телеграфами ü Надання певної одностайності карному й цивільному праву країв ü Стеження за додержуванням певних принципів охорони прав національних меншостей у краєвому законодавстві |
№ 8
Проаналізуйте зміст II Універсалу Центральної Ради
_______________________________________________________
ТУ засудив І Універсал як документ «злочинний», «сепаратистський». З політичних партій лише РСДРП(б) визнала вимоги України законними. Але все ж таки наприкінці червня до Києва прибула делегація ТУ. За декілька днів переговорів їй вдалося примусити ЦР піти на компроміс, відмовившись від низки положень І Універсала.
3 липня 1917 р.ЦР видала II Універсал, погодившись почекати законодавчого затвердження автономії України Всеукраїнськими Установчими зборами.
Зміст IIУніверсалу
| Причини виникнення | Зміст |
| · Тимчасовий уряд, шукаючи угоди з Центральною Радою, прагнув домогтися від неї хоча б мінімальних поступок, тому послав до Києва урядову делегацію на переговори. | · ЦР й ТУ досягли взаємо порозуміння. ТУ визнав право України на автономію, але остаточне вирішення цього питання має бути за Всеросійськими Установчими зборами. |
| · ЦР зобов’язалася поповнити свій склад представниками національних меншин. | |
| · ЦР вибере новий склад Генерального секретаріату, який затвердить ТУ. | |
| · Генеральний секретаріат буде найвищим органом крайової влади Тимчасового Уряду в Україні. | |
| · ЦР підготує Закон про автономію України для затвердження їх Всеросійськими Установчими зборами. | |
| · Українська армія формуватиметься лише з відома Генерального штабу Російської імперії та кабінету міністра війни. | |
| · ЦР виразила надію на те, що Генеральний секретаріат виправдає виказану довіру, зможе організувати роботу в інтересах всього народу України. | |
| · ЦР також виразила надію на те, що народ України підтримає політику ЦР та Генерального секретаріату. |
Реалізація положення II Універсалу стосовно поповнення ЦР представниками неукраїнських партій
| МАЛА РАДА | |
| Кількість членів | Склад |
| Представники українських організацій | |
| Представники національних меншин |
| ЦЕНТРАЛЬНА РАДА | |
| Кількість членів | Склад |
| Представники Рад (селянських, військових, робітничих депутатів), загальноросійських (неукраїнських) Рад робітничих і солдатських депутатів | |
| Представники загальноросійських партій | |
| Представники єврейських партій | |
| Представники українських партій | |
| Представники польських партій | |
| Представники професійних, освітніх, економічних, національних (молдовських, німецьких, грецьких, білоруських та ін.) організацій |
Виведення:Проголошення II Універсалу свідчить про те, що ЦР поступилася ТУ, погодившись чекати вирішення питання про проголошення автономії України Всеросійськими Установчими зборами. Не було визначено територію автономної України, не конкретизовані повноваження Генерального секретаріату, функції якого як національного уряду значно звузилися. Не було вирішене питання про місцеві органи влади ТУ, які продовжували діяти на території України.
В той же час ЦР об’єднала переважну більшість організацій, що виникли після березня 1917 р. в Україні та стала не лише національним, а й територіальним представницьким органом.
Непослідовність керівництва ЦР викликала вибух обурення, особливо рішуче виступила УНП. В липні 1917 р. УНП підготувала збройний виступ проти керівництва ЦР.
ЦР викликала війська, піддані ТУ. Заплановане повстання воїнських частин самостійників не відбулося. Повсталих, у тому числі й М.Міхновського, було заарештовано, або відправлено на фронт.
В серпні 1917 р. в результаті чергових переговорів Генерального секретаріату і ТУ був підготовлений документ –
«Тимчасова інструкція для Генерального секретаріату Тимчасового Правительства в Україні»:
| · Генеральний секретаріат – уряд України. |
| · Генеральний секретаріат, підлеглий ТУ, призначається з відома ТУ, за пропозицією ЦР. |
| · Влада Генерального секретаріату поширюється на 5 губерній – Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську (без деяких повітів). |
| · З компетенції Генерального уряду виключаються: воєнні справи, пошта, телеграф, суд. |
| · ТУ має право безпосередньо керувати органами місцевого самоврядування (тобто без Генерального секретаріату) і має право скасувати будь-яке розпорядження Генерального секретаріату . |
| · ЦР позбавлялася законодавчих прав. |
| · Кількість представників Генерального секретаріату зменшилася до 7, 4 з них мали бути представниками національних меншин, тобто – неукраїнці. |
| · Україні буде надано право тільки на місцеве самоврядування (але не на автономію). |
«Тимчасова інструкція» викликала в ЦР протести з боку «самостійників», та більшість депутатів віднеслися до того, що відбувається, нейтрально.
Вже в серпні 1917 р. стало зрозумілим, що ЦР втрачає свій політичний авторитет.
№ 9
Проаналізуйте зміст III Універсалу Центральної Ради. Проголошення УНР
_______________________________________________________
Передумови проголошення III Універсалу Центральної Ради
| · Негайно після петроградського перевороту місцеві більшовицькі організації здійснили спробу насильницьким шляхом захопити владу в Україні. |
| · Більшовики зустріли протидію ЦР, її військових сил. ЦР в своєму зверненні «До всіх громадян України» дала різко негативну оцінку більшовицькому перевороту |
| · Збройне повстання, кероване більшовиками в Києві й інших містах України, зазнало поразки |
| · Владу ЦР досить швидко визнала майже вся Україна |
| · Для української демократії питання стояло так: або визнати петроградський уряд Народних Комісарів і йти із ним разом, розділяючи всю його соціальну та політичну програму, або вести цілком самостійну політику |
| · ЦР вибрала інший шлях. Необхідно було затвердити державні права українського народу. На засіданні Малої Ради М.Грушевській закликав не чекати перетворення Росії у федеральну республіку, а проголосити створення Української національної держави. |
7 листопада 1917 р.було прийнято III Універсал УЦР
Зміст III Універсалу ЦР
| Причини виникнення | Зміст |
| · Боротьба за владу в Україні між більшовиками, Тимчасовим урядом і Центральною Радою | · Надано характеристику історичної обстановки як безвладдя і хаосу |
| · Проголошення УНР, пропонувалася ідея перетворення Російської Республіки у федерацію рівних і вільних народів | |
| · Проголошення справедливої національної політики, у тому числі – визнання права на національно-персональну автономію російського, єврейського, польського та інших народів, прагнення забезпечити їм право на самовизначення | |
| · Заклик до підтримки намічених Українського і Всеросійського Установчих Зібрань | |
| · Зміцнення і розширення прав місцевого самоврядування | |
| · Прагнення до припинення світової війни й установлення миру | |
| · Визначення важливості вирішення продовольчої проблеми, проведення аграрної реформи – ліквідації поміщицького землеволодіння, проголошення декларації про перехід землі трудовому народу без викупу | |
| · Встановлення державного контролю над виробництвом | |
| · Встановлення 8-годинного робочого дня на підприємствах | |
| · Скасування смертної страти в Україні, амністія всім політичним ув'язненим |
Практичне застосування III Універсала
| · Вперше було проголошено конкретну програму перевлаштування українського суспільства на демократичних засадах, – програма, яка відповідала інтересам більшості, та показала українському народу реальність досягнення національної незалежності та будівництва національної демократичної держави |
| · Забезпечено умови для участі в Українській революції представників російського, єврейського, польського та інших народів |
| · Цей документ зіграв велику роль в розвитку української національної самосвідомості і в зміцненні демократичної спрямованості українського національного руху |
| · Український національний рух підтвердив свій демократичний характер: відстоював демократичні свободи, права національних меншин, свободу слова, друку, віросповідання, спілок, мітингів |
| § Виріс авторитет українського національного руху серед населення України |
| · ЦР взяла верх над українськими більшовиками, примусивши їх звернутися за допомогою до Росії |
| · Завдано удару по поміщиках – соціальній опорі монархістів |
Ці перетворення не були послідовно реалізовані: проведення аграрної реформи відкладалося до скликання Українського Установчого зібрання; не вдалося створити високопродуктивне фермерське господарство, оскільки малоземельні селяни прагнули зрівняльного розподілу землі; не вдалося стабілізувати фінанси; не був встановлений державний контроль над промисловістю, робітники не розуміли його по суті, а підприємці зустріли вороже; не було вирішено питання про мир; невдалою була зовнішня політика УЦР.
Історичне значення III Універсалу
| · український народ вийшов на історичну арену як самостійний творець власної історії, здатний на створення своєї незалежної держави |
| · був підірваний раніше недоторканний принцип єдиної та неподільної Росії, що сприяло національно-визвольній, антиімперській боротьбі інших народів |
| · відстоювання українською владою ідеалів демократичних свобод заважало встановленню тоталітаризму в Росії |
| · велике значення для багатонаціональної Європи мало визначення справедливого вирішення проблем національних меншин УНР |
| · історичний досвід українського державного будівництва став основою для створення і зміцнення української державності в 1990-ті роки. |
Виведення:Ухвалення III Універсалу було значною подією в національно-визвольній революції українського народу 1917-1920 рр. Проголошення УНР стало головним підсумком державного будівництва в Україні в 1917 р. УЦР, задекларувавши УНР, не проголосила її цілковитої незалежності. Політичний момент для створення власної держави був упущений, хоча були всі умови для проголошення державної незалежності України.
№ 10
Війна радянської Росії проти УНР
_____________________________________________________
Напрямки внутрішньої і зовнішньої політики ЦР
| Внутрішня політика ЦР | Зовнішня політика ЦР |
| · не скасовано закони і розпорядження Тимчасового уряду · не почалось негайне вирішення аграрного питання. За свавільне захоплення земель встановлювалась кримінальна відповідальність · не підлягали поділу площі під виноградниками, хмелем та господарства з високою агрокультурою виробництва · невдала діяльність уряду в сфері промисловості і фінансів | · намагання вибороти офіційного визнання УНР Антантою · були недооцінені можливості більшовиків: вважалось, що вони приречені на швидку поразку · посилення тиску Раднаркому РСФРР на ЦР · велися переговори з крайовими урядами Кубані, Дону, Сибіру, Криму, Молдавії з метою утворення федерації |
Війна Радянської Росії проти УНР
III Універсал був обговорений на засіданні Раднаркому. Проголошення УНР не входило в плани більшовиків при створенні пролетарської держави: для них Україна була цінним джерелом матеріально-технічних та людських ресурсів.
4 грудня 1917 року УЦР отримала урядову радіотелеграму з Петрограда, підписану В.Леніним і Л.Троцьким. Цей документ називався «Маніфест українському народу» з ультимативними вимогами до УЦР.
Відповідно до цього ультиматуму УНР визнається, а ЦР – ні. УЦР повинна була визнати радвладу і виконати ультимативні вимоги.
Зміст «Маніфесту»
| 1.відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту шляхом переміщення та відклику українських частин односторонніми наказами |
| 2.не пропускати воєнні частини з фронту на Дон (до генерала Каледіна), закрити залізниці для каледінців |
| 3.допомагати військам більшовиків на Південному фронті в боротьбі з генералом А.Каледіним, допомогти в переправленні червоноармійців на Донбас і Дон. |
| 4. припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійців в Україні |
Оскільки інших залізничних колій на Дону не було, виконання вимог Раднаркому означало б конфлікт із козаками. З другої половини грудня до Харкова стали прибувати червоноармійські частини.
ЦР не виразила бажання виконати ультиматум Раднаркому. Раднарком відправив до Києва делегацію для переговорів із ЦР, але це не врегулювало конфлікт.
Причини війни Радянської Росії проти УНР
| · конфлікт між Раднаркомом і ЦР виник в результаті спроб Раднаркому встановити в УНР радвладу |
| · небажання ЦР і Раднаркому піти на політичний компроміс для вироблення взаємоприйнятного варіанту рішення питання про владу в Україні. Цьому сприяло: |
| ü складний міжнародний стан, пов'язаний з Першою світовою війною |
| ü впевненість як Раднаркому, так і ЦР в масовій підтримці населення і своєї здатності вивести країну з економічної та політичної кризи |
5 грудня Раднарком постановив вважати Раду у стані війни з Росією. Були терміново підготовлені військові частини, які вже 8 грудня зайняли Харків (наступ розпочався з Білгорода).
Встановлення радянської влади в Україні розкололо суспільство на непримиренні сторони – противників та прибічників цієї події.
Січневі бої 1918 року набули характеру громадянської війни.
Одними з перших жертв цієї війни стали студенти, гімназисти-старшокласники і воєнні курсанти, які захищали станцію Крути від радянських військ. Їх було 500 чоловік, в живих залишилися одиниці.
300 чол. загинуло на повсталому проти ЦР заводі «Арсенал» в ході придушення цього повстання військами ЦР.
В січні 1918 р. громадянська війна лише розпочалася, до моменту її закінчення в 1920 р. число загиблих на полях битв, від холоду, голоду, хвороб буде становити декілька мільйонів чоловік.
Головні причини поразки УЦР у війні з радянською Росією
| ü Керівництво УЦР не змогло створити боєздатну національну армію |
| ü Політична й психологічна непідготовленість керівництва УЦР до війни (українські соціалісти в ЦР вважали, що війна між соціалістичними партіями неможлива у принципі) |
| ü Значна частина населення зайняла нейтральну позицію по відношенню до подій, що відбуваються |
| ü Нездатність керівників національно-визвольного руху повести за собою широкі народні маси |
| ü Соціальна незадоволеність внутрішньою політикою УЦР в селах і містах (затримка зарплат залізничникам, робочим; затримка із проведенням аграрної реформи) |
| ü Віра українських солдатів в обіцянку більшовицького уряду роздати землю та покласти край війні |
Виведення:Війна радянської Росії з УНР негативно вплинула на хід національно-визвольної революції, а УЦР не змогла згуртувати українські сили для відсічі більшовицькому вторгненню.
№ 11
Визначте умови проголошення, зміст, значення IV Універсалу Центральної Ради
_________________________________________________
9 січня 1918 р., коли радянські війська, що рвалися до столиці України, знаходилися вже на підступах до Києва, УЦР прийняла IV Універсал
Зміст IV Універсалу
| Причини виникнення | Основні положення | Зміст |
| · поразки у війні з більшовицькою Росією · загроза захоплення Києва військами Червоної Армії · прагнення в критичний момент об’єднати всі національні сили заради спасіння УНР | Зовнішня політика | · Головне – проголошення незалежності та суверенітету УНР · Універсал зобов'язав уряд довести до кінця переговори із Центральними державами й укласти мир · Декларував прагнення до дружніх відносин із сусідами України – Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та ін. |
| Аграрна реформа | · Проголошувалася націоналізація (перехід власності в руки держави) всіх природних ресурсів, ліквідація права власності на землю · Гарантувалася передача селянам землі без викупу до початку весняних робіт | |
| Промисловість | · Проголошувалася демілітаризація підприємств (переведення підприємств на мирні рейки, випуск мирної продукції) · Встановлення державного контролю над виробництвом · Встановлення 8-годинного робочого дня · Надання соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни · Проголошувалася монополія держави на виробництво і торгівлюзалізом, тютюном та ін. товарами | |
| Фінанси | · Проголошувалося встановлення державного контролю над банками | |
| Міжнаціональні відносини | · Підтверджувалося право національних меншинна національно-персональну автономію | |
| Воєнна сфера | · Проголошувався намір після закінчення війни демобілізувати армію й замінити її народною міліцією |
ЦР зобов'язала Раду міністрів виконати умови III Універсалу.
УНР і IV Універсал був визнаний Австро-Угорщиною і Німеччиною.
Історичне значення IV Універсалу
| · Вперше в новітній історії український народ прийшов до найважливішого рішення – проголошення незалежної суверенної держави, остаточно розірвавши з імперським центром і заклавши основи подальшого державного устрою |
| · Із проголошенням IV Універсала автономізм остаточно відходить в минуле української суспільно-політичної думки |
| · Український національний рух знову підтвердив свій демократичний характер: продовжував відстоювати демократичні свободи, права національних меншин (у тому числі росіян), свободу слова, друку, віросповідання, спілок, мітингів |
| · ЦР, нарешті, відкинула коливання і пішла на радикальне рішення земельного питання – головного для країни, в якій переважало сільське населення |
Тепер перед українським народом стояли нові задачі: збереження державності, боротьба за неї.
№ 13
Розкрийте досягнення і прорахунки Центральної Ради в процесі утворення держави та у соціальній політиці, порівняйте їх з сучасними процесами створення держави
_______________________________________________________
Прорахунки Центральної Ради
| · Нездатність ЦР бути провідною силою |
| · Загрузнувши в безплідних дебатах і розбратах, члени ЦР, влада якої фактично обмежувалася околицями Києва та декількома великими містами, втратили зв'язок із селом, а значить, - із масами |
| · Коли ТУ спробував переглянути домовленість про українську автономію, ЦР із головою занурилася в нескінченні дискусії про межі своїх повноважень, нехтуючи при цьому більш прозаїчними, але більш насущними проблемами, як - зміцнення законності й порядку, забезпечення постачання міст і робота залізниць та ін. Губернії були самі по собі. |
| · Загострилися політико-ідеологічні протиріччя між соціал-демократами, які мали в ЦР більшість, і численними соціалістами-революціонерами |
| · Виявилася нездібною розв'язати проблему перерозподілу землі. Як наслідок - первинна єдність, продемонстрована українцями раніше, швидко розпалася |
| · Непослідовно відстоювала право українського народу на незалежність, йшла на компроміси з ТУ, підриваючи цим свій авторитет. Більшість членів ЦР взяла до відома «Тимчасову інструкцію…», замість відмови від неї |
| · Не змогла провести мирні переговори |
| · Ідеологічна обмеженість і недосвідченість українських політиків, більшість з яких були зовсім молодими. Вони прагнули цілком відмежуватися від старого ладу: ü Були прорахунки у воєнному питанні (генерал П.Скоропадський надав в розпорядження ЦР 40-тисячний український корпус, та цей жест був знехтуваний, оскільки ідеологи ЦР вважали, що революції не потрібна регулярна армія, і, крім того, Скоропадський, як крупний землевласник, не користувався їх довірою) ü Російське чиновництво, яке мало великий дослід роботи й посідало в містах ключові пости, розглядалося як втілення старої, антинародної «буржуазної» держави, відсторонялося від посад, причому самим представникам ЦР цього досвіду якраз бракувало |
| · Не провела аграрну реформу – основну вимогу селян |
| · Не змогла поліпшити матеріальне становище людей, відновити роботу промисловості, яка перебувала в глибокій кризі через війну |
| · Досить швидко з'ясувалося, що уряд неспроможний вирішити жодне серйозне питання без армії й апарату управління, та по Україні вже розповзалися анархія та безвладдя (коли розвалилася російська армія в Галичині, Україна, як найближчий тил, була затоплена мільйонами озброєних, агресивних, буйних солдат) |
Уроки правління ЦР
| Досягнення | Прорахунки |
| § Зважаючи на слабкість, пригноблене становище і недосвідченість української інтелігенції напередодні революції, умови створення і короткостроковий зріст впливу, проголошення ЦР можна вважати великим досягненням § Своєю діяльністю вона підвела межу під тривалими і поширеними сумнівами з приводу самого існування української нації § Перетворила українське питання на одну з ключових проблем революційного часу § З політичної точки зору ЦР в своїх відносинах із ТУ добилася набагато більшого, ніж просте самоствердження § Їй вдалося обійти українських більшовиків, яким для встановлення своєї влади довелося звертатися за допомогою до Росії § Прагнучи створення демократичного парламентського ладу, ЦР залишалася вірною цій ідеї, незважаючи на тиск постійно змінних обставин § Надання широкої автономії єврейській меншості, незважаючи на те, що лідери меншості були найжорстокішими критиками українського уряду § Серйозно підірвала раніше непорушний принцип «єдиної і неподільної Росії», примусивши ТУ і більшовиків відійти від цієї ідеї російського політичного мислення | § Відсутність двох головних опор державності: боєздатної армії та дієздатного апарату управління § Була не в силах підтримувати зв'язок із губерніями і селом, де зосереджувалася більшість її можливих прибічників § Відсутність взаєморозуміння в питаннях практичної політики § Не змогла забезпечити громадський порядок § Не влаштовувала ані заможні, ані бідні верстви населення § Розбрат між Винниченком та Петлюрою (Винниченко був прибічником більш радикальної соціальної політики, яка, на його думку, могла б позбавити більшовиків підтримки і вселити в маси віру в рішучі переміни; Петлюра вважав, що найактуальнішим являється створення основних інститутів національної державності) § Нездатність ЦР задовольнити вимоги німців – поставки до Німеччини продовольства і сировини § Нерозвиненість українського національного руху, тому ЦР змушена була розпочати державне будівництво тоді, коли ще не завершився процес формування української нації |
№ 14
Схарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику Української держави за часів П.Скоропадського
Дата добавления: 2014-12-21; просмотров: 1361;