Міжнародна економіка та міжнародна економічна політика

Міжнародна економіка як наука є складовою частиною економічної теорії, що вивчає закономірності взаємодії господарюючих суб'єктів різних країн в галузі міжнародного обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, валют та формування міжнародної економічної політики.

Важливе значення для міжнародної економіки має економічна політика держав, механізми регулювання економіки загалом і її зовнішніх аспектів зокрема. Теоретичні напрацювання призвели до висновку про необхідність державного втручання в економіку і її регулювання в тих чи інших формах. Питання про ступінь державного втручання в економічний розвиток є актуальним і сьогодні.

Міжнародна економічна політика за стратегічною метою є логічним продовженням внутрішньої економічної політики кожної держави, але з власними зовнішніми факторами та інструментами для реалізації, а отже, вона тісно взаємозв’язана з внутрішньою політикою. Це — національна політика країни стосовно інших суб’єктів світового господарства, якими можуть бути і держави, і міжнародні економічні організації, інститути й міжнародні акціонерні товариства. Позиції країни в міжнародних економічних відносинах характеризуються рівнем економічного і політичного розвитку, обсягом національного капіталу, життєвим рівнем населення, природними багатствами, ступенем розвитку науки та іншими чинниками. Інакше кажучи, зовнішньоекономічна політика — це функція економічної та політичної системи держави.

За обмежених ресурсів і підвищення ефективності виробництва, особливо в розвинутих країнах, зростає і загострюється конкуренція на світовому ринку між національними товаровиробниками. Вона посилює диференціацію країн на розвинуті й слаборозвинуті, на багаті та бідні. Економічно могутні країни, регіональні інтеграції в змозі проводити зовнішню політику з позиції сили та істотно впливати на міжнародні економічні відносини для обстоювання своїх національних інтересів. Країни з низьким рівнем розвитку змушені пристосовуватись до такого порядку і формувати свою зовнішню політику або на підставі реальних економічних можливостей, або об’єднуватись у регіональні економічні інтеграції.

Зовнішня економічна політика це — комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування національної економіки в системі світового господарства..

Зовнішньоекономічнаполітика — це політичний курс дій суб’єктів зовнішньоекономічних відносин і діяльності, або політична стра­тегія суб’єкта в реалізації його зовнішньоекономічних інтересів. /й притаманні

1. установлення і реалізація цілей ЗЕП (якщо за стратегічною метою і внутрішня, і зовнішня економічна політика держави можуть, практично, збігатися, то за засобами реалізації — відрізняються);

2. визначення національних інтересів держави та їх узгодження з інтересами інших держав, яке може бути як стихійно-ринковим, конкурентним, так і ринково регульованим;

3. національне організаційно-інституційне і теоретично-концеп­туальне забезпечення ЗЕП (правова, організаційна структура та інфраструктура національних ринкових відносин, відповідна теоретична концепція міжнародних економічних відносин, ключові вектори МЕВ).