АТЕНОЛОЛ, БІСОПРОЛОЛ, МЕТОПРОЛОЛ

Бета-адреноблокатори вибірково і конкурентно блокують дію катехоламінів, опосередковано через бета-рецептори. На клітковому рівні адреноблокатори інгібують активність мембранної аденілатциклази і знижують продукцію цАМФ. Зменшують активності реніну в плазмі і володіють центральною гіпотензивною дією, впливають на вуглеводний та жировий обмін. В великій дозі мають кардіодепресівну дію по типу хінідіну. Деякі бета-адреноблокатори володіють іншими, крім вищеназваних, властивостями, наприклад, внутрішньою симпатоміметичною активністю (алпренолол, піндолол, практолол), додатковою альфа-блокуючою активністю (лабеталол), кардіоселективною дією (атенолол, метопролол, практолол).

Всмоктуються швидко. Максимальна концентрація в плазмі - через 90 хвилин з моменту надходження. Біологічна доступність анаприліну невисока, тому що 95% його зв'язується з білками плазми. Біотрансформується печінкою, в незміненому вигляді нирками виводиться лише 5%. Період полувиведення при застосуванні терапевтичних доз – 2-3 години, у разі гострого отруєння подовжується до 24-36 годин. Період полувиведення бета-адреноблокаторів (пиндолола, практолола, соталола), що екскретуються нирками у незміненому вигляді відповідно в кількості 40-85-90 % від прийнятої дози, більш тривалий, залежить від функції нирок і подовжується у разі гострого отруєння до 3-4 доби. Токсична доза варіабельна і залежить від стану серцевої м’язи, функції печінки і нирок. У молодих, здорових людей вона становить приблизно 2 г, а при серцевій недостатності, кардіоміопатії ледве перевищує терапевтичну.

Клініка: перші ознаки гострого отруєння спостерігаються через 20 хвилин - 3 години після вживання препарату відповідно в/в або всередину. З'являються втомленість, шум в вухах, головний біль, запаморочення, нудота, біль в животі, понос, сухість в ротіу, іноді депресія або збудження, галюцинації, розлад зору, атаксія. Розвивається артеріальна гіпотензія аж до колапсу, брадикардія, АВ-блокади II і III ступеню, розширення комплексу QRS, аритмогенний шок. Можливо розвиток бронхоспазму (як правило, у хворих з хронічною легеневою патологією), гострого набряку легенів, коми, судом, гіпоглікемії (у хворих на цукровий діабет) центральне пригнічення дихання. Смерть настає внаслідок асистолії, іноді в результаті фібриляції шлуночків серця. У випадку отруєння піндололом і іншими бета-адреноблокаторами з внутрішнім симпатоміметичним ефектом у пацієнтів може розвиватися тахікардія і артеріальна гіпертензія. При гострому отруєнні атенололом і метопрололом брадикардія може бути відсутньою.

Лікування.

1. Забезпечити горизонтальне положення і положення по Тренделенбургу, кардіомоніторинг.

2. Ввести парентерально унітіол (10 мл. 5% розчину), вітамін Е (100 ЕД), гідрокортизон (0,1-0,5 г).

3. При брадикардії ввести в/в під контролем АТ и ЕКГ антидоти - орципреналіну сульфат (алупент) в дозі 0,2-5 мг (до 10 мл) під контролем пульсу.

4. Добутамін (добутрекс) в дозі 2-20 мкг/кг/мин.

5. При важкій початковій артеріальній гіпотензії необхідно застосувати в/в норадреналін або допамін в кардіотонічній дозі відповідно 2-10 мкг/мин і 3-20 мкг/кг/мин.

6. У випадку неефективності медикаментозної терапії негайно проводять електрокардіостимуляцію (зовнішню, ендокардіальну або черезстравохідну).

7. Купіювання судом і набряку легенів - згідно загальноприйнятим правилам.

8. Промивання шлунку с введенням активованого вугілля (сорбенту) і сольового проносного навіть через 3 години після вживання токсину.

9. Ліквідація бронхоспазму введенням еуфіліну (амінофіліну) - після нормализації АТ і припинення уведення катехоламінів хоч на 5-10 хвилин - в болюсній дозі 5 мг/кг на протязі 20 хвилин с наступним крапельним титрованим введенням зі швидкістю 0,5 мг/кг/ч.

10. Очищення шлунково-кишкового тракту, кишковий лаваж.

11. Гемосорбція, перитонеальний діаліз, лазерогемотерапія и УФО крові. Гемодіаліз у випадку гострого отруєння анаприліном неефективний, він може застосовуватися при гострому отруєнні препаратами, що мало зв'язуються з білками і більш водорозчиними бета-блокаторами на фоні стабильної гемодинаміки.

12. При фібриляції желудочков сердца - дефібриляція.

13. Контроль і корекція порушень кислотно-основного і водно-електролітного балансу, функції печінки, нирок, легенів.

14. Рібоксин, вітаміни В₆, С та інші, есенціале, цито Мак, ретаболіл, метіонін, антиагреганти і інші лікарські засоби, що покращують метаболізм міокарду.

15. В соматогенній фазі для ліквідації явищ енцефалопатії назначають антигіпоксанти і ноотропи.