ФОСФОРОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ

Фосфорорганічні сполуки (ФОС) широко застосовують в сільському господарстві, побуті (як засіб боротьби з комахами, гризунами, бур'яном.

Виділяють наступні групи токсичних речовин:

· Сильнодіючі: летальна доза LD₅₀<50 мг/ кг маси тіла - тіофос (паратіон, парафос), метафос (метилпаратіон, метацид), меркаптофос (систокс, деметон), октаметил (шрадан);

· Високотоксичні: LD₅₀ 50–200 мг/кг маси тіла – метилмеркаптофос (метилсистокс, метилдеметон), фосфамид (диметоат, дитрол, рогор), дихлофос (вапона, винилфосфат, ДДВФ/0,0-диметил-2,2-дихлор-винилфосфат), этіон, фталофос;

· Середньої ступені токсичності: LD₅₀ 200–1000 мг/кг маси тіла - хлорофос (диптерекс, диплокс, трихлорфон), карбофос (малатон, малатіон), метилнітрофос (сумитіон, фолитіон, метилхлортіон), сайфос, трибуфос, цианофос;

· Малотоксичні: LD₅₀ >1000 мг/кг маси тіла - бромофос, демуфос, темефос.

ФОС інгібують ферменти холінестерази, в основному ацетилхолінестеразу, яка руйнує ацетилхолін. Внаслідок цього відбувається накопичення ацетилхоліну, що приводить до збудження, а в подальшому до виснаження і стійкого паралічу холінергічних структур.

Ацетилхолін здійснює функцію медіатора в синапсах постгангліонарних парасимпатичних нервових волокон (мускариночутливі, або М- холінорецептори), що іннервують внутрішні органи, гладкі м’язи, сердце, і постгангліонарних симпатичних нервових волокон що іннервують потові залози, в усіх гангліях, в нейром'язових синапсах скелетних м’язів (Н- холінорецептори), в М- і Н- холінорецепторах ЦНС. Зв'язок ФОС з холінестеразою нестійка на протязі перших секунд, на протязі подальших декілька годин цей зв'язок стабілізується і становиться необоротною приблизно через 5 годин.

Клініка. Пероральні отруювання діляться на три стадії: збудження, гіперкінезів і судом, паралічів. Мукариноподібна дія проявляється в стимуляції травних залоз (слинотеча, нудота, блювота, діарея); бронхіальних залоз (бронхорея), слізних залоз (сльозотеча), потових залоз (підвищена пітливість). Характерним симптомом є брадикардія. І як результат дії на м'язову тканину -бронхоспазм, підсилення моторики травного тракту и інших внутрішніх органів, стійкий міоз. Велика втрата рідини приводить до гіповолемії і шоку.

Нікотиноподібна дія маніфестує загальною слабкістю, помірною гіпертензією, тахікардією, тремором, міофібриляціями (смиканням), окремих м’язів або їх груп с наступним розвитком парезів и паралічів.

Ураження ЦНС маніфестує головною біллю, збудженням, можливі галюцинації, пригнічення свідомості різної ступені (до глибокої коми), тоніко-клонічні судоми, пригнічення дихання. В залежності від шляху надходження токсину в організм клінічна картина не має значних особливостей, але може відрізнятися швидкістю і чередою розвитку окремих симптомів.

Так, при інгаляційному отруєнні швидко розвиваються риніт і бронхорея, міоз, при через шкірному – пітливість, міофібриляції у місці контакту ФОС і шкіри, якщо це шкіра голови, швидко розвиваються симптоми ураження ЦНС; при попаданні у шлунок на ранніх стадіях інтоксикації мають перевагу явища ураження травного тракту (нудота, блювота, діарея), в подальшому можуть тривало існувати міофібриляції язику.

Діагностика ґрунтується на анамнезі, характерній клінічній картині і специфічному запаху ФОС, особливо від промивних вод шлунку. Найбільш виражені і тривало зберігаються міофібриляції м’язів язику і гомілок.

Відсутність реакції звужених зіниць на уведення 1–2 мг атропіну сульфату в/в при наявності відповідної клінічної картини найчастіше свідчить про інтоксикацію ФОС.