Наука як діяльність: характеристика, регулювання, суб'єкти

Державна система організації й управління науковими дослі­дженнями в Україні дає можливість концентрувати та орієн­тувати науку на виконання найбільш важливих завдань. Управ­ління науковою діяльністю будується за територіально-галузевим принципом. Сьогодні НДР ведуть:

• науково-виробничі, науково-дослідні, проектні установи, системи галузевих академії;

• науково-дослідні та проектні установи й центри НАН;

• науково-дослідні, проектні установи і центри міністерств і відомств;

• науково-дослідні установи і кафедри ВНЗ;

• науково-виробничі, проектні установи і центри при промис­лових підприємствах, об'єднаннях;

• ієрархічну вершину цієї сукупності установ, центрів, під­приємств завершує Державне агентство з питань нау­ки, інновацій та інформатизації України, яке забезпечує єдину державну політику в галузі науки та її використання в практиці.

Вищим державним науковим центром є Національна ака­демія наук України (НАН). Вона очолює і координує разом з Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України фундаментальні і прикладні дослідження в різних галузях науки. НАН є державною науковою установою, яка об'єднує всі напрями науки та підтримує міжнародні зв'язки з науковими центрами інших країн. При Національній академії наук України створена міжвідомча рада координації фундаментальних досліджень. Очолює НАН України Президент, який обирається загальними зборами вчених. Вони ж обирають трьох віце-президентів, вченого секретаря, Президію і ревізійну комісію.

НАН України має в своєму складі 3 секції (фізико-технічних і математичних наук; хімічних і біологічних наук; суспільних і гуманітарних наук), що об’єднують 14 відділень наук, математики; інформатики; механіки; фізики та астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; ядерної фізики та енергетики; хімії; біохімії, фізіології і молекулярної біології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства.

В Академії діють 6 регіональних наукових центрів подвійного з Міністерством освіти і науки України підпорядкування: Донецький (м.Донецьк), Західний (м.Львів), Південний (м.Одеса), Північно-східний (м.Харків), Придніпровський (м.Дніпропетровськ), Кримський (м.Сімферополь) та Інноваційний центр по м.Києву. До складу НАН входять наукові інститути з відповідних галузей, є територіальні відділення (Донецьке, Західне, Південне та ін.) і територіальні філіали.

Відділення НАН об'єднують науково-дослідні інститути (НДІ), які очолюють розвиток науки у певній галузі знань. У них зосереджені провідні наукові сили.

Крім НАН,- в Україні функціонують національні галузеві академії: Національна академія педагогічних наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія правових наук України, Національна ака­демія мистецтв України, Національна академія медичних наук України

Наукова діяльність в Україні регламентується державними законодавчими документами. Державна політика України у сфері науки і техніки втілена в законодавчих документах з наукової та науково-технічної діяльності і спрямована на:

Ø примноження національного багатства на основі використання наукових і науково-технічних досягнень;

Ø створення умов для досягнення високого рівня життя людей, їхнього фізичного й інтелектуального розвитку за допомогою використання сучасних досягнень науки і техніки;

Ø зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;

Ø забезпечення вільного розвитку наукової та науково- технічної творчості.

Державне регулювання й управління розвитком науки і техніки здійснюють Президент України, Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України.

Президент України, як Глава держави і гарант її державного суверенітету, сприяє розвиткові науки і техніки з метою забезпечення технологічної незалежності країни, матеріального достатку суспільства і духовного розквіту нації. Президент України відповідно до Конституції України та зако­нів України:

Ø утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

Ø сприяє розвитку науки і техніки, здійснюючи інші повноваження, визначені Конституцією України.

Верховна Рада України:

Ø здійснює державне регулювання у сфері аукової і науково-технічної діяльності;

Ø визначає основні засади і напрями державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності;

Ø затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та загальнодержавні (національні) програми науково-технічно­го розвитку України;

Ø здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади:

Ø забезпечує проведення науково-технічної політики держави;

Ø подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та матеріально-технічного забезпечення;

Ø забезпечує розроблення і виконання державних цільових науково-технічних програм;

Ø затверджує в межах своєї компетенції державні цільові науково-технічні програми відповідно до визначених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

Ø визначає порядок формування та використання фондів для науково-технічної діяльності;

Ø здійснює інші повноваження у сфері наукової і науково-технічної діяльності відповідно до законів.

Регулювання наукової діяльності в Україні здійснюється на основі законодавчо-нормативних актів. Основою цілеспрямованої політики в забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб є Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року № 1977.

Основним завданням Закону є визначення:

- правового статусу суб'єктів науково-технічної діяльності, матеріальних і моральних стимулів забезпечення престиж­ності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності цієї сфери людської діяльності, залучення до неї інтелек­туального потенціалу нації;

- економічних, соціальних та правових гарантій наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;

- основних цілей, напрямів та принципів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

- повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

У документі визначено, що суб'єктами наукової і науково- технічної діяльності є вчені, наукові працівники, науково- педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, ВНЗ III - IV рівнів акредитації, а також громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

У 2001 році з метою визначення подальшої стратегії розвитку науки і техніки, забезпечення концентрації ресурсів на їх пріори­тетних напрямах було прийнято Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки в Україні" від 1107.2001 №2623.

8.09.2011 році прийнято Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" № 3715, в якому вказані порядок формування та реалізація стратегічних та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Закон України "Про вищу освіту" націлює на те, що наукова і науково-технічна діяльність у ВНЗ III - IV рівнів акредитації є невід'ємною складовою освітньої діяльності й здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти.

Отже, розвиток наукової і науково-технічної діяльності базується на законодавчій основі, яка відтворює державну політику України у сфері науки та техніки.