Фактори продуктивності та їх класифікація

Зарубіжні економісти виділяють дві основні групи факторів продуктивності: зовнішні (які не контролюються), внутрішні (які контролюються). Зовнішні фактори включають політичні, соціальні й економічні аспекти розвитку суспільства; урядові рішення та інституційні механізми; наявність фінансів, транспорту, комунікацій і сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого підприємства. Внутрішні фактори — це ті, які перебувають в зоні контролю окремого підприємства і поділяються на «тверді» та «м'які». «Тверді» (стійкі, сталі) включають в себе виріб ( його якість, дизайн, тобто якою мірою він відповідає вимогам, що ставляться до нього споживачем, ринком), технологію та устаткування (упровадь нових технологій, змен простоїв устат і підвищ ефектив діючих вироб потуж, модернізації устат, усунення вузьких місць), сировину (охоп такі важлив аспекти, як підвищ ефек викор мат-лів, поліп коеф обігу ма-лів, управ мат-ми, розвиток ефек джерел постачання). «М'які» (змінні) фактори включають якість робочої сили, підвищення ефективності її використан­ня за допомогою подальшого удосконалення мотивації праці, по­ліпшення її поділу і кооперації, участі всіх категорій працівників в управлінні підприємством;організаційні системи і методи, стилі і методи управління Зовнішні фактори впливають на стратегію діяльності підприємства і продуктивність. Так, удосконалення урядом податкової політики, законодавства про працю, соціальної інфраструктури, політики цін, забезпечення більш раціонального порядку використання природних ресурсів мотивують відповідні рішення на підприємстві щодо структурного: організаційно-технологічного його функціонування. Розглядаючи сутність праці як процес споживання робочої си­ли і засобів виробництва, всі фактори, що визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи: матеріально-технічні; організаційно-економічні, котрі характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва; соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.