Нормування як засіб регламентування трудової діяльності

Нормування праці — це вид діяльності з управління виробни­цтвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці. Нормування праці є важливою ланкою технологічної й організаційної під­готовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин. Воно є засобом визначення як міри праці для виконання ті­єї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю за­лежно від її кількості та якості. Норми праці є основою системи планування роботи підприєм­ства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, об­ліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими від­носинами ,є основою для визначення пропорцій у роз­витку галузей економіки, складання балансу використання тру­дових ресурсів, визначення виробничих потужностей. На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутріш­ньозаводського й цехового оперативного планування. За їх допо­могою складаються бізнес-плани підприємств, планують­ся обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховуються заван­таження устаткування й робочих місць. На основі норм пра­ці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. Норми трудових затрат визначають для кож­ної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника. Мета нормування праці в ринкових умовах поля­гає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення ЇЇ умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктив­ність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.