Сторони СТВ.

Сторонами і суб’єктами СТВ називають найманих працівників, роботодавців. Відмінність між ними в тому, що сторони СТВ є носіями первинного права у цих відносинах , а суб’єкти можуть володіти як первинними так і делегованими первинними носіями правами. Найманий працівник- громадянин, що уклав індивідуальну грош. угоду з роботодавцем і відповідно до угоди набув відповідних прав і обов’язків у трудовій сфері. Розвинуті СТВ передбачають наявність інститутів що представляють інтереси найманих працівників і виступають від їхнього імені. Роботодавець згідно з міжн. класифікацією-людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одну або багато осіб. Роботодавець є власником зас.вир-ва. Роботодавець-це юр.особа яка використовує працю найманих працівників про що складає відповідний труд.договір. Суб’єктами СТВ можуть бути індивідум, група індивідів, що об’єднані в систему за певним принципом. У зв’язку з цим соціально-трудові відносини можуть бути індивідуальними, коли з окремим працедавцем взаємодіє окремий працівник, а також груповими чи колективними, коли працівники (прорацедавці) взаємодіють між собою. Внаслідок цього СТВ можуть поділятися на дво-, три- і багатосторонні. В якості суб’єкта СТВ світове співтовариство в певних умовах розглядає і окрему державу.