Зовнішня політика перших Рюриковичів.

З невідомих причин у 882 році князь Аскольд був відсторонений від влади в Києві і вбитий силами енергійного Олега, опікуна (можливо, дядька) сина померлого на той час Рюрика – Ігоря. Причиною могла бути акція хрещення Аскольда (при тому обидва центри християнства – і Рим, і «новий Рим» – були задіяні, що свідчить про те, що такий акт їм був дуже вигідний). Умови прийняття християнства Аскольдом точно не встановлені, але, можливо, що хитрі греки поставили Русь у якусь залежність, чого Аскольд не зміг передбачити, через що й настала миттєва реакція Рюрикового оточення (чи навіть роду) [Найважливіший в цьому відношенні фрагмент з відповідного «Послання патріарха Фотія» є таким: «…І руси стали серед наших підвладних приятелів…» (один варіант перекладу цього фрагменту документа), «…рабів» (другий варіант перекладу). А далеко не одне й те ж, чи не так? – О.Б.]. Отже, підстави говорити про залежність існують.

Ще однією причиною відсторонення від влади князя Аскольда Олегом від імені Ігоря, сина Рюрика могла бути практично затерта в джерелах, але дуже важлива для того часу обставина, про існування якої сьогодні говорить все більше й більше вчених. А саме, що Рюрик і Олег були потомками князя Кия, останніми представниками його династії (можливо, антської). У такому разі ми маємо претензію на династичний спадок з боку Рюрикового роду, яку Олегу й удалося успішно реалізувати у 882 році. Саме з цього часу – з утвердженням роду Рюрика – за Літописом починається зростання могутності Києва й Київської держави.