Основи управління військами. Зв`язок – основний засіб управління військами.

Управління військами – це цілеспрямована діяльність командирів, штабів, органів виховної роботи , начальників родів військ, спеціальних військ і служб по:

-підтриманню постійної бойової готовності частин і підрозділів;

-підготовки їх до бою;

-керуванню ними при виконанні поставлених задач.

Управління військами включає:

- організацію та здійснення заходів по підвищенню (підтриманню) бойової готовності

військ і забезпечення (відновлення) їх боєздатності;

- безперервне добування, збір, вивчення і узагальнення даних обстановки;

- прийняття рішення;

- постановку задач підлеглим;

- планування бойових дій;

- організацію і підтримання взаємодії;

- організацію і виконання заходів з виховної роботи і всебічного забезпечення бою

(БТТЗ-бойове,тилове,технічне забезпечення);

- організацію системи управління, керівництво безпосередньою підготовкою частин і

підрозділів до бою;

- практичну роботу в підлеглих частинах та підрозділах по організації виконання

поставлених задач, підготовці командирів (штабів) і особового складу частин і

підрозділів до бою і надання їм допомоги.

Принципи управління частинами (підрозділами):

- єдиноначальність;

- централізація управління військами з наданням підлеглим ініціативи у визначенні

способів, сил і засобів для виконання поставлених задач;

- твердість і наполегливість в проведенні прийнятих рішень і планів в життя;

- оперативного і гнучкого реагування на зміни обстановки;

- особиста відповідальність командирів (начальників) за результати виконання

поставлених ними задач підлеглими.

Вимоги до управління військами виходять із характеру бою, умов його підготовки і ведення. Управління військами повинно бути:

- стійким;

- оперативним;

- безперервним;

- скритним.

Для здійснення управління військами створюється система управління, яка включає:

- органи управління;

- пункти управління;

- систему зв’язку і автоматизації управління військами;

- засоби забезпечення.

Органи управління – це організаційно-штатні або тимчасово створені колективи, окремі посадові особи, які наділені відповідними правами і обов’язками по керівництву військовими частинами (підрозділами) в мирний і воєнний час.

Центральною фігурою в управлінні військами є командир. Управління підрозділами батальйону (бригади) здійснює командир батальйону (бригади) особисто, через штаб, а також через своїх заступників та начальників родів військ, спеціальних військ та служб.

Штаб є основним органом, який забезпечує управління військами.

Для управління військами в польових умовах в з’єднаннях, частинах і підрозділах утворюються пункти управління (ПУ), до складу яких входять:

- посадові особи органів управління (ПО ОУ);

- технічні засоби управління або вузол зв`язку (ВЗ);

- підрозділи забезпечення і обслуговування.

Пункти управління (ПУ) – це спеціально обладнані в інженерному відношенні і оснащені технічними засобами місця (ВЗ), звідки командир та інші органи управління здійснюють управління підрозділами (частинами) при підготовці та в ході бою.

Для управління військами утворюються наступні пункти управління :

- командно-спостережні пункти (КСП);

- спостережні пункти (СП);

- командні пункти (КП);

- запасні командні пункти (ЗКП);

- допоміжні пункти управління (ДПУ);

- тилові пункти управління (ТПУ) або пункти управління логістикою (ПУЛ);

- передові пункти управління (ППУ);

- повітряні пункти управління (ПвПУ).

Передові пункти управління і повітряні ПУ організаційно входять до складу командного пункту.

В підрозділах (взвод, рота, батальйон) створються КСП.

В бригаді розгортаються КП, ЗКП, ТПУ (ПУЛ), ППУ, ПвПУ.

В АК, ОК розгортаються КП, ЗКП, ТПУ (ПУЛ), ППУ, ПвПУ, ДПУ.