Облік за нормативною собівартістю

Облік за нормативною собівартістю – це організація методології обліку, при якій зміни собівартості, допущені перевитратами, й економія засобів розкривається не тільки шляхом подальшого вивчення звітних калькуляцій, а й щоденно в процесі виконання плану на підставі первинної документації і первинних облікових записів.

Завдання обліку за нормативною собівартістю:

1) своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства;

2) оперативний аналіз витрат на виробництво;

3) виявлення неврахованих резервів.

Принципи системи оперативного обліку:

– нормування витрат і обов’язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу;

– систематичне виявлення відхилень фактичних витрат матеріалів і заробітної плати;

– постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

– попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виявлення, їх склад;

– щомісячне і щоквартальне коригування існуючих норм.

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування і управління.

Облік змін норм потребує своєчасного уточнення нормативів. Зміни норм групують за причинами, найменуванням виробів, їх однорідних групах, цехах.

Важливим і обов’язковим є систематичний облік у процесі виробництва відхилень від норм витрат (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 – Структура відхилень у системі нормативного обліку

Нормативна калькуляція собівартості виробу відображає технічний рівень, якого досягло підприємство на певну дату.

Фактична собівартість продукції при нормативному методі обліку обчислюється за допомогою формули:

Ф = Н ± В ± З,

де: Н – поточні витрати за встановленими нормами;

В – відхилення від діючих норм;

З – зміни діючих норм витрат.

Фактичну собівартість визначають за допомогою:

– індексів відхилень;

– відношенням факту до норми.

Переваги нормативного обліку:

– можливість поточного нормативного обліку шляхом обліку відхилень від норм витрат;

– відокремлений облік змін норм;

– укрупнення об’єктів обліку;

– охоплення значної частини витрат;

– можливість рідше здійснювати інвентаризацію.

Таким чином, аналіз вищевказаних методів обліку показує, що найбільш відповідними для цілей контролінгу є системи обліку за плановою собівартістю (стандарт-костінг) в порівнянні з різними варіантами обліку за скороченою собівартістю, оскільки саме ці системи забезпечують максимум інформації для прийняття управлінських рішень.

Використання зазначених методів обліку витрат не дасть потрібного ефекту в управлінні витратами, якщо на підприємстві не буде створена система розробки бюджетів, яка дозволить не тільки визначити планові витрати, а й оцінити виконання плану.

Контрольні питання та завдання:

1. Назвіть спільні риси та відмінності фінансового та управлінського обліку.

2. Дайте характеристику переваг та недоліків методів управлінського обліку.

3. Охарактеризуйте метод обліку на підставі повної собівартості.

4. Охарактеризуйте метод обліку по фактичної собівартості.

5.Охарактеризуйте метод обліку на підставі нормативної собівартості.

6. Охарактеризуйте метод обліку на підставі планової собівартості (стандарт - костінг) .

7. Охарактеризуйте метод директ - костінг .

Тести для самоперевірки:

1. Управлінський облік для організації:

а) обов’язковий;

б) необов’язковий;

а) не обов’язково, але бажано.

2. Управлінський облік:

а) охоплює всю діяльність організації;

б) використовується для заміру витрат і результатів діяльності;

в) включає все, що вважається корисним для організації, у тому числі бухгалтерський облік.

3. Управлінський облік представляє собою підсистему:

а) фінансового обліку;

б) оперативного обліку;

в) бухгалтерського обліку.

4. Основна ціль управлінського обліку втілюється в наданні інформації:

а) державним органам;

б) внутрішнім користувачам;

в) зовнішнім користувачам.

5.Управлінський облік:

а) носить оперативний характер;

б) ретроспективний;

в) в першу чергу спрямований в майбутнє.

6.Основною функцією управлінського обліку є:

а) формування цільових потоків інформації, що націлені на рішення конкретних задач управління;

б) облік витрат і складання точних калькуляцій;

в) планування прибутку і майбутніх капіталовкладень.

7. Організація управлінського обліку припускає обов’язкове формування інформації:

а) за місцями виникнення;

б) за видами діяльності;

в) по замовленням та виробам;

8. Групування витрат за місцем виникнення необхідне:

а) для контролю витрат виробництва і збуту;

б) для більш точного обчислення собівартості виробів;

в) для підвищення відповідальності менеджерів всіх рівнів за кінцеві результати роботи.

9. Організація управлінського обліку направлена на інформаційне забезпечення:

а) стратегічного планування;

б) тактичного планування;

в) тільки оперативної управлінської діяльності.

10. Визначте, до якої з указаних категорій відносяться витрати, що перераховані нижче (постійні, змінні, умовно-змінні):

а) оплата праці виробничих робітників;

б) амортизація машин та обладнання;

в) плата за оренду приміщення;

г) витрати допоміжних матеріалів;

д) витрати на рекламу;

е) витрати на обслуговування машин і обладнання;

ж) оплата праці апарата управління;

з) ліцензійні платежі (роялті).

Задачі для самостійного рішення:

Задача 1

На фірмі на одному верстаті виробляються 2 вироби А і Б з послідовною їх упаковкою. Одна упаковка виробів А продається по ціні 20грн., а упаковка виробів Б -35 грн. За місяць на верстаті було виготовлено 5 тис. коробок виробів А і 2 тис. коробок виробів Б. Витрати, пов'язані з експлуатацією верстата за місяць склали 3,5 тис. грн.

Визначити величину розподілу витрат сумісного виробництва:

а) по кожному виробу,

б) по методу вартості реалізації.

Задача 2

На виробничому підприємстві, в наступному році, очікувана сума постійних витрат складає 40000 грн. При цьому змінні витрати на одиницю продукції 60 грн.

Необхідно найти обсяг випуску продукції, при якому її повна собівартість дорівнює 100 грн.

Задача 3

Товарна продукція виробничого підприємства у поточному році, та фактичні витрати на 1 грн. товарної продукції у звітному році по варіантам становлять:

У поточному році очікувана економія поточних витрат за окремими групами техніко-економічних чинників може становити:

а) підвищення технічного рівня виробництва 280 тис.грн.;

б) підвищення організації виробництва і праці в основних цехах підприємства 130 тис.грн.;

в) зміна обсягу і структура виробництва 570 тис.грн.

Визначити:

1. Собівартість товарної продукції поточного року, виходячи з фактичного рівня витрат на 1 грн. товарної продукції у звітному році.

2. Сумарну економію витрат на виробництво товарної продукції, обумовлену дією різних техніко-економічних чинників.

3. Собівартість товарного випуску поточного року за цінами та умовами базисного (звітного) року.

4. Витрати на 1 грн. товарної продукції в поточному році і відсоток їх зниження порівняно зі звітним роком.

Задача 4.

Виріб виготовляється на двох процесах. Для розрахунку собівартості одиниці є наступна інформація:

Таблиця 3.1 – Вихідні дані

Задача 5

Однорідний продукт виготовляється у триступінчастому виробництві.

Витрати та випуск продукції характеризують наступні дані:

Таблиця 3.2 – Вихідні дані

Обсяг збуту продукту склав 108 000 кг.

Витрати підприємства у звітному періоді наведені у табл. 3.3

Таблиця 3.3 – Витрати підприємства у звітному періоді

Методом багатоступінчастої розподільної калькуляції визначити собівартість одиниці продукції кожної стадії виробництва й реалізованої продукції.

Задача 6

Свічкове виробництво виготовляє свічі різної величини. Витрата матеріалів пропорційна обсягу свічок. За парний період витрати сировини та вихід продукції характеризуються наступними даними.

Таблиця 3.4 – Вихідні дані

Загальні матеріальні витрати – 3 335 000 у. од.

Методом еквівалентної калькуляції визначити величину матеріальних витрат на кожну свічу та на їх випуск по видах.

Задача 7

Підприємство, що приймає метод позамовної калькуляції протягом певного періоду часу має 100000 у. од. постійних загальних витрат виробництва. Заробітна плата при випуску одиниці продукту А становить 10 у. од., продукту Б – 5 у. од.

Звичайно, в даний період часу випускається 3000 од. продукту А і 4000 од. продукту Б.

Необхідно:

1. Яка норма (процентна ставка) загальних виробничих витрат щодо прямих витрат?

2. Яку ставку погашення витрат з виготовлення варто використати, щоб списати їх повністю, якщо програма випуску продукції за звітний період варіюється наступним чином:

– продукт А – 1000 шт.;

– продукт Б – 6000 шт.

3. Якою повинна бути сума покриття, якщо ставка погашення при зміні виробничої програми залишиться колишньою?

Задача 8

На підприємстві за звітний період мали місце наступні витрати, у. од.:

– вартість основних матеріалів – 100 000

–зарплата по виготовленню продукції – 50 000

– загальні витрати на матеріали – 10 000

– загальні витрати по зарплаті – 20 000

– інші загальні витрати – 140 000

– загальні витрати по збуту – 30 000

– загальні витрати з управління – 90 000

Необхідно:

1. Визначити процентну ставку розподілу накладних витрат пропорційно прямим витратам.

2. Яка собівартість одиниці продукції, якщо на неї витрачається 400 у. од. на матеріали і 600 у. од. на зарплату за основну виробничу роботу з виготовлення?

3. Визначити процентні ставки розподілу загальних матеріальних витрат, інших загальних витрат виробництва й витрат на управління і збут для обрахування собівартості одиниці продукції за позамовним методом калькулювання.

Таблиця 3.5 – Бази калькулювання витрат

Задача 8

У цеху було виготовлено і передано для подальшої обробки 10 000 шт. виробів у процесі №1, а 3 000 шт. продукції залишилися неопрацьованими на кінець місяця за матеріалами на 33,3%, і по зарплаті – 33,3%.

Необхідно:

1. Визначити собівартість еквівалентної одиниці продукції.

2. Визначити собівартість готової продукції, переданої із процесу 1 у процес 2.

Таблиця 3.6 – Вихідні дані

Рух матеріальних ресурсів у минулому місяці характеризується наступними показниками:

Таблиця 3.7 – Рух матеріальних ресурсів

Зробити розрахунок фактичної собівартості відпущених у виробництво матеріалів і фактичної собівартості їхнього залишку на кінець місяця за допомогою трьох методів: ФІФО, ЛІФО і середньозваженої вартості.

Умовні позначки:

ФСВ – фактична собівартість відпущених у виробництво матеріалів, у. од.;

ЗК – залишок матеріалів на кінець місяця, у. од.;

СЦ – середня ціна матеріалів, у. од.

Задача 9

У підвідділі обліку матеріалів бухгалтерії промислового підприємства за минулий звітний період відображено наступний рух матеріалу, що показано в табл. 3.8.

Таблиця 3.8 – Рух матеріалу за минулий звітний період

Початкові запаси на 1 січня склали 8300 кг за ціною 3 у. од./кг.

1. Знайти кінцевий залишок цього матеріалу.

2. Визначити витрати матеріалу за даний період у грошовому вимірі методами ФІФО, ЛІФО й середньозваженої вартості.

Задача 10.

Матеріал певного виду придбаний у такій послідовності:

I партія – 750 кг по 95 грн. /кг.;

II партія – 1000 кг по 105 грн. /кг.

Відпущено у виробництво 1300 кг.

Оцінити відпуск у виробництво матеріалу й залишок його на складі методами ФІФО й ЛІФО.

Література за темою: [1,с.44-64], [2,с.36-75].

ТЕМА 4. СИСТЕМА ПЛАНУВАННЯ ТА БЮДЖЕТУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

Зміст теми розкривають такі питання:

4.1 Планування, його цілі, принципи, види та методи.

4.2 Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу. Поняття про бюджет. Мета складання бюджетів.

4.3 Система бюджетів на підприємствах, їх зміст та взаємозв’язок.

Планування, його цілі, принципи, види та методи

Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування є процесом визначення цілей, що підприємство передбачає їх досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей. Планування об’єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, а також надає всім процесам єдиної спрямованості і координованості, що дає змогу повніше й ефективніше використовувати певні ресурси і т.і.

Специфічні принципи планування:

1. Вибір та обґрунтування цілей, кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. Виокремлюють п’ять основних груп цілей організації:

– господарсько-економічна мета – зумовлена вимогами забезпечення високої ефективності виробничої системи, випуску суспільно необхідної продукції;

– виробничо-технічна – відображає основне функціональне призна-чення підприємства – випуск продукції належної якості;

– науково-технічна – постійне прискорення НТП;

– соціальна – забезпечення матеріального добробуту працівників фірми;

– екологічна – виготовлення екологічно безпечної (чистої) продукції.

2. Принцип системності. Передбачає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємств, усі зміни та зворотні зв’язки в її системі.

3. Принцип безперервності. Це – підтримування безперервної планової перспективи, формування і періодична зміна горизонту планування;

– взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів;

– своєчасне коригування перспективних і поточних планів.

4. Оптимальність використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства має орієнтуватися на потреби, умови та кон’юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, максимально повну реалізацію резервів.

5. Збалансованість. Необхідна та достатня кількісна відповідність між взаємопов’язаними розділами і показниками плану, тобто відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю.

6. Принцип адекватності системи планування. Оскільки ринкове середовище зумовлює постійну зміну певних показників діяльності підприємства, остільки організація процесу розробки планів підлягає постійному перегляду, а також застосуванню нових методів планування.

Основні види планування:

1) перспективне планування –

– довгостроковий план – виражає стратегію підприємства та включає рішення, що стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків. Він має більш концептуальний характер;

– середньостроковий план – деталізований, стратегічний план. Його складовими є: детальна хронологізація проектів, конкретніші інвестиційні та фінансові показники.

2) поточне планування – розробка планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямами діяльності на більш короткі терміни (місяць).

Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою методів, але вибирати їх необхідно, зважаючи на вимоги :

– вони мають бути адекватними зовнішнім умовам господарювання;

– повинні враховувати профіль діяльності об’єкта планування і засоби збільшення прибутку;