Мета, завдання й порядок проведення екологічної експертизи

Згідно з вимогами державних стандартів з охорони навколишнього природного середовища екологічній експертизі підлягають всі підприємства лісопромислового комплексу, технологічні процеси та обладнання, транспорті засоби, машини, механізми, пристрої, проекти стандартів, технічних систем і продукції.

Під екологічною експертизою розуміють оцінку впливу об’єкта на природне середовище.

Основною метою екологічної експертизи є попередження можливого шкідливого впливу наслідків господарської діяльності людини на стан природного середовища й здоров’я людей.

Екологічну експертизу проводять на стадії проектування підприємства або об’єкта, коли допущені помилки можуть бути завчасно усунені. Екологічній експертизі підлягають не тільки проекти будівництва нових підприємств або об’єктів, але й проекти реконструкції як всього підприємства, так і окремих його цехів.

Розрізняють державну і відомчу експертизи. Державну екологічну експертизу здійснює Мінекобезпеки України. Державна екологічна експертиза полягає в розгляді документації, проектів нових підприємств і об’єктів експертними підрозділами даного Міністерства на республіканському і регіональному рівнях.

Відомчу (галузеву) екологічну експертизу проводять спеціальні структурні підрозділи з охорони природи та санітарно-епідеміологічні установи міністерств і відомств. Відомча екологічна експертиза завжди передує державній екологічній експертизі.

Головне завдання екологічної експертизи полягає в оцінці повноти (ступені екологічної досконалості об’єкта) та достатності заходів щодо забезпечення необхідного рівня екологічності (екологічної чистоти об’єкта), в тому числі:

· відповідності проектних рішень при розробці нового підприємства, об’єкта, продукції вимогам існуючого природоохоронного законодавства;

· повноти і достатності відображення технічних показників, які характеризують рівень впливу на природне середовище нового підприємства, об’єкта, продукції в розглядуваній документації, їх відповідність нормативам природоохоронного законодавства;

· повноти та ефективності заходів для попередження можливих аварійних ситуацій, пов’язаних з виробництвом і використанням нової продукції;

· повноти, вірогідності та наукової обгрунтованості оцінки впливу на природне середовище;

· вибору засобів і методів контролю впливу підприємства, об’єкта, продукції на стан природного середовища і використання природних ресурсів;

· способів і засобів утилізації або ліквідації об’єкта чи продукції після відпрацювання ресурсу.

Рішення про необхідність проведення державної екологічної експертизи приймають експертні підрозділи органів державного управління в області природокористування та охорони навколишнього середовища в таких випадках:

· при розробленні принципово нових підприємств, об’єктів, продукції, які не мають аналогів в Україні та за кордоном;

· при розробленні нових типів, особливо небезпечних об’єктів і продукції;

· під час планового і вибіркового контролю за дотриманням норм і правил при розробленні нових об’єктів, продукції галузі;

· при виникненні суперечностей між розробником нових об’єктів, продукції і замовником у питаннях екологічної безпеки;

· при поставці в країну та експорті відповідних видів нової продукції.

Порядок проведення експертизи визначають Мінекобезпеки та окремі міністерства.

Гранично допустимі й тимчасово погодженні викиди шкідливих речовин визначають на підставі розрахунку розсіювання домішок в атмосфері. У випадку нагрітих викидів з одинокого джерела з круглим перерізом отвору при значеннях фонових концентрацій забруднень менших ГДК, гранично допустимі викиди визначають за формулою:

, (6.37)

де – висота викиду, м; – об’ємна швидкість газоповітряної суміші, м³/с:

, (6.38)

де – діаметр отвору джерела викиду, м; – середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, м/с; – різниця між температурою викидів і температурою навколишнього середовища, °С; – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери, °С; – безрозмірний коефіцієнт, що враховує шкідливість речовин в атмосфері; , – безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду; – безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок.

Якщо у повітрі населених пунктів, де розташовані лісопереробні підприємства, фонова концентрація шкідливих речовин перевищує ГДК, а значення ГДВ з об’єктивних причин не можуть бути досягнуті, вводиться поетапне зниження викидів шкідливих речовин до ГДК. На кожному етапі до забезпечення ГДВ установлюють тимчасово узгодженні викиди на рівні викидів підприємств, аналогічних за потужністю та технологічним процесом.

Гранично допустимі стоки (ГДС) визначають для всіх категорій водокористування за формулою:

, (6.39)

де – максимальна годинна витрата стічних вод, м³/год; – концентрація забруднюючих речовин у стічних водах, г/м³.

Згідно із санітарними нормами охорони поверхневих вод від забруднень (№4630-88) норма для скидання стічних вод у межах міста чи населеного пункту встановлюється на рівні відповідних ГДК.

Якщо фактичне скидання шкідливих речовин зі стічними водами менше за розрахункове ГДС, то за ГДС беруть фактичне скидання.

Якщо природний фоновий вміст забруднюючих речовин у водному об’єкті за будь-якими показниками не забезпечує нормативної якості води в контрольному пункті, то ГДС за цими показниками встановлюють з врахуванням умов збереження природної якості води в контрольному місці.

Для підприємств та обладнання, що генерують значний шум і вібрацію при екологічній експертизі визначають їх гранично допустимі рівні, для джерел електоромагнітних випромінювань – їх потужність.

Допустимі рівні таких параметрів визначаються з рівнянь, які пов’язують потужність джерела шуму, вібрації та електромагнітних випромінювань, їх відстані до житлової забудови, форму поверхні випромінювання тощо. При цьому можна використовувати рівняння акустичного розрахунку та розрахунку електромагнітних полів, наведених в розділі 5 даної роботи.

Основні види впливу шкідливих факторів на навколишнє природне середовище враховують в екологічних паспортах підприємств.