Матеріали навколосвітньої подорожі, які вплинули на світогляд Чарльза Дарвіна

Дарвін і Фіцрой (30) (1805-1865) — офіцер військово-морського флоту Великобританії, метеоролог, командир експедиції корабля Бігль, в якій брав участь Чарльз Дарвін; генерал-губернатор Нової Зеландії.

Перед тим, як відправитися в подорож, Дарвін зустрічався з Капітаном Робертом Фіцроем. Згодом капітан згадував цю зустріч і говорив, що Дарвін дуже серйозно ризикував бути не признаним і знехтуваним із-за форми його носа. Будучи прибічником вчення Лафатера, він вважав, що існує зв'язок між характером людини і рисами його зовнішності, і тому він сумнівався, що людина з таким носом, як у Дарвіна, могла мати енергію і рішучість, достатні для того, щоб зробити подорож. Не дивлячись на те, що «вдача у Фіцроя була найнестерпніша», «він мав багато благородних рис: був вірний своєму долгу, надзвичайно великодушний, сміливий, рішучий, мав неприборкну енергію і був щирим другом усіх, хто знаходився під його началом». Сам Дарвін відмічає, що відношення капітана до нього було дуже хорошим, «але ужитися з цією людиною при тій близькості, яка була неминуча для нас, які обідали за одним столом удвох з ним в його каюті, було важко. Кілька разів ми сварилися, бо, впадаючи в роздратування, він абсолютно втрачав здатність міркувати». Проте між ними були серйозні розбіжності на ґрунті політичних поглядів. Фіцрой був переконаним консерватором, захисником рабства негрів, заохочував реакційну колоніальну політику англійського уряду. Украй релігійна людина, сліпий прибічник церковної догми, Фіцрой не в змозі був зрозуміти сумніви Дарвіна в питанні про незмінність видів. Згодом він гнівався на Дарвіна за те, що він «видав таку блюзнірську (кощунственную) книгу (він став дуже релігійним), як Походження видів».

Кругосвітня подорож Чарльза Дарвіна на кораблі «Бігль» (кораб 31,32) тривала майже п’ять років ­ з 27 грудня 1831 р. по 2 жовтня 1836 р. (кар 33,34,35). У ході цієї подорожі по різних районах Земної кулі, Ч. Дарвін проводив геологічні, палеонтологічні та біогеографічні спостереження, результати яких сприяли становленню його як еволюціоніста. Так, у Південній Америці (Ла Платі) Дарвін мав можливість зібрати багатющу колекцію викопних. Особливий інтерес становила знахідка в Пунта-Альте, де обстеживши звичайний схил берега, загальною площею 200м², були викопані рештки дев’яти велетенських ссавців (мегатерія, мегалонікс, сцеладотерія, мілодон, макраухенія, токсодон та ін.) з рисами подібності й відмінності з деякими тваринами, що живуть там. Виявлення кісток багатьох тварин на маленькій території привело його до висновку «які різноманітні і багаточисельні були прадавні мешканці цієї країни». Його вразив факт існування в давнині в Південній Америці викопного коня, мастодонта й жуйної тварини з порожнистими рогами, які згодом зникли. Екскурсії по пампасах Патагонії дали можливість ще більше збагатити палеонтологічну колекцію Дарвіна, вивчення якої навело вченого на думку про існування близької спорідненості між вимерлими видами південноамериканських неповнозубих і сучасними видами лінивців, мурахоїдів і панцирників, що водяться в Південній Америці (лін 36). В своєму щоденнику Дарвін зауважив, „що ця дивна спорідненість між вимерлими й сучасними тваринами одного й того самого материка проллє коли-небудь більше світла на питання про виникнення і зникнення організмів на земній поверхні, ніж будь який інший розряд фактів”. На основі таких порівнянь Ч. Дарвін доходить висновку про глибокі зміни тварин на американському материку в давнині. І в пошуках причин цих змін звертає увагу на наявність тенденцій у тварин до розмноження в геометричній прогресії, наслідки якої «ніде не виявлялися так дивовижно, як в Америці».

У Центральній частині хребта Кордильєр на оголеному схилі, на висоті 2000м, Ч. Дарвін виявляє і описує близько п’ятдесяти скам'янілих стовбурів дерев з родини араукарієвих. Вони стояли на деякій відстані один від одного, але в цілому становили одну групу. По скам’янілих стовбурах Дарвін відновлює хід подій, що тут відбувалися. Колись група красивих дерев росла і процвітала над берегом Тихого океану. Ці дерева виросли на вулканічному ґрунті, який піднявся над рівнем моря і потім знову занурився, вже разом з деревами в глибінь океану. Там цей раніше сухий, грунт вкрили осадові шари, на які виливалися ще й потоки підводної лави. Шари розплавленого каміння і водних осадів чергувались і потім почався новий процес піднімання хребта, який виніс скам’янілу групу цих араукарієвих дерев на висоту понад 200 м над рівнем океану „де нині все як у пустелі і не ростуть навіть лишайники”.

Особливе значення для формування Ч. Дарвіна як еволюціоніста мало вивчення фауни й флори океанічних островів. Величезне враження на Ч.Дарвіна справили факти своєрідності фауни островів Галапагос (Гал 37). Вивчаючи фауну цих островів, які розташовані в екваторіальній зоні Тихого океану, на відстані 500-600 км на захід від Південної Америки, Дарвін звернув увагу на своєрідність їх населення. Виявилось, що фауна о-вів Галапагос має велику схожість з фауною Південної Америки, і в той же час між ними є певна різниця. Мало того, кожний острів Галапагоського архіпелагу має своєрідну фауну. Так, наприклад, хоча на кожному острові є свої види таких птахів, як в’юрки і дрозди-пересмішники, проте ці види кожного острова дуже подібні між собою (вью 38). Ці факти викликали запитання: чому птахи островів Галапагосу мають схожість з птахами Південної Америки? Аналіз цих фактів приводить Дарвіна до думки, що спочатку на о-вах Галапагос був один вид в’юрків або дроздів-пересмішників, який розселився по окремих о-вах, а потім під впливом умов існування відбувалося відособлення форм, характерних для кожного острова. А щодо причин схожості птахів Галапагоського архіпелагу з птахами Південної Америки, то це пояснюється тим, що перші походять від американських, але під впливом умов архіпелагу набули нових особливостей. Також, тут він описав наземну і водну ящірок, які відрізнялися за способом життя, але у них були спільні ознаки як між собою, так і з тропічною ігуаною Південної Америки. На Галапагоських островах були виявлені 26 видів в’юрків. На острові Джемс виявлено 38 видів галапагоських рослин, 30 з них не зустрічаються ніде у світі, тільки на цьому о-ві; а на о. Албемарле з 26 видів галапагоських рослин, 22 ­ ендеміки цього о-ву (ендеміки, від грецької ­ місцевий, ­рослини, або тварини, поширені лише в якійсь відносно невеликій області). Деякі острови архіпелагу мають свої види черепах, дроздів-пересмішників, в’юрків і рослин. Пояснення такого цікавого явища, коли між окремими о-вами немає обміну фауною і флорою, Дарвін знайшов у характері сильних морських течій, спрямованих на захід, які відокремлюють північні о-ви від південних, перешкоджаючи обмінові рослинами і тваринами, а також через відсутність сильних вітрів, здатних перенести комах, птахів і насіння з одного острова на інший.

Подібний же аналіз був продовжений на коралових островах Кілінг, або Кокосових, в Індійському океані, куди насіння були занесені течією води із прибережних районів Ост-Індії. Коралові о-ви звичайно мають форму атола, тобто кільця, яке виступає з моря на невелику висоту і всередині має лагуну (атол 39). Вивчення структури коралових рифів було основою для розроблення Дарвіном теорії утворення коралових островів (кор риф 40).

Величезна кількість різного насіння з усіх кінців світу розноситься хвилями океану. Майже всі рослини, які були вивезені з Кокосових о-вів, були звичайними прибережними видами о-вів Малайського архіпелагу, але, ймовірно, потрапили сюди через Австралію, подолавши при цьому відстань від 2400 до 3000 км. Проте рослини на острові виявляли помітні відмінності від вихідних форм континенту. Аборигенні види рослин і тварин (аборигени, від латинської ­корінні жителі ­організми, що живуть там, де вони виникли в процесі еволюційного розвитку) Ч.Дарвін описує на о. Св. Єлени, віддаленого від материка на велику відстань. Вивчення фауни і флори океанічних о-вів приводить Дарвіна до висновку про те, що органічна природа перебуває в стані постійних змін, причому одним з могутніх факторів, які спричиняють ці зміни, є самі організми.

Перебування Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з туземцями, навели його на сміливу думку про тваринне походження людини.

Отже, зібрані Ч. Дарвіном матеріали і зроблені спостереження під годину кругосвітньої подорожі привели його до відмовлення від метафізичних уявлень про незмінність органічних форм, а також спонукали його шукати природні заподій змін і виникнення як рослинних, так і тваринних видів. (Метафізика, від грецької після фізики - філософський метод, який розглядає явища в їх незмінності і незалежності один від одного. Спочатку слово «Метафізика» використовувалося як позначення збірки 14 книг Аристотеля з міркуваннями про перші причини («перших родах сущого»), які залишилися після нього в необробленому вигляді, які у виданні філософських робіт, підготовленому Андроником Родосом, були розташовані після (μετά τά) Аристотелевої «Фізики» (φυσικά), тому і дістали свою назву.)

Після повернення з подорожі 2 жовтня 1836 р. Дарвін детально опрацьовує і публікує зібрані геологічні, зоологічні та інші матеріали і працює над розробкою ідеї історичного розвитку органічного світу, що зародилась ще під час подорожі. Понад 20 років він настирливо розвиває і обґрунтовує цю ідею, продовжує збирати і узагальнювати факти, особливо з практики рослинництва і тваринництва.

Зібраний Дарвіном величезний матеріал доводив правильність еволюційного погляду на всю навколишню природу. Незабаром після повернення на батьківщину, у 1837 р., Ч. Дарвін розпочав роботу над основною працею свого життя ­ теорією еволюції органічного світу і написання своєї видатної наукової праці, яка вийшла 24 листопада 1859 р. під назвою „Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя”.