Життя й творча діяльність Ж.Б. Ламарка.

На початку ХІХ ст. склалася парадоксальна ситуація, коли очевидні факти про наявність різновидів і зміни форм життя в історії Землі намагалися погодити з офіційними уявленнями про незмінюваність видів. Ці протиріччя стали ще більшими після застосування порівняльного методу в різних областях біології. Натурфілософи й багато біологів часто стали висловлювати погляди про змінюваність, доцільність організації й еволюції видів. Подібні елементи еволюційних ідей хоча й не стали ще загальновизнаними, але все-таки сприяли формуванню вчення Ж.Б. Ламарка.

Жан Бати́ст П'єр Антуа́н де Моне́, шевальє де Лама́рк(шевальє фр. chevalier - рицар, кавалер - дворянський титул у феодальній франції) (п 1 - 4) (1744—1829) — французький вчений. Він став першим біологом, який спробував створити цілісну теорію еволюції світу живого. Сучасники не оцінили його теорію, але вже півстоліття потому вона стала предметом палких дискусій, які не припиняються і сьогодні. Важливою працею Ламарка стала «Філософія зоології», яка побачила світ у 1809 році. Також він є автором мемуарів з метеорології, флори Франції й ботанічного словника.

Жан Батист Ламарк, народився 1 серпня 1744 року в місті Базантен (Франція), належав до старовинного, але давно збіднілого роду і був 11-ою дитиною в родині. Більшість його предків були військовими. Батьки хотіли зробити із нього священнослужителя, але у 16 років після смерті батька, Ламарк залишив єзуїтський коледж, де познайомився з філософією, логікою, математикою, фізикою і стародавніми мовами і в 1761 р. пішов добровільно до діючої армії, бере участь в Семирічній війні. У боях проявив себе як хоробрий воїн, отримав звання офіцера.

У 24 роки Ламарк покинув військову службу та приїхав до міста Париж. У 1772-1776 роках вивчав там медицину у Вищій медичній школі. Для того, щоб мати якийсь заробіток, влаштувався працювати клерком у банк. Під час навчання у медичній школі дуже захоплювався природничими науками, особливо ботанікою. Залишити медицину та зайнятись ботанікою Ламарка переконав Жан Жак Руссо – видатний французький письменник та філософ, з яким майбутній вчений познайомився у Парижі.

З 1778 р. є членом Французької Академії наук. З 1781 по 1793 працює ботаніком Людовика XVI в королівському Саду. Талановитий та наполегливий Ламарк вже у 1778 році публікує тритомник «Французька флора». У третім її виданні Ламарк почав уводити двороздільну, або аналітичну, систему класифікації рослин. так званий дихотомічний принцип визначення рослин (дихотомія – гр. dicha – на дві частини + tome – переріз: послідовне ділення цілого на дві частини, потім кожної частини знову на дві і т.д.). Система ця є ключ, або визначник, принцип якого - зіставляти між собою характерні подібні риси і з'єднувати ряд протилежних ознак, приводячи таким чином до назви рослин. Книга принесла йому популярність, він увійшов до числа найвеличніших французьких ботаніків. Через п'ять років вчений вже був обраний академіком Паризької академії наук.

У 1789—1794 роках у Франції розпочалася Французька революція, яку Ламарк зустрів досить охоче. Ця революція вплинула на долю багатьох французів (початок – 1789р. штурм Бастилії, падіння монархії, Паризька комуна, якобінці). 1793 рік змінив також і долю Ламарка. Старі заклади зачиняли чи переорганізовували. Королівський Ботанічний сад, де працював Ламарк, перетворили за його пропозицією на Музей природничої історії. Ламарку запропонували залишити ботаніку та очолити кафедру «Природничої історії комах та черв‘яків». Тепер би таку кафедру назвали кафедрою зоології безхребетних тварин, став професором зоології керував цією кафедрою протягом 24 років. Нелегко було майже п'ятдесятилітній людині міняти спеціальність, але завзятість ученого допомогла перебороти всі труднощі. Ламарк став таким же знавцем в області зоології, яким був в області ботаніки.

Вперше, у 1794 р розділив тваринний світ на дві основні групи - хребетних і безхребетних; саме він запропонував у 1796 році термін „безхребетні”. В 1801 р. виходить об’ємна праця „Система безхребетних тварин”.

У 1802 році Ламарк запропонував ще один термін, який ми вживаємо досить широко — «Біологія». Він зробив це одночасно з німецьким ученим Готфрідом Рейнхольдом Тревіранусом (1776-1837) (5) і незалежно від нього. (Поняття біологія згадується вже у творах Теодор Роозе, 1797 і Карла Фрідріха Бурдаха - німецького фізіолога, 1800. Але спеціально запропоновано як термін Ж. Б. Ламарком і Г. Р. Тревіранусом в 1802, незалежно один від одного).

В 1802 р. у книзі «Гідро логія» на противагу Ж.Кюв'є, пояснюючи роль води, приходить до заперечення можливості зміни вигляду Землі катастрофами. При цьому зауважує, що поверхня Землі змінювалася поступово протягом століть під впливом нині діючих сил природи. Ламарк продовжує розвивати ці думки стосовно до живої природи у двотомній «Філософії зоології». «Філософія зоології» - найважливіша праця Ламарка, яка вийшла в 1809 році. У ній він виклав свою теорію еволюції живого світу. Саме ця праця принесла йому «багато гірких образ при житті й запізніле визнання після смерті».

Усіх тварин Ламарк поділив на шість рівнів, сходинок (чи «градацій») у залежності від складності їхньої організації (дер 6). Найвіддаленіші від людини — інфузорії, найближчі — ссавці. Усім тваринам, згідно з цією теорією, притаманний рух від простого до складного, розвиток, переміщення до верхніх сходинок.

У тваринному світі постійно відбувається поступова еволюція. Чому ж людина не помічає постійне перетворення одних видів на інші? Ламарк відповідав на це питання так: "Припустимо, життя людини триває одну секунду. За цей час жодна людина не побачить руху годинної стрілки годинника. Навіть через декілька десятків поколінь ніхто не помітить, що годинна стрілка рухається. "

Ламарк подарував свою книгу Наполеонові Бонапарту (фр. імператор 1804-1814рр.), але той взявся безжалісно критикувати твір, чим довів немолодого вже вченого до сліз. Чарльз Дарвін теж не сприйняв ідею прогресу та пристосування, викладену Ламарком.

Після цього, з 1815 по 1822 роки, він прийнявся за підготовку семитомної «Природничої історії безхребетних тварин», де впорядкував характеристику й класифікацію безхребетних, виділив цю групу в самостійний розділ зоології. Там були описані усі відомі на той час роди та види безхребетних. Карл Лінней поділив їх тільки на два класи (черви та комахи), тоді як Ламарк вже запропонував 10 різних класів.

Вчення Ламарка, 1,2 закони, ламаркізм... 5курс.

Вклад Ламарка в інші науки

Окрім ботанічних і зоологічних робіт, Ламарк видав ряд праць з гідрології, геології і метеорології. У «Гідрогеології» (виданій у 1802 році) Ламарк висунув принцип історизму і актуализму в трактуванні геологічних явищ.

(Принцип актуализму в науці — презумпція, що полягає в тому, що у минулому діяли ті ж самі закони природи, що і нині. Презу́мпція — припущення про існування факту, який вважається істиною до тих пір, поки не доведена його помилковість. Презумпції широко використовуються в правознавстві).

Помер Ламарк у віці 85 років, 18 грудня 1829 року, у бідності. До останнього дня поряд з ним була його донька Корнелія, якій він надиктовував свої думки (вчений 1819 року осліп). Не збереглася навіть могила Ж.Б. Ламарка через те, що в родини не було коштів для придбання місця постійного поховання. Він зазнав глузування й образи при житті й довге забуття після смерті. У 1909 році, до століття «Філософії зоології», у Парижі відкрили пам'ятник Ламаркові. Він сидить у кріслі, старий та незрячий, а його дочка, яка стоїть поруч, говорить: «Нащадки будуть пишатися Вами. Вони помстяться за Вас, батько!». Пам‘ятник Ламарку є також в Ботанічному саду в Парижі, де написано: Ламарку, засновнику вчення про еволюцію) (пам 7).