Господарська діяльність в морських портах України

Що стосується господарської діяльності морського порту – варто зазначити, що на морську адміністрацію покладаються лише її координація, тоді як безпосереднє забезпечення господарської діяльності покладається здебільшого на суб’єктів господарювання різних форм власності.

На сьогодні, відповідно статті 76 Кодексу торговельного мореплавства України, господарська діяльність морського порту полягає у забезпеченні:

1) навантаження, розвантаження і обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт;

2) перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно і у зворотному порядку, складські операції з вантажами;

3) обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти;

4) допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту;

5) інші види діяльності відповідно до статусу порту [10].

На сьогоднішній день в Україні розпочався процес удосконалення форм та методів господарської діяльності морських портів з метою підвищення ефективності їхньої роботи, забезпечення дотримання принципів конкуренції у всіх сферах його діяльності, приведення у відповідність до міжнародних вимог надання портових послуг [29, с. 128]. Саме Закон України «Про морські порти України» передбачає зміни у здійсненні господарської діяльності морського порту.

Відповідно статті 19 Закону у морських портах надаватимуться послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Передбачається, що центральним органом виконавчої влади (Мінінфраструктури), що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, затверджуються:

1) правила надання послуг з вантажно-розвантажувальних робіт у морському порту в частині, що стосується зобов’язань за міжнародними договорами України;

2) правила надання послуг з обслуговування суден у морському порту та на підходах до них у частині, що стосується зобов’язань за міжнародними договорами України;

3) правила надання інших послуг, що звичайно надаються в морських портах, у частині, що стосується зобов’язань за міжнародними договорами України.

Законом встановлено також перелік послуг, які можуть бути надані виключно державними підприємствами, установами та організаціями в порядку, встановленому Міністерством інфраструктури України, а саме:

- Регулювання руху суден.

- Забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт.

- Навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства.

- Картографічне забезпечення мореплавання.

- Забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин.

Господарська діяльність у морському порту провадитиметься відповідно до законодавства, Обов’язкових постанов по порту та Зводу звичаїв морського порту.

У межах морського порту функціонуватимуть суб'єкти господарювання всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, а також підприємства, продукція та / або сировина яких транспортуватиметься територією та акваторією порту [34].

З метою забезпечення належного правового регулювання співробітництва портів і приватних портових операторів вводиться новий термін «морський термінал» - це розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов’язані об’єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.

Портовий оператор (стивідорна компанія) - суб’єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов’язані з цим види господарської діяльності.

Законом передбачається, що морський термінал може належати суб’єкту господарювання будь-якої форми власності, а також те, що у морському терміналі морська адміністрація порту, визначена центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства. Власники морських терміналів забезпечують необхідні умови для роботи державних підприємств, організацій, установ, які

надають спеціалізовані послуги, морської адміністрації порту та інших органів державного нагляду, митних органів та органів охорони державного кордону.

Таким чином виконання головних завдань порту, а саме навантаження - вивантаження вантажів, стоянку і обслуговування суден та обслуговування пасажирів, надання транспортно-експедиторських, спеціалізованих та інших послуг, покладається на установу, що не є структурним підрозділом порту, але діє на його території - суб’єктом здійснення основних видів діяльності порту стає морський термінал [39, с. 88].

Як вже зазначалось вище господарська діяльність в морському порту здійснюється, у тому числі, відповідно до зводу Звичаїв морського порту.

Відповідно статті 9 Закону України «Про морські порти України» звід звичаїв морського порту встановлює правила надання послуг у морському порту, обслуговування суден і пасажирів, що склалися і тривалий час застосовуються на практиці у цьому морському порту. Звід звичаїв морського порту містить правила щодо:

1) порядку вручення повідомлення про готовність судна до здійснення операцій з вантажем;

2) порядку розрахунку сталійного часу, якщо він не встановлений угодою сторін;

3) переліку послуг, що надаються в морському порту;

4) інші правила здійснення господарських операцій у межах морського порту.

Звід звичаїв морського порту застосовується:

1) за наявності в договорі морського перевезення умов щодо застосування звичаїв морського порту;

2) за відсутності в договорі морського перевезення відповідних правил з питань, які регулюються звичаями морського порту;

3) за наявності в договорі морського перевезення умов, що суперечать звичаям морського порту.

Звід звичаїв морського порту видається адміністрацією морських портів України щодо кожного морського порту, завіряється Торгово-промисловою палатою України і оприлюднюється на офіційному веб-сайті адміністрації морських портів України [34].

Портові оператори зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти дій, які можуть справляти негативний вплив на конкурентне середовище в морському порту.

Статтею 18 вищезазначеного Закону передбачається, що адміністрація морських портів України не має права перешкоджати або втручатися в діяльність суб’єктів господарювання, крім випадків, передбачених законом, а також встановлювати для них умови діяльності, що погіршують їх становище порівняно з іншими суб’єктами господарювання або порушують їхні права та законні інтереси. Суб’єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у межах морського порту, мають право на власний розсуд розпоряджатися належним їм майном, розширювати свої межі у відповідності до вимог Цивільного, Господарського, Земельного та Водного кодексів України.

Статтею 20 Закону України «Про морські порти України» визначаються обов’язки суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у морському порту, а саме:

1) дотримуватися встановленого у морському порту порядку;

2) здійснювати експлуатацію об’єктів інфраструктури морського порту відповідно до вимог безпеки, законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

3) забезпечувати можливість здійснення повноважень митними органами, органами охорони державного кордону та іншими державними органами, що здійснюють свої повноваження у морському порту;

4) забезпечувати рівний доступ до послуг, що надаються в морському порту, та відкритість доступу до відомостей про такі послуги;

5) негайно інформувати адміністрацію морського порту про виникнення ситуацій, що створюють загрозу безпеці мореплавства та/або провадженню діяльності у морському порту;

6) сприяти проведенню розслідування причин виникнення аварійних морських подій.

Суб’єкти господарювання, що провадять господарську діяльність у морському порту, несуть відповідальність за недотримання вимог законодавства з безпеки мореплавства, охорони праці, пожежної, санітарної, екологічної безпеки відповідно до закону.

Важливим є також питання щодо тарифів на послуги, які надаються в портах та портових зборів. Згідно статті 21 вказаного закону, тарифи на спеціалізовані послуги, які надаються в порту, а також послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Перелік спеціалізованих послуг, які надаються в порту суб'єктами природних монополій, визначається Урядом. При цьому на сьогоднішній день до таких послуг відносяться лоцманська проводка суден, регулювання руху суден, організація змісту підхідних каналів та акваторій портів у належному стані, координація та проведення аварійно-рятувальних робіт, навігаційно-гідрографічне забезпечення, картографічне забезпечення, нагляд за станом портових гідротехнічних споруд і засобів навігаційного обладнання, роботи по вимірюванню глибин, водолазні, швартовні, криголамні / буксирувальні роботи і т.д. [34].

У законі більш чітко висвітлено питання про портові збори. Слід зазначити, що закон до обов’язкових портових зборів відносить: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених Законом.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики [34, ст. 22].

Однак, на відміну від Кодексу торговельного мореплавства України,

у Законі більш ретельно визначено порядок використання портових зборів. Так, цільові портові збори використовуватимуться і спрямовуватимуться за їх призначенням на покриття відповідних витрат, пов’язаних із додержанням у порту умов безпеки плавання і стоянки суден; підтриманням в належному стані акваторії порту, навігаційного обладнання, якірних стоянок, каналів, огороджувальних, берего-укріплювальних, причальних споруд та їх розбудову, а також з виконанням міжнародних зобов’язань та здійсненням державного нагляду та контролю за безпекою мореплавства.

Визначаються на користь якого справляються збори. Відповідно їх використання є відповідальністю цього суб’єкта:

- причальний збір справлятиметься на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача;

- канальний збір справлятиметься на користь власника каналу;

- корабельний збір справлятиметься на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом;

- маяковий збір справлятиметься на користь державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства;

- кошти від адміністративного збору будуть використовуватися відповідно до закону.

Таким чином, Законом України «Про морські порти України» передбачаються зміни у порядку господарської діяльності в морських портах. Найбільш значимим у цьому аспекті є покладення на морські термінали виконання головних завдань портової діяльності, а саме: навантаження - вивантаження вантажів, стоянку і обслуговування суден та обслуговування пасажирів, надання транспортно-експедиторських, спеціалізованих та інших послуг.

ВИСНОВКИ

Отже, виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що у зв’язку з прийняттям Закону України «Про морські порти України», який набере чинності в червні 2013 року та передбачає реформу управління морськими портами України, морські порти відноситимуться до організаційно-правової форми управління портом, яка у світовій практиці називається автономною. Як і в багатьох країнах світу, з метою державного регулювання морських портів в Україні створюється нова організаційно-правова структура – адміністрація морських портів, головним завданням якої є забезпечення та контроль за безпекою мореплавства в порту, життям і здоров’ям громадян, порядком в морському порту, безпечній експлуатації об’єктів портової інфраструктури у межах території та акваторії морського порту, в галузі екологічної безпеки тощо. Наведене пов’язане також із виконанням вимог, покладених на Україну міжнародними конвенціями, до яких приєдналася Україна, а саме таких як конвенція СОЛАС 74/78, ПДНВ-78/95, МАРПОЛ-73/78 та ін. Господарська діяльність в морських портах України здійснюватиметься суб’єктами господарювання різних форм власності. Проте важливо визначити, що з метою забезпечення безпеки судноплавства законом встановлено також перелік послуг, які можуть бути надані виключно державними підприємствами, установами та організаціями, а саме: регулювання руху суден; забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт; навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства; картографічне забезпечення мореплавання; забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин.

В морських портах України запроваджуватиметься така модель Адміністрації морського порту як Landlord port, так як господарську діяльність забезпечуватимуть здебільшого приватні компанії, а адміністрація порту зберігає державне право власності на основну частину земельних ділянок в морських портах, акваторію та основну інфраструктуру. Вона через контроль за безпекою судноплавства та координацію господарської діяльності виступатиме певним державним регулятором.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Авраменко И. М. Международное морское право : [учеб. пособ.] / И. М. Авраменко. – Ростов н/Д :Феникс, 2001. – 448 с.

2. Барсегов Ю. Г. Мировой океан: право, политика, дипломатия. Т. 3 / Ю. Г. Барсегов. – М. : Три «т»,1997. – 238 с.

3. Балобанов А. О., Калюжная Е. В. Правовое регулирование работы портов, экспедиторских и агентских компаний: Учебное пособие. – Одесса: Изд-во ОНМУ, 2007. – 89 с.

4. Балобанов А., Мунари Ф., Суччи Д. Рейно Ж. Очерки по морскому праву: Учебное пособие. – О., 2001. – 216 с.

5. Балобанов О. О. Організаційно-правове регулювання безпеки мореплавства та проблеми Українського морського законодавства. Міжнародний та Європейський досвід. – Одеса: ОНМУ, 2002. – 182 с.

6. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.

7. Внешнеэкономическая деятельность : энциклопедический словарь / [авт.-сост. Зеркалов Д. В.]. – К. : Основа, 2008. – 544 с.

8. Джемал Инаишвили. Пути приватизации – исповедимы // Порты Украины. – 2004. - № 05 (49). – С. 15 -19.

9. Иванов Г. Г. Комментарий к Федеральному закону «О морских портах в Российской Федерации и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации». – М.: РИЦ «Морские вести России», 2008. – 96 с.

10. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // ВВРУ. - 1995. - № 47. - Ст. 349.

11. Кодекс торгового мореплавания : Закон РФ от 30 апреля 1999 года, № 81-ФЗ// Інтернет видання: «Зібрання законодавства Російської Федерації» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.szrf.ru/doc.phtml? nb= 00_00&issid=1999018000&docid=2720

12. Кодекс торгового мореплавания СССР : Указ Президиума ВС СССР от 17 сентября 1968 года// Інтернет видання [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dallakian.narod.ru/kodeks/ktmsssr/ktmsssr.htm.

13. Конвенція і Статут Про міжнародний режим морських портів Женева 9 грудня 1923 року//Інтернет видання «Rise: морское право» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://translate. google.com.ua/translate?hl=uk&lan gpair=ru%7cuk&u= http://imodocs.com / txt/data_www/texts/k_status_m_rezhime_morskikh_portov.php3

14. Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року, ратифікована Законом України від 03.06.1999 // ВВРУ. – 1999. - №31. – Ст. 254.

15. Логінов О. В., Кулієв А. Ю., Котович Г. М. Правове регулювання діяльності суб’єктів господарювання у морегосподарському комплексі Одеса: ОНМУ, 2012. – 284 с.

16. Мартін Хорселінг. Платформа для стратегій та реформ // Порти України. - №06 (118). – 2012.

17. Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р. (СОЛАС/SOLAS), ратифікована СРСР 25.05.1980 р.

18. Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден 1973 р. (МАРПОЛ – 73), ратифікована постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.93. - № 771.

19. Міжнародна конвенція про вантажну марку 1966 року з поправками 1971, 1975, 1979 та 1983 років до неї, ратифікована постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 р.

20. Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, ратифікована Законом України від 01.11.1996 р.// ВВРУ. – 1996. - №50. – Ст. 284.

21. Морской энциклопедический справочник / Под ред. акад. М. М. Исакина. — Ленинград: «Судостороение», 1987. — Т. 2. — С. 117-118.

22. Муссо Е., Карпането Л. Економічні та правові основи портів. – 2003. – 57 с.

23. О мероприятиях относительно усовершенствования морской деятельности Российской Федерации: Постановление Правительства Российской Федерации от 14.07.2000 р.

24. О морских портах : Закон РФ от 8 ноября 2007 года, № 261// Інтернет видання: «Зібрання законодавства Російської Федерації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.szrf.ru/doc.phtml?nb=00_00&issid =200704 6000 &docid=69

25. Об особенностях акционирования и приватизации морских портов: Распоряжение Госкомимущества РФ. - 04.11.1992 г. - № 700-р.

26. Об усовершенствовании системы государственного управления морскими торговыми и специализированными портами: Постановление Правительства Российской Федерации от 25.09.2002 р. №705 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. - №39. – Ст. 3802.

27. Об утверждении перечня портових сборов в морских портах Российской Федерации: приказ Министерства транспорта Российской Федерации от 17.12.2007 г. № 189.

28. Пенчева Г. В. Проблеми правового регулювання майнових відносин в морських портах України // Митна справа. – 2012. - №3 (81). – С. 225-231.

29. Правовое регулирование морского судоходства / Балобанов А. О., Пузанова Г. И., К. Стефаноу, М. Вадраханис, И. - Христодоуло-Варотси Афины-Генуя-Ильичевск-Одесса, 2003. – 255.

30. Про відкриття пунктів пропуску через державний кордон України: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.02.1996. - № 143-р.

31. Про вільний доступ до портових послуг : Директива Європейського парламенту і Ради від 26 червня 1990 року // Інтернет видання: «Закони України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uazakon.com /documents/ date_ 3v/pg _gnnzwf/pg9.htm

32. Про затвердження Положення про капітана морського торговельного порту: наказ Міністерства транспорту України від 18.10.2000. - № 573 // ОВУ. - 2000 р. - № 45. - Ст. 323.

33. Про заходи щодо реалізації постанови Уряду Російської Федерації від 25.09.2002 № 705: наказ Міністерства транспорту Російської Федерації від 28.11.2002 № 154.

34. Про морські порти України: Закон України від 13.06.2012//ГУ.- 2012.-№107.

35. Про транспорт: Закон України від 10.11.94 // ВВРУ. – 1994. - №51. – Ст. 447.

36. Рекомендація № 16 Європейської економічної комісії ООН ЛОКОД ООН – Класифікатор портів та інших пунктів (Женева, січень 1996 року) // Інтернет видання: «Законодавство України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi ?nreg =995_ 989.

37. Рішення суду від 18.3.1997, С-345/95, Дієго Калі & сини С. р. л. проти Екологічної служби порту Генуя. (SEPG), - 1997. - С. 01547.

38. Рядінська В. О. Визначення поняття «морський порт»: проблема нормативного врегулювання чи політичної концепції розвитку? // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2011. - № 2. – С. 213 - 217.

39. Сергеєв Ю. В. Законодавство про морські порти України: в очікуванні змін// Митна справа. - 2011.- №2(74). - С.86-92.

40. Статут Федерального державного унітарного підприємства «Росморпорт», затверджений розпорядженням Федерального агентства морського і річкового транспорту РФ від 09.06.2012 №СГ-150-Р.

41. Трави Альдо. Публичное участие в коммерческой деятельности в Италии // Участие государства в коммерческой деятельности. – М.: Юристъ, 2011. – 384с. – (Государство и экономика). – С. 135-151.

42. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифіковано Законом № 237/94-ВР ( 237/94-ВР ) від 10.11.94.// ОВУ. – 2006.- № 24. - 203 Ст.

43. Alternative Port Management Structures and Ownership Models. Port Reform Toolkit Second Edition. // The International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank. – 2007.

44. Commission of the European Communities. Port Working Group. Report of an enquiry into the current situation in the Major Community sea-port. – Office for the official publications of the European Communities, 1997. – 200 p.

45. Green Paper on sea ports and maritime infrastructure/*COM/97/0678 final*/.

46. Stopford M. Мaritime Economics / London: Harper Collins Academic, 1988. – 255 р.

47. Treaty on European Union (Treaty on Maastricht). – OJ C 191 of 29.7.1992.