Штучне освітлення: принципи розрахунку

Оцінка штучного освітлення проводиться за допомогою описового, розрахункового та світлотехнічного методів.

Описовий метод передбачає визначення виду (електричне, гасове тощо) та системи (загальне, місцеве, комбіноване) освітлення, кількості світлоточок, типу ламп (розжарювання, люмінесцентні або газорозрядні), типу освітлювальної арматури (прямого, розсіяного, відбивного світла), ії санітарного стану, висоти підвішування ламп тощо.

Інтенсивність штучного освітлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не менш, ніж 150 лк, у випадку застосування люмінісцентних ламп – не менш, ніж 300 лк (табл.).

Таблиця 8.6.

Показники освітленості робочих місць різних приміщень

При проектуванні штучного освітлення виробничого приміщення необхідно вибирати тип джерела світла, систему освітлення, вид світильника, передбачати найбільш доцільні висоти влаштування світильників та розміщення їх у приміщенні; визначати число світильників і потужність ламп, необхідних для створення нормованої освітленості на робочому місці й здійснювати перевірку наміченого варіанту освітлення на відповідність його нормативним вимогам.

Для визначення загального рівномірного освітлення горизонтальної робочої поверхні використовують метод світлового потоку. Світловий потік F, лм однієї лампи розжарювання або групи газоразрядних (люмінесцентних) ламп одного світильника визначається за формулою:

F= ,

де Е – нормативна мінімальна освітленість,лк;

S – площа освітлюваного приміщення, м ;

k - коефіцієнт запиленості, який залежить від характеру виробництва, переважно k=1,3…1,8;

z - коефіцієнт неріномірності освітлення, переважно z=1,1…1,2;

n – кількість світильників, шт;

h – коефіцієнт використання світлового потоку.

Розрахунковий метод заснований на оцінці показників достатності та рівномірності освітлення.

Достатність освітлення визначається за величиною питомої потужності, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м , для люмінесцентних ламп – 24 Вт/м .

Кількісним показником рівномірності освітлення є відношення його найбільшого рівня до найменшого: у приміщенні він повинен становити не більше 3:1 на відстані 5 м від центру робочого місця, не більше, ніж 2:1 на відстані 0,75 м. Освітленість, що створюється загальним освітленням, повинна становити не менше 10 % від величини комбінованого (тобто суми загального і місцевого) освітлення.

Рівномірність освітлення можна також визначити і за величиною площі приміщення, що припадає на одну світлоточку. Освітлення вважається рівномірним, якщо на кожну світлоточку припадає не більш, ніж 8-9 м .

Світлотехнічний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.(см. 8.7).