Політико-правовий контекст діяльності у сфері масової інформації
Одним із найбільш важливих для окремої людини, суспільства та держави видів інформації є масова інформація. За ст. 20 Закону України "Про інформацію", масова інформація визначається як публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Головним критерієм размежування цього виду інформації й інших видів критерій публічної поширюваності, який означає масове розповсюдження цієї інформації для відносно великого, невизначеного кола осіб. Адже споживачем масової інформації як інформаційного продукту може стати будь-яка зацікавлена особа.
Законодавство визначає також засоби поширення масової інформації, які класифікуються залежно від форми подання інформації друкованої чи аудіовізуальної на:
- друковані засоби масової інформації - періодичні друковані видання (газети, журнали, бюлетені тощо) і разові видання з визначеним тиражем.
- аудіовізуальні засоби масової інформації - радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.
Як уже зазначалося вище, ключовою для розуміння сутності правового регулювання мас-медіа є їх дуалістична природа, яка полягає в тому, що, з одного боку, вони є звичайними підприємствами, а з другого - трибуною для висловлювання поглядів і демократичної комунікації. У цьому аспекті правові питання діяльності засобів масової інформації є невід'ємною частиною питань організації політичної влади в державі і залежать від ступеня демократичності цієї влади.
Найбільш популярною для визначення ролі і місця засобів масової інформації в сучасному демократичному суспільстві є так звана концепція "ліберального плюралізму". Відповідно до цієї концепції, засоби масової інформації виконують три основні ролі: громадського спостерігача, представника споживача та джерела суспільної інформації.
Виконуючи роль громадського спостерігача, засоби масової інформації мають забезпечувати контроль за публічною владою, прозорість діяльності органів публічної влади, інформуючи громадськість про можливі зловживання та правопорушення в цій сфері, акцентуючи увагу владних інституцій на питаннях що викликають суспільний інтерес. Роль громадського спостерігача історично закріпилася за мас-медіа як одним із засобів захисту прав людини від можливих утисків з боку держави.
Роль засобів масової інформації як представника споживача полягає в тому, що, маючи на меті задоволення інформаційних потреб споживачів інформації, мас-медіа повинні йти назустріч цим потребам. Таким чином, певною мірою зміст інформації, яку поширюють мас-медіа, формується в рамках ринкового механізму, відповідно до попиту і пропозиції. Відповідно через ринкові механізми громадськість, суспільство в цілому та окремі соціальні групи можуть забезпечити представництво своїх інтересів у сфері масової інформації, через ЗМІ, що розраховані на відповідну аудиторію.
Нарешті, в ролі джерела суспільної інформації ЗМІ забезпечують притаманний демократичному суспільству процес вільного висловлювання ідей і поглядів кожним бажаючим та широкого суспільного обговорення важливих проблем державного й суспільного життя. Така роль ЗМІ сприяє формуванню громадської думки та участі громадськості в політичному та суспільному житті держави.
Слід зазначити, що визначена вище концепція може бути реалізована лише за однієї умови - за незалежності ЗМІ. Саме на забезпечення такої незалежності спрямовані більшість правових гарантій діяльності ЗМІ.
Зокрема, слід зазначити, що ч. 2 ст. 15 Конституції України в нашій державі цензура заборонена. Така пряма заборона фактично є ключовою гарантією свободи діяльності у сфері масової інформації. Хоча питання незалежності ЗМІ певною мірою є фікцією, адже всі вони мають своїх власників, які багато в чому визначають напрями діяльності кожного конкретного ЗМІ. Подібний стан речей характеризуються терміном "економічна цензура". В цьому разі слід говорити швидше про норми вже згаданої ст. 15 Конституції України, за якими суспільне життя в Україні грунтується на політичній, економічній та ідеологічній багатоманітності, а жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов'язкова. Саме різноманітність, тобто належність ЗМІ від різних власників і, відповідно, розповсюдження за їх допомогою різних думок, поглядів та оцінок дає змогу створити загальний ефект незалежності ЗМІ.
Наприклад, можна виділити чотири основні види ЗМІ, залежно від статусу їх власників і засновників:
1) державні (офіційні), засновниками яких є органи публічної влади і які використовуються насамперед для розповсюдження інформації цих органів влади та діють у рамках державної інформаційної політики;
2) партійні, засновниками яких є політичні партії і які мають відповідне ідеологічне спрямування та використовуються насамперед для проведення політичної агітації;
3) приватні (незалежні), засновниками та власниками яких є суб'єкти господарської діяльності та які орієнтовані насамперед на отримання прибутку від здійснення інформаційної діяльності. Відповідно зміст діяльності цих ЗМІ визначається вимогами ринку інформаційних продуктів та послуг;
4)громадянські (неприбуткові), засновниками яких виступають і громадські організації (правозахисні, національні, культурні, релігійні, екологічні, професіональні тощо). Цей вид ЗМІ розрахований передусім на задоволення інформаційних потреб відповідних соціальних груп або інформування суспільства з питань діяльності відповідних громадських організацій.
2. Друковані засоби масової інформації (преса)
Одним із найбільш давніх засобів поширення масової інформації є друковані ЗМІ - преса.
За ст. 1 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва
про державну реєстрацію.
Таким чином, основними характеристиками друкованих ЗМІ є:
- періодичність видання (щонайменше один раз на рік);
- постійна назва, що об'єднує всі випуски;
- державна реєстрація як друкованого ЗМІ.
Відповідно під діяльністю друкованих засобів масової інформації, цей Закон (ст. 6) визначає такі дії, як: збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.
При цьому продукцією друкованого ЗМІ є виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ.
Законодавство визначає перелік суб'єктів діяльності друкованих ЗМІ, кожен з яких має свій правовий статус і відповідно є носієм комплексу специфічних прав та обов'язків. До основних суб'єктів діяльності друкованих ЗМІ, зокрема, належать:
- засновник (співзасновники) - особа, яка заснувала засіб масової інформації, або особи, які об'єдналися з метою спільного заснування видання;
- редактор (головний редактор) - керівник редакції, уповноважений на те засновником;
- редакція - установа, що здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника;
- журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одер
жує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням;
- видавець - суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції матеріально-технічного забезпечення видання друкованого засобу масової інформації на підставі пред'явлення засновником (співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і укладеного між ними договору;
- розповсюджувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується, видання, є розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації.
Виробничі, майнові та фінансові відносини засновника (співзасновників), редакції, видавця, розповсюджувача друкованого засобу масової інформації будуються на основі чинного законодавства і договору.
Слід зазначити, що деякі суб'єкти діяльності друкованих ЗМІ можуть одночасно поєднувати в одній особі функції декількох інших суб'єктів. Так, засновник або співзасновники друкованого ЗМІ може поєднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача. А редакція друкованого ЗМІ має право виступати засновником або співзасновником, видавцем, розповсюджувачем.
Однією з особливостей створення друкованих ЗМІ є достатньо широкий, порівняно з іншими видами ЗМІ, перелік осіб, які мають право виступати як засновники. Так, право на заснування друкованого засобу масової інформації можуть мати:
- громадяни України, громадяни інших держав та особи без громадянства, не обмежені в цивільній правоздатності та цивільній дієздатності;
- юридичні особи України та інших держав;
- трудові колективи підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).
Юридичні особи можуть виступати як засновники друкованих ЗМІ навіть у випадках, коли цей вид діяльності не передбачений їхніми статутами.
Законодавством установлено гарантії від монополізації друкованих засобів масової інформації, які реалізуються встановленням обмежень щодо засновників загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних ЗМІ. Фізична або юридична особа не може бути засновником або співзасновником чи контролювати більше як 5
відсотків таких видань.
У вітчизняному законодавстві можна виділити кілька основ класифікації друкованих ЗМІ, які зумовлюють особливості державної реєстрації та застосування до них деяких регуляторних актів щодо оподаткування та державної підтримки. До таких основ класифікації, зокрема, належать: сфера розповсюдження, вид видання, статус видання, програмні цілі або тематична спрямованість, категорія читачів, цільове призначення.
За сферою розповсюдження розрізняють друковані ЗМІ: зарубіжні (більше однієї країни), загальнодержавні, регіональні (дві і більше
областей), місцеві.
За видом видання можна назвати такі друковані ЗМІ, як: газета, журнал, збірник, бюлетень, альманах, календар, дайджест тощо.
За статусом видання можуть бути вітчизняні (засновник або всі співзасновники є фізичними або юридичними особами-резидентами), спільні (хоча б один із співзасновників є іноземною фізичною або
юридичною особою).
Відповідно до категорії читачів визначають ті верстви населення, на які розраховане видання: усе населення, дорослі, молодь, діти, чоловіки, жінки, інваліди, студенти, працівники певної галузі, науковці, педагоги тощо
Програмні цілі (або тематична спрямованість видання) характеризують завдання, які ставить перед собою засновник друкованого ЗМІ.
Нарешті, важливою характеристикою є вид видання за цільовим призначенням: загальнополітичне, з питань економіки і бізнесу, виробничо-практичне, наукове, науково-виробниче, науково-популярне, навчальне, довідкове, літературно-художнє, з питань мистецтва, спортивне, юридичне, для дозвілля, медичне, релігійне, уфологічне, екологічне, туристичне,, інформаційне, для дітей тощо. Окремо слід виділити такі види видань, як рекламне (понад 40% обсягу одного номера - реклама) та еротичне оскільки на дані види видань не розповсюджуються встановлені законодавством пільги, а з останніх стягується більший порівняно з іншими реєстраційний збір.
Друкований засіб масової інформації може бути виданий після його державної реєстрації. Порядок державної реєстрації визначається Законом "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та Положенням про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні.
Зокрема, здійснюється реєстрація друкованих ЗМІ:
- загальнодержавної, регіональної та зарубіжної сфери розповсюдження - Міністерством юстиції;
- місцевої сфери розповсюдження - Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
У заяві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації мають бути зазначені:
1) засновник (співзасновники) видання;
2)вид видання;
3) назва видання;
4)мова видання;
5) сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів;
6)програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість;
7) передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання;
8) юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити;
9)місцезнаходження редакції.
Реєструючий орган має право зажадати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність (паспорт, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо).
Заява про реєстрацію друкованого ЗМІ розглядається у місячний строк з дня її одержання реєструючим органом, який за результатами розгляду заяви приймає одне з таких рішень:
- про державну реєстрацію;
- про відмову в державній реєстрації;
- про зупинення строку розгляду заяви про державну реєстрацію;
- про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ (на підставі письмового повідомлення засновника (співзасновників), погодженого з редакцією, або рішення суду про припинення випуску друкованого засобу масової інформації).
За державну реєстрацію друкованих ЗМІ сплачується збір у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Після оформлення реєструвальним органом рішення про державну реєстрацію та сплати збору за державну реєстрацію зареєстрованому друкованому ЗМІ присвоюються відповідний номер і серія, а заявникові видається свідоцтво встановленого зразка. Після державної реєстрації друкованого ЗМІ його редакція набуває статусу юридичної особи.
Законодавство встановлює також певні вимоги до продукції друкованих засобів масової інформації, які стосуються вихідних даних та контрольних примірників видання.
За ст. 32 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", у кожному випуску друкованого засобу масової інформації мають бути вихідні дані: 1) назва видання; 2) засновник (співзасновники); 3) прізвище та ініціали редактора (головного редактора); 4) порядковий номер випуску і дата його виходу в світ; 5) індекс видання, розповсюджуваного за передплатою; 6) тираж; 7) ціна або помітка "Безкоштовно"; 8) адреси редакції, видавця, друкарні; 9) серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію; 10) видавець (співвидавці).
Законодавством забороняється розповсюдження продукції друкованого засобу масової інформації без вихідних даних.
Ст. 33 цього Закону вимагає від редакції обов'язково безкоштовно надсилати засновникові (співзасновникам) і реєструючому органу контрольні примірники періодичних і таких, що продовжуються, видань відразу після надрукування.
Видавнича справа
З інформаційною діяльністю в галузі друкованої масової інформації тісно пов'язана діяльність у сфері видавничої справи. Ст. 2 Закону України "Про видавничу справу" визначає видавничу справу як сферу суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.
Складовими частинами видавничої справи є:
- видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;
- виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;
- розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.
Відповідно до визначених складових видавничої справи, цей (ст. 10) виділяє три основних суб'єкти інформаційної діяльності в цій сфері, до яких належать:
- видавець - фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання;
- виготовлювач видавничої продукції фізична чи юридична особа, що здійснює виготовлення замовленого тиражу видання;
- розповсюджувач видавничої продукції - фізична чи юридична особа, яка займається розповсюдженням видавничої продукції.
З метою обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції. Порядок внесення суб'єктів видавничої справи до відповідного Державного реєстру визначена Кабінетом Міністрів України згідно з Постановою "Про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції".
Внесення суб'єктів видавничої справи до Державного реєстру здійснюється Державним комітетом з телебачення і раіомовлення України (Держкомтелерадіо) та його місцевими підрозділами.
Держкомтелерадіо вносить до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи, що підпадають під такі категорії:
- видавці - видавництва, видавничі організації, фізичні особи —суб'єкти підприємницької діяльності, обсяг випуску видавничої продукції яких становить понад 5 назв на рік;
- виготівники видавничої продукції - випускають видавничу продукцію на суму понад 500 тис. гривень на рік;
- розповсюджувачі видавничої продукції - оптово-роздрібні книготорговельні підприємства та інші підприємства і організації, які мають мережу книгорозповсюдження;
- суб'єкти видавничої справи, що провадять 2-3 види діяльності у видавничій справі.
Внесення до реєстру решти суб'єктів видавничої справи віднесено до компетенції місцевих підрозділів Держкомтелерадіо.
Внесення суб'єктів видавничої справи до Державного реєстру здійснюється на підставі їх заяви. У відоповідній заяві про державну реєстрацію зазначаються:
1)засновник (співзасновники), включаючи прізвище, ім'я, по батькові та відповідні паспортні дані (для громадян); повну назву (для юридичної особи); місцезнаходження, номери засобів зв'язку та банківських рахунків;
2)дані про суб'єкта видавничої справи;
3)мови, якими планується випускати чи розповсюджувати видавничу продукцію - державною, російською, іншими мовами національних меншин України (конкретно якими), іноземними мовами (якими);
4)джерела надходження видавничої продукції для розповсюдження - вітчизняні або зарубіжні (з яких країн);
5)джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.
До заяви про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру додаються такі документи: 1) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи чи фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності; 2) нотаріально засвідчені копії установчих документів (статут, положення, якими передбачено провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, установчий договір); 3) передбачувані дані про річний обсяг випуску, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції.
Заява про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру розглядається у місячний термін. Після прийняття рішення про внесення до Державного реєстру та сплати реєстраційного збору суб'єктові видавничої справи видається свідоцтво встановленого зразка.
Законодавство визначає також види діяльності у видавничій справі, яка може здійснюватися без внесення до Державного реєстру. Зокрема, такою діяльністю можуть займатися:
- органи законодавчої, виконавчої, судової влади для випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру;
- підприємства, організації, навчальні заклади, наукові установи, творчі спілки, інші юридичні особи - для випуску у світ і безоплатного розповсюдження інформаційних та рекламних видань.
Закон України "Про видавничу справу" (ст. 6) передбачає надання державної підтримки видавничій справі. Відповідно до норм ч. 2 цієї статті, держава надає підтримку видавництвам, видавничим організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, що випускають або розповсюджують не менш як 50% продукції державною мовою та малотиражні (до 5 тис. примірників) видання мовами нечисленних національних меншин, шляхом надання пільг щодо сплати податків та зборів. Ця державна підтримка полягає у звільненні від сплати ПДВ.
Для набуття статусу друкованого видання та можливості розповсюдження продукції видавець має додержувати вимог щодо обов'язкової наявності вихідних відомостей та обов'язкових примірників видань.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про видавничу справу", вихідні відомості видання - це сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, інформування споживача, бібліографічного опрацювання і статистичного обліку.
Елементами вихідних відомостей є:
- відомості про авторів та інших осіб, які брали участь у створенні видання;
- назва (основна, паралельна, ключова, альтернативна) видання;
- надзаголовкові дані; підзаголовкові дані; вихідні дані;
- випускні дані (номер і дата видачі документа про внесення видавця до Державного реєстру, обсяг видання, тираж тощо);
- класифікаційні індекси;
- міжнародні стандартні номери;
- знак охорони авторського права.
Перелік, зміст і порядок оформлення вихідних відомостей для кожного виду видань визначаються стандартами. Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.
Обов'язкові примірники видань - це примірники різних видів тиражованих видань, які надсилаються установам і організаціям відповідно до законодавства України. Перелік установ та організацій, яким надсилається обов'язковий примірник видань, пов'язані з цим права та обов'язки установ і організацій-одержувачів та видавців визначаються Законом України "Про обов'язковий примірник документів". Згідно зі ст. 8 цього Закону, видавці зобов'язані доставляти:
- обов'язковий безоплатний примірник видань - Книжковій палаті України, національним, у тому числі спеціалізованим, всеукраїнським бібліотекам, Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України, органам виконавчої влади у галузі інформації, на які покладена функція державної реєстрації засобів масової інформації (Мін'юст) та ведення Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (Держкомтелерадіо);
- обов'язковий безоплатний примірник видань, що виготовляються (в тому числі публікуються) на відповідній території- універсальним бібліотекам (Автономної Республіки Крим та обласним);
- обов 'язковий безоплатний примірник малотиражних документів (до 100 примірників) - Книжковій палаті України та національним бібліотекам;
- обов'язковий безоплатний примірник нормативно-правових актів, довідкових, енциклопедичних, історичних та наукових видань у сфері правознавства - Конституційному Суду України.
Обов'язкові примірники документів доставляються (надсилаються) в день виходу в світ першої частини тиражу.
Важливу роль у веденні обліку друкованих видань відіграє Книжкова палата України (ст. 27 Закону України "Про видавничу справу"), яка є державною науковою установою у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, що здійснює державну бібліографічну реєстрацію та централізовану каталогізацію всіх без винятку видів видань, випущених в Україні;
Дата добавления: 2016-12-26; просмотров: 660;