Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок.

До технічних засобів безпечної експлуатації електроустановок під час нормальних режимів роботи відносяться такі: ізоляція струмоведучих частин, недосяжність до неізольованих струмоведучих частин, захисні огородження, блокувальні пристрої, засоби орієнтації та сигналізації, малі напруги, вирівнювання потенціалів, захисне розділення електромереж.

До технічних засобів безпечної експлуатації електроустановок у разі переходу напруги на нормально неструмоведучі частини відносяться такі: захисне заземлення, занулення електроустановок, захисне вимикання.

· Захисне заземлення.

Захисним заземленням називається навмисне електричне з’єднання з заземлюючим пристроєм металевих неструмоведучих частин електроустановки, які у разі пошкодження (пробою) ізоляції можуть опинитися під напругою.

Заземлюючим пристроєм називається сукупність заземлювача і заземлювальних провідників.

Заземлювач – металевий провідник чи група провідників, які знаходяться в безпосередньому зіткненні з землею (ґрунтом).

Заземлювальний провідник– це провідник, який з’єднує заземлювальні частини електроустановки з землею.

Заземлення застосовується в мережах з ізольованою нейтраллю до 1000 В і в мережах з ізольованою і глухозаземленою нейтраллю напругою понад 1000 В.

У трифазних мережах з ізольованою нейтраллю (рис. 5.15.) у разі замикання струмоведучих частин на корпус споживача останній опиниться під напругою Uз =Rз Iз . У разі дотику до корпусу людина включиться паралельно опору заземлення (Rз) і опиниться під напругою Uд = Uз a₁a₂. Струм, що протікає в цьому випадку через людину (Iл):

Iз Rз Iз Rз

Iл = a₁a₂ = a₁ .

Rл Rл + Rв+ Rп

З цього видно, що струм через людину можна знизити через зменшення опору заземлення Rз і коефіцієнта дотику a₁ або підвищення загального опору людини Rлз=Rл+Rв+Rп. Легше всього зменшити Rз, забезпечуючи добре з’єднання корпусу електроустановки з землею.

Заземлення влаштовують для обмеження до безпечної величини струму, що протікає через тіло людини внаслідок дотику до металевих неструмоведучих частин електроустановки, які опинилися під напругою у разі пошкодження (пробою) ізоляції.

Згідно з Правилами влаштування електроустановок (ПВЕ) опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати таких значень:

- для електроустановок напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю Rз £4Ом;

у разі потужності установки менше 100 кВт – Rз £ 10 Ом;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з ізольованою нейтраллю

Rз = 250 / Iз £ 10 Ом;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з ізольованою нейтраллю за умовою використання заземлюючого пристрою одночасно для електроустановок до 1000В Rз = 125 / Iз;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з глухозаземленою нейтраллю

Rз £ 0,5 Ом.

Для заземлення електроустановок, в першу чергу, мають використовуватися природні заземлювачі – металеві і залізобетонні конструкції будівель, споруд, що надійно з’єднані з землею, трубопроводи (крім газових і з горючими рідинами ) та інші комунікації, які прокладені в землі.

Якщо вказані конструкції відсутні, то використовують штучні заземлювачі,які спеціально зроблені для заземлення. Для штучних заземлювачів використовується сталь без фарбування у виді труб, кутка, прута, смуги.

Алюмінієві оболонки кабелів, а також голі алюмінієві провідники, як заземлювачі не використовують тому, що вони в ґрунті окислюються, а окис алюмінію не проводить електричний струм. В ґрунтах, де заземлювачі підлягаються корозії, їх виконують з оцинкованого металу.

Заземлювальні провідники приєднують до магістралі заземлення зварюванням, а до корпусів електрообладнання – зварюванням чи надійним болтовим з’єднанням. Усі об’єкти, які підлягаються заземленню приєднуються до магістралі тільки окремим заземлювальним провідником. Заборонено послідовне з’єднання заземлювальних провідників з декількома об’єктами. Пояснюється це тим, що в разі порушення суцільності з’єднання незаземленими можуть опинитися одразу декілька корпусів електроустановок.

· Занулення.

Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним проводом металевих неструмоведучих часин електроустановки, які у разі пошкодження ізоляції можуть опинитися під напругою (Рис. 5.16).

Занулення застосовується в мережах з глухозаземленою нейтраллю напругою до 1000 В. Принцип дії занулення базується на перетворенні замикання на корпус в однофазне коротке замикання, при якому спрацьовує захист (плавка вставка запобіжника, автоматичні вимикачі) і електроустановка вимикається. У разі з’явлення на корпусі небезпечної напруги виникає однофазне коротке замикання (КЗ) між фазним та нульовим проводами: колом фаза-корпус-нульовий провід протікає струм КЗ. Крім того, ще до моменту спрацювання захисту, струм КЗ викликає перерозподіл напруги в мережі, що призводить до зниження напруг корпусу відносно землі. Таким чином, занулення зменшує напругу дотику і обмежує час, протягом якого людина, торкаючись корпусу обладнання, може підпасти під напругу.

У найбільш несприятливих випадках (обрив нульового проводу) зменшити небезпеку можна влаштуванням повторного заземлення нульового проводу. Повторне заземлення нульового проводу виконують на ПЛ через кожні 200 м, а також на вводах від ПЛ до електроустановок (перед вводом його до будівлі).

Опори заземлюючих пристроїв електроустановок напругою до 1000 В з глухо заземленою нейтраллю відповідно до ПВЕ не повинні перевищувати значень, які подані в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3.

Опори заземлюючих пристроїв в електроустановках

напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю.

Загальні положення щодо заземлення (занулення) електроустановок.

Заземлення (занулення) електроустановок обов’язково виконують:

при напругах 380 В і вище змінного струму та 440 В і вище постійного струму – в усіх електроустановках;

при напругах від 42 В до 380 В змінного струму та від 110 В до 440 В постійного струму – тільки в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках;

при всіх напругах змінного і постійного струму електроустановок у вибухонебезпечних зонах.

Заземленню (зануленню) підлягаються металеві неструмоведучі частини електроустановок, які доступні для дотику людини і не мають інших видів захисту щодо електробезпеки. До них відносяться: корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників тощо; приводи електричних апаратів; каркаси розподільних щитів, щитів управління, щитків і шафів; металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні конструкції; металеві конструкції, на яких встановлюється електрообладнання; металеві корпуси пересувних і переносних електричних пристроїв та інші.

Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою періодично здійснюється:

зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;

огляд з перевіркою кола між заземлювачем і заземлювальними елементами (відсутність обривів і незадовільних контактів), а також перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;

вимірювання опору заземлюючого пристрою;

перевірка кола фаза – нуль;

перевірка надійності з`єднань природних заземлювачів;

вибіркове вскриття ґрунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що знаходяться в землі.

Зовнішній огляд заземлюючого пристрою здійснюється разом з оглядом електроустановки. Про огляди, вимірювання, виявлені несправності і прийняті заходи мають бути зроблені відповідні записи в журнал огляду заземлюючих пристроїв або в оперативному журналі.

· Захисне вимикання.

Захисне вимикання – це система захисту, яка забезпечує автоматичне вимикання електроустановки у разі виникнення в неї небезпеки ураження електричним струмом. Час спрацювання пристроїв захисного вимикання досягає 0,1 – 0,2 с.

Захисне вимикання може застосовуватися як основний єдиний захід захисту або разом із захисним заземленням і зануленням. Захисне вимикання доцільно використовувати в таких випадках: у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних, у вибухонебезпечних зонах; в стаціонарних установках для захисту електрифікованого інструменту, в пересувних установках з ізольованою нейтраллю, коли влаштування заземлюючого пристрою з необхідними параметрами ускладнено.

Пристрої захисного вимикання постійно контролюють вхідний показник і порівнюють його зі встановленим.

· Електричне розділення мережі.

Це розділення електричної мережі на окремі електрично не зв’язані між собою ділянки за допомогою розподільчих трансформаторів. Розгалужені мережі великої протяжності мають значні ємності відносно землі і порівняно невеликі опори ізоляції. Дотик людини до струмоведучих частин в цих мережах небезпечний внаслідок того, що вона може опинитися під дією напруги, близької до фазної. Електричне розділення мережі дозволяє значно знизити небезпеку ураження завдяки зменшенню її ємкісної і активної провідностей.

· Мала напруга.

Малими напругами вважаються напруги не більше 42 В. Вони дозволяють зменшити небезпеку ураження електричним струмом. Однак повну безпеку вони не гарантують, особливо у разі двофазного дотику. Тому разом з малими напругами необхідно застосовувати і інші заходи захисту. Як джерело малої напруги використовують спеціальні знижувальні трансформатори, акумулятори, перетворювачі, випрямлячі, батареї гальванічних елементів. Вторинна обмотка знижувальних трансформаторів має бути заземлена (занулена). Цим забезпечується безпека на випадок пошкодження ізоляції і переходу напруги мережі з первинної обмотки на вторинну. Мала напруга застосовується для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення, для переносних світильників і ручного електричного інструменту.

Для живлення споживачів малої напруги в особливо небезпечних приміщеннях слід застосовувати напругу не вище 12 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою – не вище 42 В.

· Ізоляція струмоведучих частин.

Ізоляція призначена для захисту від випадкового дотику до струмоведучих частин в електроустановках. Розрізняють робочу, додаткову, подвійну і підсилену ізоляцію.

Робоча ізоляція - це електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, яка забезпечує її нормальну роботу і захист людей від ураження електричним струмом. Додатковою називається ізоляція, яка передбачається для захисту від ураження електричним струмом у разі пошкодження робочої ізоляції. Подвійна ізоляція – це електрична ізоляція, яка складається з робочої і додаткової ізоляції. Підсилена ізоляція – це поліпшена робоча ізоляція, яка забезпечує таку ж ступінь захисту від ураження електричним струмом, як і подвійна ізоляція.

Електроприймачі з подвійною ізоляцією вимагають ретельного догляду, так як діелектричні властивості ізоляції можуть значно погіршитися у разі забруднення її струмопровідним пилом, нафтопродуктами, наявності тріщин на поверхні і вологи, а також зміни механічних властивостей через старіння, пошкодження тощо. Все це обмежує область застосування і тому цей вид ізоляції головним чином використовується в електроприймачах малої потужності (ручні переносні світильники, деякі типи ручного електроінструменту).

· Електрозахистні засоби.

Електрозахистні засоби – засоби, які призначені для захисту людей, що працюють з електроустановками від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги і електромагнітного поля.

Електрозахистні засоби підрозділяються на основні та додаткові.

Основні електрозахисні засоби – це засоби, ізоляція яких довгочасно витримує робочу напругу електроустановок і які дозволяють доторкатися до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою.

Додаткові електрозахисні засоби – засоби, які самостійно не забезпечують захист від ураження струмом, але застосовуються разом з основними електрозахистними засобами для збільшення захисного ефекту.

Основні електрозахисні засоби в електроустановках напругою більше 1000 В:

ізолювальні штанги,

Ізолювальні і струмовимірювальні кліщі,

покажчики напруги,

ізолювальні пристрої і пристосування для робіт на ПЛ з безпосереднім дотиком до струмоведучих частин (ізолювальні драбини, майданчики, вишки, кабіни для роботи біля проводів тощо).

Додаткові електрозахисні засоби в електроустановках напругою більше 1000В:

діелектричні рукавиці;

діелектричні боти;

діелектричні килими;

індивідуальні екранувальні комплекти;

ізолювальні підставки;

огороджувальні пристрої;

плакати та знаки безпеки;

переносні заземлення.

Основні електрозахисні засоби в електроустановках напругою менше 1000 В:

ізолювальні штанги;

ізолювальні і струмовимірювальні кліщі;

покажчики напруги;

діелектричні рукавиці;

слюсарно – монтажний інструмент з ізолювальними ручками.

Додаткові електрозахисні засоби в електроустановках напругою менше 1000В:

діелектричні калоші,

діелектричні килими,

переносні заземлення,

ізолювальні підставки,

огороджувальні пристрої,

плакати та знаки безпеки.

Ізолювальні частини основних засобів захисту повинні бути виготовлені з електроізолювальних матеріалів. Матеріали, які поглинають вологу мають бути покриті вологостійким лаком та мати гладку поверхню без тріщин, розшарувань, подряпин тощо.

Ізолювальні частини засобів захисту в електроустановках напругою понад 1000 в з боку рукоятки обмежуються кільцем чи упором з електроізолювального матеріалу. Зовнішній діаметр обмежувального кільця має перевищувати зовнішній діаметр рукоятки не менше ніж на 10 мм. Обмежувальне кільце відноситься до ізолювальної частини. У засобів захисту для роботи в електроустановках напругою до 1000 в висота упора має відповідати технічним умовам. Під час роботи з засобами захисту забороняється доторкатися до їх ізолювальних частин за обмежувальним кільцем чи упором.

Вибір необхідних засобів захисту регламентується Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів та іншими відповідними нормативно-технічними документами, а також визначається місцевими умовами згідно з вимогами цих документів.

Персонал, що обслуговує електроустановки має бути оснащений усіма необхідними засобами захисту, які забезпечують безпеку його праці.

Усі, що знаходяться в експлуатації, електрозахисні засоби підлягаються електричним випробуванням: після виготовлення, після ремонту та періодично в процесі експлуатації. Строки проведення електричних випробувань деяких електрозахисних засобів подані в таблиці 5.4. На засоби захисту, що витримали випробування, крім інструментів з ізолювальними ручками, наноситься штамп, на якому вказані такі дані: інвентарний номер, напруга, на яку розрахований цей засіб та дата наступного випробування. Штамп має бути вибитий, нанесений незмивальною фарбою чи наклеєний на ізолювальні частини біля обмежувального кільця електрозахисних засобів або на краю гумових виробів і запобіжних засобів.

Перед використанням засобів захисту персонал зобов’язаний перевірити його справність, відсутність зовнішніх пошкоджень, очистити і обтерти від пилу, перевірити за штампом термін придатності. У діелектричних рукавиць перед використанням необхідно перевірити відсутність зовнішніх проколів шляхом скручування їх в бік пальців.

Користуватися засобами захисту, термін використання яких закінчився, забороняється. Працівники, які отримали засоби захисту в індивідуальне користування, відповідають за їх правильну експлуатацію і своєчасне відбраковування.

Таблиця 5.4.

Термін електричних випробувань засобів захисту:

· Огородження і блокування.

Огороджувальні електрозахисні засоби служать для запобігання випадковому дотику до неізольованих частин електроустановки, які перебувають під напругою, розташованих нижче ніж 2,5 м над підлогою.

Блокувальні пристрої (механічні, електричні, пневматичні та ін.) застосовують в електроустановках, де небезпека дотику до струмоведучих частин суттєва, або є можливість доступу до них сторонніх осіб.