Пневматичні ручні машини
Пневматична ручна машина – агрегат, у корпус якого вмонтовано пневматичний двигун поршневого, турбінного або ротаційного типу, передавальний механім, систему повітророзподілу, робочий орган і пусковий пристрій. пневматичний привод перетворює енергію стиснутого повітря вмеханічну, що реалізується робочими органами ручних машин.
Джерелом енергії є атмосферне повітря, стиснуте до 0,6-0,7 МПа в компресорах (пересувних або стаціонарних). Робота пневматичних ручних машин залежить від тиску підведеного стиснутого повітря і вмісту в ньому води. Спад тиску різко знижує продуктивність машин, а вологе повітря зумовлює швидке зношування рухомих частин та їх корозію. При температурі навколишнього середовища нижче -2°С вологість повітря через сильну конденсацію води утруднює роботу машини.
Пневматичні ручні машини застосовують для обробки металу і каменю, трамбування ґрунту, при монтажних роботах та в умовах, коли не можливе використання електричних ручних машин. Найпоширенішим є пневматичний привод машин ударної дії – у відбійних молотках.
Порівняно з електричними пневматичні машини легші, оскільки питома потужність пневматичного привода в 1,5-2,5 раза більша, а маса на одиницю потужності менша в 2,5 раза. Вони простіші за конструкцією, не чутливі до перевантажень; у них можна безступінчасто регулювати частоту обертання та обертальний момент відповідно до умов роботи і режиму навантажень машини; надійніші й безпечніші в експлуатації; завдяки широкій уніфікації вузлів і деталей, при великій їх номенклатурі, спрощене технічне обслуговування та ремонт; забезпечують тривалу роботу без зупинок.
Недоліки цих машин: низькі ККД, який дорівнює 0,08-0,16; підвищена витрата електроенергії (у 7-9 разів), оскільки для приведення в дію компресора потрібний двигун більшої потужності і, як наслідок, підвищується вартість виконуваних робіт; додаткові експлуатаційні витрати на спорудження повітропроводів з обладнанням для очищення повітря (водозбірниками – конденсаторами) та обслуговування компресорного обладнання; підвищений шум при роботі, потреба в глушниках для зменшення шуму до рівня санітарних норм, що призводить до укладнення і подорожчання конструкцій.
Для приведення в дію обертальних пневмомашин застосовують поршневі, турбінні й ротаційні пневмодвигуни. Турбінні й ротаційні пневмодвигуни простіші за конструкцією, портативні, швидкохідні (до 300 с-1), легше реверсуються і витримують значні перевантаження.
Турбінні двигуни, які мають частоту обертання вала до 1670 с-1, застосовують у найшвидкісних шліфувальних машинах. Вони відзначаються високим рівнем шуму і швидким спрацюванням лопатей турбіни.
Класифікатор і цифрова індексація ручних машин
Ротаційні пневмодвигуни використовують частіше і виготовляють реверсивними й нереверсивними – з правим і лівим обертанням ротора. Реверсування виконують за допомогою спеціального механізму, встановленого в задній кришці двигуна або в пусковому пристрої. Задана швидкість ротора ротаційних двигунів підтримується відцентровими регуляторами, а рівень шуму зменшується глушником.
Кінематика різних типів пневматичних ручних машин і принцип їх дії в основному такі ж, як в аналогічних ручних, за винятком машин ударної дії. Наприклад, свердлильні машини (рис. 17.1, а) складаються з ротаційного пневмодвигуна 4, планетарного редуктора 3, шпинделя1 з патроном і корпусу 2 із пусковим механізмом, який містить кульковий клапан 6 з пружиною 7, штовхач 9 та під пружинний курок 10. при натисканні на курок штовхач переміщується вниз, відкриває клапан і стиснуте повітря по каналу 5 в рукоятці 8 надходить до двигуна.
До ручних пневматичних машин ударної дії належать молотки різного призначення – відбійні, рубильні й клепальні. Їх застосовують для розпушування твердих та мерзлих грунтів при виконанні невеликих за обсягом земляних робіт, пробивання отворів і прорізів у стінах, фундаментах і перекриттях, розбирання бетонної кладки та дорожнього покриття.
Ці машини мають двигуни з вільним руху поршня. Розрізняють машини з клапанною і золотниковою системами повітророзподілами, вони набули найбільшого поширення.
При клапанній системі повітророзподільний пристрій 4 (рис. 17.1, б) забезпечує зворотно – поступальний рух у циліндрі ствола 2 поршня-бойка 3 за рахунок почергового випускання стинутого повітря в камери прямого (робочого) А та зворотного (холостого) Б ходу поршня і випуск відпрацьованого повітря в атмосферу по каналах В. При цьому стиснуте повітря до повітророзподільного пристрою 4 надходить через пусковий пристрій, аналогічно раніше розглянутий.
При робочому русі поршень-бойок 3 переміщується вниз до удару з хвостовиком робочого інструменту 1. Клапанна система повітророзподілу проста за конструкцією і нечутлива до забруднення, але потребує підвищенних витрат повітря внаслідок використання його частин на утворення компресійних подушок наприкінці кожного такту. Золотникова система повітророзподілу найекономічніша, поте складна у виготовленні та в експлуатації.
Рис. 17.1 – Схеми пневматичних ручних машин:
а – свердлильної: 1 – шпиндель, 2 – корпус, 3 – редуктор, 4 – пневмодвигун, 5 – канал підведення стиснутого повітря, 6 – клапан, 7 – пружина, 8 – рукоятка, 9 – штовхач, 10 – курок, б – відбійного молотка: 1 – інструмент, 2 – ствол, 3 – поршень-бойок, 4 – повітророзподільний пристрій, А, Б – камери відповідно прямого (робочого) і зворотного (холостого) ходу поршня: В – канал для випуску відпрацьованого повітря в атмосферу.
17.4 Експлуатація, технічне обслуговування і ремонт
будівельних машин
Висока ефективність використання будівельної техніки може бути досягнута за умови раціональної організації її технічного обслуговування та ремонту.
Якість технічного обслуговування і виконання ремонту машин залежить від попередньої організаційної та інженерно-технологічної підготовки виробництва: забезпечення спеціальним обладнанням, інструментами й оснасткою для механізації виконуваних робіт, ремонтною та експлуатаційною документацією; організації матеріально-технічного забезпечення потрібними експлуатаційними матеріалами, запасними частинами, нафтопродуктами; підготовки й підвищення кваліфікації механіків, машиністів, мотористів, слюсарів, електромеханіків, електрослюсарів; контролю якості виконання робіт відповідно до ремонтної та експлуатаційної документації підприємств-виготовників машин. Усі ці заходи в сукупності становлять систему технічного обслуговування та ремонту будівельних машин.
Основу раціональної організації технічного обслуговування та ремонту становить типізація технологічних і організаційних рішень, обґрунтування трудомісткості й періодичності виконання робіт. ТО і ремонт машин мають виконуватися відповідно до технічних вимог, які наведено в інструкції з експлуатації заводів-виготовлювачів.
Технічне обслуговування (ТО) — це комплекс робіт з підтримання машин у робочому стані в процесі підготовки їх для використання за призначенням, а також під час транспортування. ТО передбачає обов'язковий, періодично виконуваний згідно з планом обсяг робіт, який визначається для даного типу машин з урахуванням умов їх експлуатації.
Залежно від періодичності, трудомісткості й обсягу виконуваних робіт установлено такі види технічного обслуговування й ремонту:
щомісячне ТО;
періодичні (ТО-1, ТО-2, ТО-3);
сезонне ТО;
поточний ремонт;
капітальний ремонт.
Ці основні заходи, спрямовані на підтримання будівельних машин у робочому стані, скорочення їхніх пристроїв унаслідок технічних неполадок можна поділити на дві групи:
підвищення надійності та зменшення спрацьовування окремих деталей і вузлів засобів механізації, виявлення причин і запобігання відмовам у роботі;
усунення можливих неполадок і відмов у роботі машин заміною і відновленням деталей, що спрацювалися.
Сукупність цих технічних заходів становить планово-запобіжну систему обслуговування і ремонту засобів механізації (ПЗР), яка прийнята в будівництві. Передбачені цією системою заходи поділяються на технічне обслуговування (заходи першої групи) й ремонт (другої).
Система ПЗР називається запобіжною тому, що її головна мета полягає в запобіганні інтенсивному спрацьовуванню деталей та відмовам у роботі засобів механізації, що досягається за умови строгого дотримання належного технічного стану машин.
Технологічні процеси ТО й ремонту будівельної техніки поділяються на ряд операцій. Організація технологічного процесу залежить від методу виконання ТО й ремонту машин. Застосування того чи іншого методу визначається виробничо-технічними умовами, основні з яких — кількість і тип машин, режим їхньої роботи, режим ТО й ремонту, наявність виробничих площ і пересувних засобів ТО й ремонту.
У практиці експлуатації будівельної техніки головними вважаються три методи організації технологічного процесу обслуговування і ремонту будівельних машин: безпосередньо на робочих місцях, комплексними бригадами, потоковий.
Перший метод передбачає виконання всіх операцій на робочому місці машини спеціалізованою бригадою і дає змогу повною мірою використовувати виробниче обладнання. Його застосовують для обслуговування будівельних машин на гусеничному ходу, технологічних машин на пневмоколесах і стаціонарних установок.
Другий метод передбачає обслуговування однотипних машин комплексними бригадами, до складу яких входять робітники різних професій і кваліфікацій.
Третій — потоковий — метод вважається найпрогресивнішим і передбачає організацію на одній потоковій лінії кількох спеціалізованих постів, завдяки чому досягається коопераційний розподіл праці, підвищується її ефективність. Цей метод широко застосовується для обслуговування машин на автомобільному ходу, а також для проведення ремонту машин у стаціонарних умовах (майстернях управлінь механізації).
Технічне обслуговування спрямоване на створення найсприятливіших умов роботи деталей і вузлів (складальних одиниць), а також на виявлення дефектів, запобігання неполадкам і відмовам у роботі.
Ремонт — це комплекс технічних заходів, спрямованих на усунення неполадок, які виникають у машині, й відновлення її робочого стану.
Ремонт будівельної техніки поділять на два види: поточний і капітальний. Поточний ремонт виконується силами дільниць (управлінь) механізації в стаціонарних або польових (на об'єктах будівництва) умовах. Капітальний ремонт складних машин, а також їхніх складальних одиниць (вузлів) має проводитися централізовано на ремонтних і ремонтно-механічних заводах.
Поточний ремонт забезпечує гарантований робочий стан машин або засобів малої механізації до чергового планового ремонту відновленням і заміною складальних одиниць і деталей в обсязі, встановленому під час визначення технічного стану машин, а капітальний ремонт — усунення неполадок і відновлення повного або близького до нього ресурсу машини заміною спрацьованих складальних одиниць і деталей, у тому числі й базових.
Для своєчасного виконання будівельно-монтажних робіт, підтримання техніки в належному робочому стані будівельні організації, на балансі яких перебувають будівельні машини й засоби малої механізації, повинні розробляти щорічні плани та місячні плани-графіки технічного обслуговування й ремонту машин на основі таких даних: планової кількості годин роботи машини, а також на початок року (з початку експлуатації або від останнього капітального ремонту); нормативних відомостей про кількість, періодичність і трудомісткість ТО й ремонту. Загальний обсяг робіт із технічного обслуговування і ремонту є підставою для планування потреби в робітниках, обладнанні, запасних частинах, матеріалах для технічного обслуговування та ремонту.
Місячним планом-графіком технічного обслуговування і ремонту будівельної техніки визначається день відправки машин на ТО або в ремонт.
Ефективність експлуатації будівельних машин і засобів малої механізації визначається:
організаційними формами оснащення бригад будівельників технологічними комплектами машин, механізованим і ручним інструментом, інвентарем, оснасткою, засобами техніки безпеки;
оснащенням будівельних організацій на річну програму будівельно-монтажних робіт за процесами на основі технологічних комплектів;
методами проведення робіт із технічного обслуговування і ремонту;
порядком обліку й використання машин;
методами планування й реалізації заходів із підвищення ефективності застосування будівельних машин, засобів малої механізації та механізованого інструменту.
Однією з умов підвищення ефективності експлуатації машин є їх концентрація у спеціалізованих підрозділах малої механізації, що забезпечує маневреність їх використання, знижує затрати на створення ремонтно-експлуатаційної бази.
Ремонтно-експлуатаційна база підрозділів малої механізації виконує такі види робіт:
ТО на місцях роботи з використанням пересувних майстерень;
плановий ремонт засобів малої механізації (ЗММ) безпосередньо на робочих місцях;
поточний ремонт ЗММ у стаціонарних умовах (майстерень управління, дільниці);
модернізацію і виготовлення ЗММ та інструментальних пунктів у стаціонарних майстернях.
Раціональна організація систем виконання комплексу робіт з технічного обслуговування й ремонту машин дає змогу знизити потребу в них на 7...10 %, забезпечити ритмічну роботу будівельних бригад. Крім того, важливі строгий облік наявності й технічного стану машин, дотримання правил їх експлуатації та збереження, порядку списання.
Технічне обслуговування здійснюється на базах при управліннях механізації.
Типові проекти баз технічного обслуговування і ремонту пересувного й збірно-розбірного типів для ефективної експлуатації машин у разі розосередженого будівництва мають відповідати структурі парку машин, що обслуговуватимуться базою. Кількість пересувних засобів технічного обслуговування й ремонту визначена для управлінь механізації зі змішаним парком машин, який обслуговує об'єкти будівництва в радіусі до 20 км. Для умов розосередженого будівництва з радіусом розміщення машин до 50 км для визначення кількості пересувних засобів застосовується коефіцієнт 1,3, а з радіусом понад 50 км — коефіцієнт 1,8.
У багатьох організаціях створено пересувні майстерні з технічного обслуговування й ремонту машин.
Список літератури
1. О.Г. Оніщенко, В.М. Помазан. Будівельна техніка: Навч. посібник – К.: Урожай, 1999.– 300с.
2. С.С. Добронравов, В.Г. Дронов: Машини для городского строительства. – М.: Вища школа, 1999.– 276 с.
3. В.О. Панченко, М.Г. Костюк, А.О. Качура. Технологія і механізація будівельних процесів: навч.посібник. – Харків: ХНАМГ, 2005. – 242 с.
4. Строительные машины. Т. 1. Справочник. Под общ. ред. Э.Н. Кузина. – М.: Машиностроение, 1991. – 486 с.
5. А.С. Фиделев. Строительные машины зарубежных стран - К.: Вища школа, 1984. – 125 с.
6. О.Г. Оніщенко та ін. Механізація опоряджувальних робіт у будівництві - К.: Урожай, 1998. – 223 с.
7. В.Л. Баладинський та ін. Будівельні машини: Збірник вправ. – К.: 1997. – 123 с.
8. В.А. Евдокимов Механизация и автоматизация строительного производства, - Л.: Будиздат, 1990. – 292с.
9. А.О. Качура. Конспект лекцій до вивчення дисципліни "Будівельна техніка" – Харків: ХНАМГ, 2007. – 101 с.
Дата добавления: 2016-12-08; просмотров: 956;