Загальні правила роботи з функціями в системі MatLab

Функції — це об’єкти MatLab, які мають унікальні імена та список параметрів, та при зверненні до них виконують відповідні дії з даними за впровадженим алгоритмом. Відрізняють вхідні, які передаються при зверненні з головної програми, та вихідні параметри функцій, які після закінчення оброблення даних функція передає до точки виклику. Параметрами функцій є змінні. Відомо, що у класичних мовах програмування функції, на відміну від підпрограм, повертають результат через єдиний параметр за місцем виклику. Ця особливість дає змогу успішно використовувати функції для формування математичних виразів. Визначення функцій MatLab інше та ширше. Як було зазначено, ця система припускає використання у математичних виразах матриць та векторів, а не тільки числових змінних. Наявність по елементних дій зі структурами числових даних дає можливість ефективного використання масивів даних як параметрів математичних функцій. Приклади використання векторів, які були розглянуті у попередньому підрозділі, доводять простоту та ефективність такого підходу, який не дуже суворий з погляду правил математики, але спрощує розв’язання задач програмування. Наприклад, у задачі обчислення табличних значень функції у заданому діапазоні аргумента були використані два командних рядки. У цьому разі не використовувались циклічні структури, без яких розв’язання задачі засобами класичного програмування є неможливим. Можливість та ефективність використання матриць і векторів як вхідних та вихідних параметрів функцій під час формування математичних виразів робить вхідну мову MatLab простою, не перенасиченою зайвими поняттями та правилами. У разі такого розширення поняття функції відпадає потреба у визначенні поняття процедури, оскільки функція може повертати будь?яку кількість числових значень за місцем виклику. Правда, виникають певні труднощі, кожна функція потребує знання всіх вхідних, вихідних параметрів та порядку їх запису. Але тут у роботі з MatLab допомагає ефективне використання системи допомоги.

Загальний формат оператора виклику функції такий:

[Y1, Y2…] = ім’я_функції [X1, X2…]

Розширення поняття функції MatLab не обмежується можливістю використання векторів та матриць як вхідних та вихідних параметрів. У мовах програмування є також поняття перевантажених функцій, які мають одне ім’я, але відрізняються набором параметрів. Використання таких функцій у MatLab дозволяється, є вони і серед стандартних функцій системи. Стандартні функції діляться на внутрішні та зовнішні. Внутрішніми є найрозповсюдженіші математичні функції, наприклад exp (x),sin (x), atan (x) та інші. Зовнішні функції виконані окремими m-файлами, ім’я файлу відповідає назві функції. Прикладом зовнішньої математичної функції є гіперболічний синус sinh (x).

Відрізняють системні функції, які можуть мати вхідні параметри, але ніколи не повертають ніяких числових значень. Результатом роботи таких функцій є інформація, що відображується на екрані через текст або графіку. Функції системних дій нагадують принципом роботи системні команди, а функції графіки схожі на команди графічних редакторів. Імена функцій завжди збігаються з іменами файлів. Тому вони систематизовані за каталогами згідно з принципами, при цьому довідки щодо функцій можна отримати за допомогою команд help ім’я_функції або helpім’я_директорії:

help elfun— список елементарних математичних функцій;

help specfun— список спеціальних математичних функцій.