Негативний вплив реклами 1 страница. Рис. 8.8 Встановлення довгострокової рівноваги конкурентної фірми

Q 0 Q

Фірма Ринок

Рис. 8.8 Встановлення довгострокової рівноваги конкурентної фірми

В довгостроковому періоді досконало конкурентна фірма виробляє продукцію тільки у тому випадку, коли ціна Р буде не нижчою, ніж довгострокові середні витрати (LAC) (рис. 8.7 –8.8).

P = LAC

В довгостроковому періоді всі витрати є змінними. В цьому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть увійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

У довгостроковому періоді за умов конкурентної рівноваги економічний прибуток дорівнює нулю. Ця ситуація називається парадоксом прибутку.

Мотиви, що приводять до парадоксу прибутку:

- позитивний економічний прибуток заохочує нові фірми вступати в галузь досконалої конкуренції. Це збільшує пропозицію і знижує ціну на продукцію до тих пір, поки економічний прибуток у галузі не стане дорівнювати нулю, і фірми будуть отримувати тільки нормальний прибуток.

- Від’ємний економічний прибуток примушує фірми виходити з галузі. Внаслідок цього пропозиція зменшується, і економічний прибуток знову стає нульовим.

Довгострокова рівновага галузі відповідає вимозі рівності ціни (Р) довгостроковим граничним витратам (LMC) в точці мінімального рівня довгострокових середніх витрат (LAC)

Р=LMC=minLAC

За таких умов досягається довгостроковий стан беззбитковості галузі.

Коли це відбувається, фірми в галузі отримують нормальний прибуток. Якщо кожна фірма в галузі отримує нормальний прибуток, вона задовольняється існуючим рівнем випуску і не виявляє ініціативи ані його змінити, ані залишити галузь. Жодна фірма поза галуззю не виявляє ініціативи щодо входження до цієї галузі.

5. Пропозиція конкурентної фірми

 

Крива пропозиції конкурентної фірми показує, який обсяг випуску продукції буде виробляти та пропонувати фірма, щоб максимізувати прибуток. Вона буде співпадати з тією частиною кривої граничних витрат фірми, яка розташована вище кривої її середніх змінних витрат.

Крива пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді - це частина кривої її граничних витрат МС, що розташована вище кривої AVC.

 

P MC P2 A В ATC P1 С AVC Р0     0 q0 q1 q2 Q

Там, де МС=АТС, визначається точка окупності (точка В).

Там, де МС=AVC, визначається точка закриття фірми (точка С).

 

Рис. 8.9. Крива пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді.

 

Для визначення обсягу випуску при будь якій ціні (Р₁, Р₂), вищій за мінімальні середні змінні витрати (AVC), проводиться горизонтальна лінія до кривої граничних витрат (МС). Якщо із точки її перетину з кривою граничних витрат (МС) провести вертикальну лінію до осі абсцис, отримаємо точку, яка визначить той обсяг випуску продукції (q_1,q₂), який фірма по відповідній ціні пропонує до продажу.

 

Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковому періоді - це крива, що показує обсяг випуску продукції, який фірма буде виробляти при кожному значенні ціни, щоб досягти максимізації прибутку на довгостроковому інтервалі.

P LMC     D LAC     0 Q

Крива пропозиції фірми в довгостроковому періоді буде визначатися частиною кривої довгострокових граничних витрат фірми (LMC), яка розташована вище кривої довгострокових середніх витрат (LAC), що відповідає ціні беззбитковості на довгостроковому інтервалі.

 

 

Рис. 8.10 Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковому періоді

Довгострокова ціна беззбитковості - це найменша ціна, при якій фірма може лише покрити свої витрати в довгостроковому періоді. Вона відповідає мінімальному рівню довгострокових середніх витрат фірми.

Рівновага галузі у довгостроковому періоді - це ситуація, коли конкурентні фірми не прагнуть ані вступати в галузь, ані покинути її, а також не намагаються збільшити чи скоротити масштаби виробництва.

Це відбувається, коли всі фірми в галузі мають середні витрати (АС), що дорівнюють ціні (Р), тобто кожна фірма покриває свої витрати. У цьому випадку економічний прибуток фірм дорівнює нулю, а це означає, що відсутні мотиви, які б спонукали фірми виходити з галузі чи входити до неї.

Ринкова пропозиція (пропозиція галузі) складається з обсягів пропозиції всіх фірм, що пропонують свою продукцію на ринку по будь-якій можливій ціні.

Довгострокова крива ринкової пропозиції залежить від зміни на довгостроковому інтервалі рівня витрат галузі по мірі розширення обсягів випуску продукції.

В залежності від цього вона може мати додатний (позитивний) або від’ємний нахил.

P   SL P     Q а) Галузь з незмінними витратами (коли діє постійна віддача від масштабу)

P SL P2   P1     Q1 Q2 Q б) Галузь зі зростаючими витратами (коли діє від’ємний ефект масштабу)

P P1   P2   SL   Q1 Q2 Q в) Галузь зі спадними витратами (коли діє позитивний ефект масштабу)

 

Рис. 8.11 Довгострокова крива ринкової пропозиції для галузей з різною динамікою витрат

6. Досконала конкуренція та ефективність.

Чисто конкурентна економіка призводить до найефективнішого використання обмежених ресурсів суспільства. Економіка конкурентних цін використовуватиме обмежену кількість наявних у суспільстві ресурсів так, що максимізуватиме задоволення потреб споживачів.

Ефективне використання обмежених ресурсів передбачає виконання двох умов:

1. Досягнення ефективного розподілу ресурсів, коли ресурси розподіляються між фірмами і галузями так, щоб суспільство (споживачі) отримали найбажаніший для себе набір товарів та послуг. Розподільна ефективність реалізується тоді, коли зміною складу продукції уже неможливо досягати чистої вигоди для суспільства. Ресурси розподілені ефективно, якщо жоден з суб’єктів не має можливості покращити економічний стан без погіршення стану інших суб’єктів. Ця умова досягається, коли:

Р = МС.

2. Виробнича ефективність, коли кожен товар або послуга з оптимального для суспільства набору вироблялися за найнижчих можливих витрат. Ця умова досягається, коли:

Р = мінімальним ATC

 

Тема 9. Монополія

 

1. Монополія: сутність та умови існування.

2. Монопольна влада. Різновиди монополії.

3. Попит на продукт монопольної фірми.

4. Попит, сукупний дохід, граничний дохід в умовах простої монопо­лії.

5. Короткострокова та довгострокова монопольна рівновага.

6. Показники монопольної влади.

7. Принципи ціноутворення в умовах монопольної влади.

8. Антимонопольна політика.

9. Монопольна і конкурентна рівновага.

10. Суспільні втрати від монопольної влади. Соціальна ціна монополії.

 

 

1. Монополія: сутність та умови існування.

Монополія - це ринкова структура, у якій одна фірма є єди­ним продавцем товару, на який не існує близьких замінників.

Фірма володіє монопольною владою, коли вона може впливати на ціну свого товару, змінюючи кількість продукції, яку вона готова продавати.

Умови функціонування монопольного ринку:

- наявність одного виробника, який продає однорідну продук­цію, що не має близьких субститутів, багатьом покупцям;

- частка випуску монопольного ринку відповідає ринковій пропозиції;

- галузь складається з однієї фірми;

- існування бар’єрів для входження в галузь;

- відсутність вільного входу на ринок.

Не маючи можливості впливати на ринкову ціну, кожен споживач змушений орієнтувати свій попит відповідно до ціни, яку пропонує монополіст. Монополіст регулює ціну так, щоб споживачі придбали весь обсяг товару, який він пропонує, визначаючи при цьому не тільки обсяг його пропозиції, але і його ціну. Таким чином монополіст використовує свою монопольну владу.

 

2. Монопольна влада. Різновиди монополії.

Монопольна влада надає можливість монополії впливати на ціну товару.

Маючи можливість регулювати обсяг попиту через ринкову ціну, монополіст обирає обсяг виробництва таким чином, щоб максимізувати свій прибуток.

 

Бар’єри для входу в галузь - це обмежувачі, які запобігають появі додаткових продавців на ринку монопольної фірми:

1. виключні права від уряду;

2. патенти й авторські права;

3. власність на всю пропозицію;

4. перевага низьких витрат великого виробництва, зумовлена монополізацією ринку;

5. нечесна конкуренція.

Різновиди монополій:

1. Чиста монополія - це така монополія, коли на ринку існує єдиний продавець товару, в якого немає близьких субститутів.

2. Природна монополія - це монополія, яка має місце в галузях, де мінімізація середніх витрат виробництва досягається, коли існує одна єдина фірма в галузі.

3. Проста монополія - це монополія, що встановлює однакові ціни на один і той же товар для всіх покупців.

4. Монополія, що застосовує цінову дискримінацію - це монополія, що встановлює різні ціни на один і той же товар для різних покупців.

5. Закрита монополія - це монополія, що захищена від конкуренції через юридичні обмеження.

6. Відкрита монополія - це монополія, коли одна фірма на деякий час стає єдиним виробником продукції не маючи спеціального захисту.

Влада монополій і монопсоній - це форми ринкової влади.

7.Монопсонія - це ринок, де багато продавців і є лише один покупець.

Чистій монополії в ринковій економіці протистоїть адміністративна монополія.

8. Адміністративна монополія - це монополія, яка виникає в умовах адміністративно-командної системи. Вона базується на державній власності на засоби виробництва, діє в умовах значно обмеженого ринку, для неї характерний прямий розподіл ресурсів. Така монополія діє в умовах закритої економіки. Адміністративна монополія не є ринковою, вона виникає в неринковому середовищі, але має більшу монопольну владу, ніж економічна монополія.

3. Попит на продукт монопольної фірми.

Збільшення попиту не обов’язково веде до збільшення кількості товару, що пропонується. Замість цього монопольна фірма відповідає на збільшення попиту збільшенням ціни.

Внаслідок того, що монополія може маніпулювати обсягом виробництва та ціною продукції, для неї не існує певної кривої пропозиції.

R, P

MR D=AR

0 Q

Рис. 9.1 Крива ринкового попиту на продукцію монопольної фірми

Граничний дохід монополістичної фірми (MR) завжди менший, ніж ціна (Р):

MR<P

Якщо в умовах досконалої конкуренції P=MR, то в умовах монополізованого ринку P>MR.

4. Попит, сукупний дохід і граничний дохід

в умовах простої монополії.

Коли попит еластичний, граничний дохід більший за нуль (MR>0), і сукупний дохід зростає; коли попит не еластичний, граничний дохід менший за нуль (MR<0), і сукупний дохід падає. Коли попит одинично-еластичний, граничний дохід дорівнює нулю (MR=0), і сукупний дохід досягає максимуму.

Граничний дохід менший за ціну на всіх рівнях випуску (MR<P).

 

 

P

 

Еластичний

попит Одинично-еластичний

попит

 

ТR - сукупний дохід Q - обсяг випуску продукції P - ціна MR - граничний дохід D - попит

Нееластичний

попит

 

 

MR D

0 Q

 

TR

MR>0 MR<0

	max TR

(максимальний сукуп-

ний дохід)

 

0 Q

 

Рис. 9.2 Взаємозв’язок попиту, сукупного доходу і граничного доходу в умовах простої монополії.

 

5. Короткострокова та довгострокова монопольна рівновага.

Мета діяльності монопольної фірми як в короткостроковому так і в довгостроковому періодах - максимізація прибутку (TR-TC = max прибутку).

Монополія максимізує прибуток, виробляючи такий обсяг випуску продукції, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу.

MR = MC

Ціна, яку монопольна фірма встановлює на свою продукцію, визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку.

Фірма, яка максимізує прибуток, досягає рівноваги. Ціна і обсяг випуску, при яких фірма максимізує прибуток, називається рівноважними.

P

 

Q - обсяг випуску P - ціна MR - граничний дохід MC - граничні витрати ATC - Середні сукупні витрати Q* - монопольний випуск P* - монопольна ціна   Чотирикутник Р*АВС - економічний прибуток монопольної фірми.

MC

ATC

 

P^* A

 

C B

 

 

MR D

0 Q^* Q

Рис. 9.3 Монопольна рівновага

Монополія, яка максимізує прибуток у довгостроковому періоді, збільшує обсяг виробництва до тих пір, доки не буде випускати таку кількість товару, при якій би досягалась рівність граничного доходу і довгострокових граничних витрат.

MR=LMC

Утримання монопольної позиції фірмою протягом тривалого періоду можливе тому, що вільний вхід на ринок відсутній. Відсутність вільного входу на ринок для нових фірм запобігає падінню монопольного економічного прибутку. Якщо монопольна фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибутки як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах.

В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї функції щодо залучення в галузь нових фірм, як це властиво конкурентному ринку, і тому ціни на монопольному ринку вищі, ніж вони могли б бути в умовах досконалої конкуренції.

6. Показники монопольної влади.

Індекс Лернера - індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії.

Спосіб виміру монопольної влади - визначення величини, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати.

Був запропонований у 1934 році економістом Аба Лернером і отримав назву показника монопольної влади Лернера.

.

Числове значення індексу лежить між 0 і 1. Для досконало конкурентної фірми I_L = 0, бо Р = МС. Чим вище I_L, тим більша монопольна влада.

Індекс Герфіндаля використовується для виміру ступеню конкуренції на ринку. Він має такий вигляд:

,

де - частка ринку, що припадає на фірму, %;

n – кількість фірм у галузі.

Якщо галузь складається лише з однієї фірми, то Н=1´100²=10000. Якщо у галузі діють 100 рівноправних фірм, то Н=100 1²=100. У випадку з двома рівноправними фірмами Н = 2 50² = 2 2500 = 5000. Таким чином, індекс Герфіндаля перебуває у межах від 0 до 10000, відображаючи спектр ринкових структур від досконалої конкуренції до чистої монополії.

7. Принципи ціноутворення в умовах монопольної влади:

1. Лімитуюче ціноутворення

2. Цінова дискримінація

Лімитуюче ціноутворення - це таке ціноутворення, при якому фірма (відкрита монополія) встановлює ціну меншу за ту, яка б давала можливість отримувати короткострокову максимізацію прибутку.

Попит має більшу еластичність у довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому, тому ціна, яка забезпечує максимізацію прибутку на довгостроковому інтервалі, може бути нижчою, ніж та, що максимізує прибуток в короткостроковому періоді. Це є передумовою стратегії, яка отримала назву "лімітуюче ціноутворення". Його мета - зменшити ймовірність появи можливих конкурентів на ринку.

Лімітуюче ціноутворення найбільш привабливе для тієї монопольної фірми, яка має переваги за рівнем витрат, тобто її витрати надто низькі порівняно з іншими фірмами.

Цінова дискримінація - це форма ціноутворення, при якому монополія встановлює різні ціни на однаковий товар для різних покупців залежно від умов продажу, причому різниця в цінах не обумовлюється різницею у витратах.

Умови цінової дискримінації:

1. Фірма повинна мати сильну монопольну владу

2. Можливість перепродажу товару має бути виключена

3. Потенційно сегментовані ринки мають відрізнятися за еластичністю попиту.

В економічній теорії цінова дискримінація має також назву: цінова диверсифікація.

Цінова дискримінація буває трьох типів, визначення яких залежить від:

- обсягу споживання;

- доходів покупців;

- умов продажу товару.

Здійснюючи цінову дискримінацію, монопольна фірма певною мірою виправляє основний недолік монополізації - зменшення пропозиції. З одного боку, зменшується прибуток фірми, з іншого - росте обсяг пропозиції товару і попиту на нього.

Цінова дискримінація - це широко розповсюджене явище не тільки на монополістичних, але й на олігополістичних ринках.

8. Антимонопольна політика.

В умовах монополії, з одного боку, об’єктивно існує тенденція до обмеженні обсягів виробництва і до зростання цін, але, з другого боку, монополізація завжди пов’язана з масштабами виробництва, що призводять до зниження середніх витрат в цілому і до економії ресурсів.

Тому антимонопольна політика уряду визначається таким чином, щоб запобіжні засоби щодо проявів антиконкурентної поведінки не стримували ефективне використання великих масштабів виробництва.

Антимонопольне законодавство - законодавство, що спрямоване проти утворення в суспільстві монопольної влади.

Приклади антимонопольного законодавства:

Антитрестівське законодавство США: Закон Шермана (1890р); закон Клейтона, закон Уілера-Лі (1938р) та інші.

Антимонопольне законодавство України: Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (1992р); Закон України "Про антимонопольний комітет України" (1993р; Закон України “Про захист економічної конкуренції” січень, 2001 р.).

Більшість чисто монополістичних галузей є природними монополіями і тому підлягають державному регулюванню.

З-за великих постійних витрат крива попиту перетинає криву середніх витрат в точці (F), де середні витрати все ще знижуються. Не регульований монополіст (рис. 9.4) вибрав би обсяг Q₁ і ціну Р₁, при яких він буде мати прибуток і при яких буде недовикористання ресурсів (бо Р>МС). Регулююча комісія прагне покращити соціальні наслідки природної монополії і назначає максимальну ціну на продукцію монополії - суспільно оптимальну ціну Р₃, у якій Р = МС, що призведе до ефективного розподілу ресурсів. У цьому випадку монополія буде отримувати збитки і тому вона постійно буде вимагати державних дотацій. Для того, щоб не сплачувати монополії дотацій, держава назначає компромісну ціну Р₂, "що забезпечує справедливий прибуток"(деціна дорівнює середнім сукупним витратам). Вона дозволяє монополісту беззбитково вести діяльність, але не виправить повністю ситуацію недорозподілу ресурсів.

Регулювання цін може одночасно знизити ціну, збільшити обсяг виробництва і скоротити економічні прибутки монополії.

Рис. 9.4 Державне регулювання природної монополії

9. Монопольна рівновага і конкурентна рівновага.

MC

P_m

P_k d

MR D

0 Q_m Q_k Q

Рис. 9.5 Монопольна та конкурентна рівновага

На конкурентному ринку Р=МС, а монопольна влада передбачає, що Р>МС. Монопольна влада зумовлює підвищення цін і зменшення обсягів виробництва. (P_m>P_k); (Q_m<Q_k)

Відмінності між чистою конкуренцією та чистою монополією:

10. Суспільні втрати від монопольної влади. Соціальна ціна монополії.

Економічні наслідки монополії:

1. Завищена ціна, занижений обсяг виробництва порівняно з конкурентною фірмою. Випуск продукції, що максимізує прибуток монополії, не доходить до точки, в якій мінімізуються середні витрати. Це означає недорозподіл ресурсів, тобто монополіст вважає вигідним обмежити випуск і використовувати менше ресурсів, ніж є виправданими з точки зору суспільства.

2. Існування проблем з витратами

а) що виправдовує існування монополій та олігополій

б) Х - неефективність, яка має місце, коли фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва більші, ніж мінімально можливі.

Х-неефективність – це неефективна внутрішня робота фірм - має своїм результатом витрати вище необхідних.

AC_c AC_x¢

AC_x¢¢ AC_x

'