Права та обов'язки сторін. Змістом договору зберігання є права та обов'язки сторін

Змістом договору зберігання є права та обов'язки сторін. Отже, слід диференціювати права та обов'язки поклажодавця і зберігача. До обов'язків поклажодавця відносять:

1)обов'язок попередити про властивості речі, переданої на збе­рігання, та особливості її зберігання. Даний обов'язок хоча прямо не передбачений у законі, проте випливає із сутності зобов'язання відповідати за шкоду, завдану властивостями речі, про які зберігач, приймаючи річ на зберігання, не знав і не міг знати (ст. 952 ЦК України);

2) обов'язок оплатити витрати, пов'язані зі зберіганням, коли це обумовлено договором чи законом (ч. З ст. 947 ЦК України). Цей обов'язок можливий лише за умови, що дані витрати включені до плати за зберігання. При цьому їх оплата має бути проведена своєчасно та в повному обсязі (усі питання, що стосуються плати за зберігання, розглядалися вище);

3) обов'язок внести за зберігання плату при умові, що вона та строки її внесення встановлені договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України). Цей обов'язок можливий лише у разі, коли договір має оплатний характер. Плата за зберігання має бути внесена своєчасно і в повному обсязі. За загальним правилом плата за збе­рігання має проводитись після закінчення зберігання, однак може бути встановлена і періодична плата;

4) обов'язок відшкодувати надзвичайні витрати (ч. 2 ст. 947 ЦК України);

5) обов'язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України). При цьому слід зауважити, що до­говір зберігання не передбачає навіть у разі, коли він є консенсуаль-ним, обов'язку поклажодавця передати річ на зберігання. Цей ви­сновок можна зробити не лише із загального визначення договору зберігання (ч. 1 ст. 936 ЦК України), а й відсутності у зберігача ко­респондуючого права вимагати передачі речі на зберігання (ч. 1 ст. 937 ЦК України).

Що стосується зберігача, то спектр його обов'язків є значно шир­шим і містить у собі:

1) обов'язок прийняти річ на зберігання (ст. 940 ЦК України). Даний обов'язок можливий лише за консенсуальним договором. Так, професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у каме-

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

рах, приміщеннях) загального користування, не має права відмови­тися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості (ч. 1 ст. 940 ЦК України). Однак законодавець звільняє зберігача від виконання цього обов'язку, якщо у зв'язку з обстави­нами, що мають істотне значення, він не може забезпечити схорон­ності речі (ч. 2 ст. 940 ЦК України);

2) обов'язок зберігати річ впродовж всього обумовленого догово­ром строку або до моменту витребування речі поклажодавцем (ч. 1 ст. 938 ЦК України). Сутність даного обов'язку полягає в тому, що зберігач впродовж усього строку дії договору, незалежно від то­го, чи він є строковим, чи безстроковим, зобов'язаний зберігати пе­редану йому річ до завершення строку чи моменту витребування її поклажодавцем;

3) обов'язок забезпечувати схоронність речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України). Для виконання цього обов'язку зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства. Особлива роль при цьому має належати дотриманню санітарних, протипожежних та інших норм зберігання речей. Здійснюючи зберігання речі, зберігач зобов'яза­ний враховувати також особливості речі та специфіку умов її зберігання;

4) обов'язок піклуватися про річ як про свою власну у разі, коли зберігання здійснюється безоплатно (ч. 2 ст. 942 ЦК України), — це означає, що речі поклажодавця мають зберігатись у тих самих умовах, що й аналогічні речі зберігача;

5) обов'язок надавати послуги щодо зберігання особисто (ч. 1 ст. 943 ЦК України). Сутність цього обов'язку полягає в тому, що внаслідок фідуціарності відносин, коли зберігачем є фізична особа, вона має виконувати зберігання особисто, а коли це юридична особа, вона має виконувати його через свої органи чи працівників. Передача речі на зберігання іншій особі допустима лише у разі, коли згода на це робиться в інтересах поклажодавця, і лише за умови, що він не має можливості попередити про це поклажодавця. У разі такої пере­дачі на зберігача покладається додатковий обов'язок — своєчасно по­відомити про це поклажодавця (ч. 2 ст. 943 ЦК України). Однак таке повідомлення не прирівнюється до заміни сторони за договором, то­му первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання, як за свої власні (ч. З ст. 943 ЦК України);

6) обов'язок не користуватися річчю, переданою поклажодав­цем, а також не передавати її у користування іншій особі (ст. 944 ЦК України). Цей обов'язок покладається на зберігача, оскільки

Глава 15. Договір зберігання

користування річчю, як правило, спричиняє зменшення її цінності, а це суперечить сутності даного зобов'язання. Користування річчю можливе лише у разі, коли на це є згода поклажодавця;

7) обов'язок негайно повідомляти поклажодавця про необхід­ність зміни умов зберігання речі й отримати на це його відповідь. Згідно з ч. І ст. 945 ЦК України усі зміни за даним договором мають бути обов'язково погоджені та схвалені зберігачем. Можли­вість зміни умов договору без узгодження з поклажодавцем можли­ва лише в окремих випадках. Так, наприклад, коли реально існує небезпека втрати, нестачі або пошкодження речі, то на зберігача по­кладається додатковий обов'язок змінити спосіб, місце та інші умо­ви її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця (ч. 1 ст. 945 ЦК України). Коли річ пошкоджена або виникла реальна загроза її пошкодження чи інші обставити, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати не­можливо, зберігач має право продати річ або її частину. При цьому, якщо дані обставини виникли з причин, за які зберігач не відпо­відає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі (ч. 2 ст. 945 ЦК України);

8) обов'язок повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості у випадку іррегулярного зберігання (ч. 1 ст. 949 ЦК України). Для виконання цього обов'язку річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийня­та на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей, наприклад, усушка, утруска, випарування тощо (ч. 2 ст. 949 ЦК України). При цьому тотожність речі при регулярному зберіганні може підтверджуватися свідченнями свідків (ч. З ст. 949 ЦК Украї­ни). Одночасно зберігач зобов'язаний повернути плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Крім зазначених обов'язків, на зберігача можуть бути покладені за договором чи законом ще й інші обов'язки. Що стосується прав сторін за договором зберігання, то вони кореспондують відповідним обов'язкам контрагента за договором.