Підготовка касаційної справи до розгляду складається з комплексу процесуальних дій.

Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі (ст. 331 ЦПК).

Про результати проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, суддя-доповідач інформує колегію суддів на попередньому розгляді справи. Останній має бути здійснено протягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем. Попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 332 ЦПК).

За результатами попереднього розгляду колегія суддів може постановити одну з таких ухвал:

· про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін (якщо відсутні підстави для скасування судового рішення) (ч. 3 ст. 332 ЦПК);

· про скасування рішення (за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення) (ч. 4 ст. 332 ЦПК).

В інших випадках вирішується питання про передачу справи на розгляд судом касаційної інстанції. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду (ст. 332 ЦПК).

Розгляд справи судом касаційної інстанції складається з комплексу процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на визначення наявності підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі (ч. 1 ст. 333 ЦПК).

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Проте суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

У разі встановлення, що судові рішення ухвалені з порушеннями закону, на які немає посилань у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції застосовує належний закон.

Отже, загальні правила розгляду справи судом касаційної інстанції, що сформульовані у ст. 335, полягають у наступному:

1) суд касаційної інстанції перевіряє лише законність судових рішень, тобто правильність застосування норм матеріального чи процесуального права;

2) перевірка законності судових рішень здійснюється в межах доводів касаційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції;

3) перевірка законності судових рішень реалізується лише на підставі наявних у справі матеріалів;

4) суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати встановленими обставини (факти), які не були встановлені в рішенні чи відхилені ним, розглядати питання про перевагу одних доказів над іншими;

5) суд касаційної інстанції нових доказів не досліджує.

ВИСНОВОК З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Відкриття касаційного провадження, підготовка касаційної справи до розгляду, розгляд справи судом касаційної інстанції є стадіями касаційного провадження, які складаються з комплексу процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на перегляд судового рішення, яке набрало законної сили.

ІІІ. ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ПОРЯДОК УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ ТА ПОСТАНОВЛЕННЯ УХВАЛ СУДОМ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ЗАКОННА СИЛА РІШЕННЯ І УХВАЛИ СУДУ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Повноваження суду касаційної інстанції – це сукупність його прав та обов’язків, пов’язаних з застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції та апеляційної інстанції, ухвалених у цивільних справах, законність яких перевіряється у касаційному порядку.

Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені статтею 336 ЦПК, у відповідності з якою суд, за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення, має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;

2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;

3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;

4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;

5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

При перегляді ухвали суду в касаційному порядку, відповідно до ч. 2 ст. 336 ЦПК, суд касаційної інстанції наділений такими повноваженнями:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції;

3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;

4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 337 ЦПК).

Статтею 338 ЦПК визначено підстави скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, а саме:

1) підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі (ч. 1);

2) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 2);

3) справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 3);

4) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, якщо буде установлено, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом (ст. 339 ЦПК).

Крім того, суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду на підставах, передбачених ст. 205, і 207 ЦПК (ст. 340 ЦПК). Зокрема, відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо після смерті громадянина, який був однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Але якщо судом першої або апеляційної інстанції ухвалено законне, обгрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи – сторони у спірних правовідносинах – після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування такого рішення і закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 310 ЦПК).

Відповідно до ст. 341 ЦПК суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення або змінити судове рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Статтею 342 визначено підстави для відхилення касаційної скарги на ухвалу суду або її зміни чи скасування. Відповідно, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону;

2) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення;

3) змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Суд касаційної інстанції може лише один раз перевіряти законність судового рішення, яке набрало законної сили. Проте цивільне процесуальне законодавство враховує випадки, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після касаційного розгляду (ст. 348 ЦПК). У таких випадках:

1) якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в межах строку на касаційне оскарження, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими главою 2 розділу V ЦПК (ч. 1);

2) залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до статей 345 і 346 ЦПК. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.

За результатами розглянутої в касаційному порядку справи судом касаційної інстанції постановляється ухвала або рішення.

Ухвала суду касаційної інстанції виготовляється в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 345 ЦПК і містити в собі вступну, описову, мотивувальну, резолютивну частини. В ухвалі суду касаційної інстанції зазначаються:

1) час і місце її постановлення;

2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

4) короткий зміст заявлених вимог;

5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій;

6) узагальнені доводи касаційної скарги;

7) мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався;

8) наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються у резолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційної інстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

У разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення.

У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду в ухвалі суду касаційної інстанції має бути зазначено, які порушення права були допущені судом першої або апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення при реалізації ним свого повноваження, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК, у разі скасування судових рішень, ухвалення нового або зміни рішення (ч. 2 ст. 344 ЦПК).

Рішення суду касаційної інстанції повинно мати письмову форму і за змістом відповідати вимогам ст. 346 ЦПК. Рішення складається з:

1) вступної частини із зазначенням: часу і місця його ухвалення; найменування суду; прізвище та ініціалів головуючого і суддів; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням: короткого змісту вимог заявника і рішень судів першої та апеляційної інстанцій; короткого змісту вимог касаційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин у справі;

3) мотивувальної частини із зазначенням: мотивів, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судові рішення і ухвалив нове рішення; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, якими суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням: висновку про скасування чи зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.

У рішенні суду касаційної інстанції зазначаються:

1) час і місце його ухвалення;

2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

4) короткий зміст заявлених вимог;

5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини;

6) узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;

7) мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судове рішення і ухвалив нове;

8) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

9) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, якими суд керувався;

10) висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Оголошення судом касаційної інстанції про прийняте рішення (ухвалу)

Про прийняте рішення (ухвалу) суд касаційної інстанції у судовому засіданні оголошує особам, які беруть участь у справі.

Оголошення рішення (ухвали) судом касаційної інстанції відбувається прилюдно, за правилами, встановленими ст. 218 ЦПК.

Відповідно до ст. 349 ЦПК рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення.

З моменту оголошення рішення або ухвали судом касаційної інстанції скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу (ст. 349 ЦПК).

Суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 211 ЦПК, може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали (ст. 350 ЦПК).