ІІ РОЗГЛЯД СПРАВ У ПОРЯДКУ НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Для видачі судового наказу заявником (стягувачем) подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності заява про видачу судового наказу.

Відповідно до ст. 98 ЦПК заява про видачу судового наказу подається у письмовій формі і за змістом має містити:

1) найменування суду, в який подається заява;

2) ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються;

4) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява має бути підписана заявником або його представником і подана з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. Якщо заява подається представником заявника, до неї повинно бути додано документ, що підтверджує повноваження представника.

До заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

До заяви, яка неналежно оформлена, застосовуються положення ст. 121 ЦПК, тобто суд може постановити ухвали про залишення заяви без руху і повернення заяви у разі, якщо вона не відповідає вимогам щодо змісту та форми, порядку подання, сплати судового збору.

Стаття 100 ЦПК визначає підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи її повернення

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті суддя повертає заяву про видачу судового наказу, у разі якщо:

1) заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу;

2) до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;

3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-4 частини третьої статті 121 ЦПК.

Про повернення заяви про видачу судового наказу суддя постановляє ухвалу.

Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;

2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;

3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої статті 122 ЦПК.

Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.

Ухвала суду про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. У цьому випадку заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Питання про відкриття наказного провадження або відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу суддя вирішує не пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, закінчення строку, встановленого для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Про відкриття наказного провадження суддя постановляє ухвалу.

У разі прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження, суд у триденний строк з моменту її постановлення видає судовий наказ по суті заявлених вимог.

Судовий наказ про видачу судового наказу видається без проведення судового розгляду і виклику стягувача та боржника для заслуховування пояснень, тобто не потрібно в судовому засіданні досліджувати докази, вести журнал або протокол судового засідання. Разом з тим, видача судового наказу здійснюється у чітко регламентованій законом цивільній процесуальній формі. Він видається суддею одноособово, при цьому суддя діє від імені суду як органу державної влади. Фактичні обставини справи встановлюються судом у спрощеному вигляді: перевіряються наявність певних обставин, пов’язаних з характером заявлених вимог, документальні підтвердження цих вимог. Саме вони досліджуються і оцінюються суддею при вирішенні питання про видачу судового наказу.