ІІ. ВИКОНАВЧИЙ ЛИСТ. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ВИКОНАВЧОГО ДОКУМЕНТА

Для примусового виконання рішення чи ухвали суду видається виконавчий лист. Це – письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції і зобов’язує боржника, інших юридичних і фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду чи сприяти державному виконанню судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалене, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним листом.

За заявою стягувача може бути видано кілька виконавчих листів за кількістю боржників для виконання рішення, яке передбачає їх солідарну матеріальну відповідальність. У кожному виконавчому листі обов’язково зазначається загальна сума стягнення і перелічуються всі боржники із зазначенням їх солідарної відповідальності.

Якщо рішенням задоволені різні вимоги, то за кожною з них видається окремий виконавчий лист, наприклад, один лист про передачу грошей кредитору і другий – про стягнення судових витрат в дохід держави. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦПК виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби, які у подальшому виступають стягувачами.

Виконавчі документи можуть видаватися також за заявами правонаступників стягувача.

Варто звернути увагу на те, що виконавчі листи не видаються за заявами осіб, що перелічені у ст. 45 ЦПК, у тому числі і прокурора, навіть тоді, коли вони порушували справу в інтересах інших осіб. Разом з тим, відкриття виконавчого провадження може здійснюватися і за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді.

До виконавчих документів Закон «Про виконавче провадження» висуває конкретні вимоги, яким вони мають відповідати. Так, відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК і ст. 18 цього Закону, у виконавчому листі повинні бути зазначені:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Виконавчі листи, що видані судом, підписуються суддею і скріплюються гербовою печаткою.

Виконавчий лист видається після набрання судовим рішенням законної сили, а у справах, у яких допущено негайне виконання, – у день його постановлення.

Самостійним різновидом виконавчого документа є судовий наказ. Слід пам’ятати, що судовий наказ, перш за все, є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 ЦПК. Після набрання судовим наказом законної сили суд видає його стягувачеві для пред’явлення до виконання. За правилами ч. 2 ст. 103 ЦПК судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, що встановлені ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачеві, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Виконавчий лист реєструється в суді, про що одночасно робиться відмітка в самому листі, і видається стягувачеві чи іншій уповноваженій особі під розписку на зворотній стороні судового рішення.

Виконавчий лист може бути пред’явлений до примусового виконання до органу державної виконавчої служби протягом одного року, якщо інше не встановлено законом.

Якщо виконавчий документ пред’явлено для примусового виконання після закінчення строку, визначеного у ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє стягувачу у прийнятті до провадження цього виконавчого документа, про що виносить відповідну постанову.

Разом з тим, стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, може звернутися із заявою до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання про поновлення пропущеного строку. Така заява розглядається судом у 10-денний строк, в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. За наслідками розгляду постановляється відповідна ухвала. Ухвала суду про відмову у поновленні строку може бути оскаржена.

Виконавчий лист визнається таким, що не підлягає виконанню, якщо неможливо виправити наявну в ньому помилку. Підставами для цього є, зокрема, отримання судом апеляційної скарги, направленої апелянтом без порушення строку, втім фактично отриманої із значним простроченням. Також у випадку добровільного виконання рішення боржником поза виконавчим провадженням тощо.

У разі втрати оригіналу виконавчого листа або судового наказу відкриття виконавчого провадження можливе на підставі його дубліката. Право на видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу належить суду, який ухвалив відповідне рішення. Заява до суду про видачу дубліката виконавчого листа може бути подана стягувачем або це може бути подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа. Заява стягувача чи подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб, проте їх неявка не перешкоджає вирішенню цього питання. Суд має точно встановити, що сума, яка присуджена стягувачу, ще не стягнута, та що строк давності для пред’явлення виконавчого листа не пропущено. У разі його пропуску дублікат виконавчого листа не може бути видано, а вирішується питання про поновлення пропущеного строку. При задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд поновлює його зміст згідно з резолютивною частиною судового рішення, враховуючи погашений розмір стягнення, щодо якого робляться відмітки у дублікаті. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу, якою задовольняє заяву про видачу дубліката виконавчого листа або відмовляє в її задоволенні. На ухвалу суду з питань видачі дубліката може бути подано апеляційну скаргу. Дублікат виконавчого листа видається після набрання ухвалою суду законної сили про його видачу.