Види організації систем міжбанківських розрахунків

Системи міжбанківських розрахунківпризначені для здійснення платіжних транзакцій між банками, що зумовлені виконанням платежів клієнтів банків або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Системи міжбанківських розрахунків різних країн можуть значно відрізнятися. У світі не існує єдиної платіжної моделі, але існують загальні принципи побудови платіжної системи.

Залежно від характеру стосунків між учасниками платіжного процесу розрізняють два основних методи здійснення розрахунків:

• з використанням двосторонніх кореспондентських рахунків;
• з використанням рахунків у центральному банку, який відіграє роль посередника у розрахунках.

За повнотою здійснення міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків:

• систему міжбанківських розрахунків на чистій основі, або нетто-систему ;
• систему міжбанківських розрахунків на валовій основ,і або брутто-систему.

Механізм розрахунків на чистій основівикористовується з метою скорочення потреби в коштах та спрощення порядку обміну платіжними документами і заснований на принципах взаємозаліку - клірингу.

Кліринг - процедура періодичного взаємозаліку за зобов'язаннями учасників розрахунків певної платіжної системи, що включає процес отримання, сортування та розподілу розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а також визначення остаточного розрахункового сальдо. За цим механізмом розрахунки і документи не проводяться в реальному часі, а накопичуються протягом певного часу. Розрахунки здійснюються на чистій основі, тобто залік дебіторської та кредиторської заборгованості проводиться у визначений час у кліринговій палаті, яка на кінець дня проводить розрахунки залишку кожного банку, що бере участь у взаємозаліку з урахуванням всіх відправлених та отриманих платежів, виконанням проведення на суму чистого залишку. Якщо по банку отримано дебетове сальдо, то банк має погасити заборгованість шляхом перерахування в клірингову палату відповідної суми. У кінці всіх розрахунків сума взаємних зобов'язань банків має бути нульовою.

Таким чином, нетто-система забезпечує накопичення певного обсягу платіжних повідомлень, після чого виконується підрахунок чистої нетто-позиції кожного з банків-учасників, що називається неттингом. Тобто за платіжними документами, що стосуються одного учасника, вираховується різниця між сумами коштів, які цей банк отримує, та коштами, які він сплачує, і ця різниця може бути як дебетовою, так і кредитовою. Саме ці чисті нетто-позиції відображаються потім на рахунках банків-учасників.

Механізм розрахунків на валовій основі передбачає розрахунок за кожним платіжним документом, тобто за кожною транзакцією окремо. Система на валовій основі виконує розрахунки в реальному часі, відразу при отриманні документа, і використовує кореспондентські рахунки, що відкриті банкам у розрахунковій палаті.

Кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунку -це договірні відносини між банками, метою яких є здійснення платежів, розрахунків та надання інших банківських послуг за взаємними дорученнями. За системою на валовій основі платежі виконуються лише в межах наявних коштів на коррахунку банку. СЕП НБУ функціонує за системою "брутто".

Кореспондентський рахунок -це рахунок, який відкривається банку (філії) для обліку коштів та проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.

Кореспондентський рахунок ЛОРО - кореспондентський рахунок, який відкриває комерційний банк банку-кореспонденту в себе та за яким комерційний банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором. Відповідно у банку-кореспондента цей рахунок є кореспондентським рахунком НОСТРО.

Консолідований кореспондентський рахунок - об'єднання коштів комерційного банку та його філій (або певної кількості філій) на кореспондентському рахунку, відкритому в територіальному управлінні Національного банку України з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Залежно від того, хто є власником системи міжбанківських розрахунків, діють дві системи:

• система, якою центральний банк володіє, яку він обслуговує і в якій виконує розрахунки;
• система, що є власністю структур приватного сектору (банківських асоціацій або клірингових палат) і в якій центральному банку відводиться роль агента з кінцевих розрахунків.

Залежно від режиму функціонування кореспондентського рахунку розрізняють дві системи міжбанківських розрахунків:

• система розрахунків з наданням банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту;
• система розрахунків без надання банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту, тобто платежі здійснюються у межах залишків коштів на кореспондентському рахунку.

Згідно з нормативними актами Національного банку міжбанківські розрахунки на території України можуть здійснюватися:

• через систему електронних платежів Національного банку України;
• внутрішньобанківську платіжну систему;
• через прямі кореспондентські відносини між банками (за наявності дозволу регіонального управління НБУ за місцем відкриття кореспондентського рахунку).

4.4 Завдання, функції, структура та архітектура системи електроннх платежів (СЕП)

Система електронних платежів Національного банку України- це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами та їх філіями як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України.

Розрахунковий документ в електронному вигляді - документ визначеного формату, що містить установлені реквізити і має інформацію про рух коштів, форму електронних записів, обов'язково захищений криптографічними методами захисту інформації, передається засобами телекомунікаційного зв'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

Електронний міжбанківський переказ - міжбанківський переказ, що виконаний з використанням міжбанківських електронних розрахункових документів із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації про рух коштів.

Основними завданнями системи міжбанківських розрахунків є:

• задоволення потреб економіки, що реформуються і розвиваються;
• удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;
• виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;
• мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;
• високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;
• надання широкого спектра послуг для користувачів;
• високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;
• мінімізація вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем..

Основними функціями СЕП НБУ є:

• проведення розрахунків між банками України в національній валюті країни та в інших іноземних валютах;
• ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;
• контрольні функції Національного банку щодо стану кореспондентських рахунків комерційних банків;
• надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;
• обмін екстреною інформацією стосовно до проведення розрахунків;
• забезпечення надійності розрахунків;
• багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;
• багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях обробки;
• надання НБУ механізму впливу на порушників чинного законодавства та норм банківської діяльності методом обмеження їх обслуговування у СЕП.

СЕП НБУ побудована як деревоподібна мережева структура. На нижньому рівні СЕП розміщені банки - учасники електронних розрахунків, середній рівень СЕП подається мережею регіональних розрахункових палат (РРП), а на верхньому рівні СЕП розміщена Центральна розрахункова палата (ЦРП) НБУ.

Регіональна розрахункова палата- структурний підрозділ територіального управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського (віртуального банківського) регіону.

Центральна розрахункова палата НБУ - установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для інформаційно-пошукової системи (ІПС) щодо електронних міжбанківських розрахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції РРП для банківських установ м.Києва та Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Інформаційно-пошукова система Національного банку України (ІПС) - складова частина СЕП, що призначена для надання корис­тувачам довідкової інформації про платежі, виконані засобами СЕП.

Банківський документ в електронному вигляді - розрахунковий документ в електронному вигляді, службове повідомлення СЕП, довідкове повідомлення інформаційно-пошукової системи Національного банку України, інформаційне повідомлення.

Інформаційне повідомлення - інформація в електронній формі, призначена для використання в програмно-технічних комплексах інформаційно-обчислювальної мережі Національного банку України (крім СЕП), що має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами відповідного програмно-технічного комплексу, передається засобами телекомунікаційного зв 'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

Інформаційно-обчислювальна мережа Національного банку України - об'єднання програмно-технічних комплексів (СЕП, система ЕП тощо), кожний з яких призначений для виконання завдань Національного банку України щодо інформатизації окремих сфер діяльності банківської системи України. Усі програмно-технічні комплекси використовують єдину систему захисту інформації Національного банку України.

Службові повідомлення СЕП - технологічна інформація в електронній формі, що пов'язана із проведенням платежів (підтвердження про отримання розрахункових документів в електронному вигляді, повідомлення про помилки в розрахункових документах в електронному вигляді, довідкова інформація тощо), має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами СЕП, передається засобами телекомунікаційного зв'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП:

• центральна розрахункова палата - АРМ-1, АРМ ІПС;
• регіональні розрахункові палати - АРМ-2;
• банківські установи - учасники СЕП - АРМ-НБУ.

Рівень ЦРП обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1, що призначений для управління роботою РРП у масштабах України і функціонально виконує:

перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;

• синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання учасниками основних операцій;
• контроль та балансування міжрегіональних оборотів;
• захист системи від несанкціонованого втручання;
• надання звітної інформації в цілому за системою;
• виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого доступу.

Рівень РРП обслуговується програмно-технічними комплексами АРМ-2, що призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з іншими розрахунковими палатами і функціонально виконує:

• обмін електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією між РРП і банками учасниками СЕП;
• ведення технічних кореспондентських рахунків банків учасників СЕП;
• обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;
• синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;
• виконання бухгалтерського та технологічного контролю за проходженням платежів;
• захист електронних розрахункових документів від несанкціонованого втручання;
• застосування санкцій до порушників технології;
• передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для відображення проведення коштів через СЕП на реальних коррахунках;
• обмін з АРМ-1 ЦРП інформацією контрольного, технологічного та звітного характеру;
• надання звітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3;
• сервісні та довідкові функції.

На рівні банків - учасників СЕП - використовується програмно-технічний комплекс АРМ-НБУ або АРМ-3, що призначений для передачі, приймання та перевірки файлів СЕП між банком-учасником розрахунків і регіональною розрахунковою палатою та функціонально забезпечує:

• перевірку коректності пакетів електронних розрахункових документів, підготовлених банком в АБС;
• відкриття та закриття банківського операційного дня;
• обмін пакетами платіжних документів та службовими повідомленнями, технологічною інформацією з РРП;
• обмін електроннми розрахунковими документами з ОДБ банку;
• захист документів від несанкціонованого втручання;
• формування протоколу роботи АРМ-НБУ за операційний день і передача його до РРП у кінці дня;
• архівація баз даних за кожен операційний день;
• передача до ДПА реєстрів про відкриття та закриття поточних рахунків клієнтів;
• сервісні та довідкові функції: друк виписок про стан технічного коррахунку, пошук документів тощо.