Державне регулювання екскурсійної діяльності в Україні

Правове регулювання екскурсійної діяльності в Україні поки що далеке від досконалості. Закон України Про екскурсійну діяльність знаходиться в стадії розробки і здійснення екскурсійної діяльність фактично регулюється тією мірою, в якій встановлено законодавці засади туризму. При цьому під нормативно-правовою базою туризму розуміють сукупність загальнозаконодавчих, галузевих і нормативних документів, які регулюють туристичну діяльність.

Організація екскурсійного обслуговування в правовому полі базується на урахуванні широкого кола питань. Вони включають дотримання:

- загальних положень правової бази регулювання туристичної діяльності в Україні,

- правового статусу туристу та екскурсанту (порядок в‘їзду/виїзду та перебування в Україні), страхування та медичної допомоги, забезпечення безпеки, права та обов'язки туристів і екскурсантів),

- організації туристичного підприємництва,

- організаційно-правових основ діяльності (праця та соціальне страхування, оподаткування, використання земель та плати за землю, ведення розрахунків в іноземній валюті, бухгалтерський облік),

- міжнародних правових актів регулювання туристичної діяльності, а також відповідних стандартів.

Крім того, важливою складовою нормативно-правової бази здійснення екскурсійного обслуговування виступає законодавство щодо юридичної відповідальності за порушення законодавства в галузі туризму. Ії основи визначають кримінальний, цивільний, господарський кодекси, а також кодекс України про адміністративні правопорушення.

Основні поняття екскурсійної діяльності були юридично закріплені Законом України про туризм від 15 вересня 1995 р. Стаття 1 цього закону визначала. «Екскурсійна діяльність – діяльність по організації подорожей, що не перевищують 24 годин у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеним маршрутом з метою ознайомлення з пам‘ятками історії, культури, природи, музеями, визначними місцями тощо; гід (екскурсовод) – особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість) перебування, визначні місця, об’єкти показу, а також мовою цієї країни чи мовою іноземних туристів, яких приймають або загальнозрозумілою для них мовою надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг Гід –індивідуал здійснює свої функції лише на підставі ліцензії.

Цим Законом екскурсійні послуги були віднесені до комплексу туристичних послуг (стаття 16), а також відповідно до туристичного продукту і туру (стаття 1).

Між тим, усі зазначені положення не можна визначити таким, що безпосередньо стосуються правового регулювання екскурсійної діяльності.

Закон України Про внесення змін до Закону України Про туризм від 18.11.03 «визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпеченні закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров, на безпечне для життя і здоров довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей». Стаття 13 уточнює, що «Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до законодавства та міжнародних договорів України».

Визначаючи безпеку в галузі туризму як «сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму». Стаття 13 розкриває заходи, що вживаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування в цьому контексті, Серед них безпосередньо екскурсанти згадуються лише один раз.

Забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв‘язку.

В цілому ж визначені напрями діяльності щодо забезпечення безпеки в галузі туризму логічно поширюються і на сферу екскурсійна діяльності.

Деталізовано і конкретно вимоги щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів визначає Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.3- 95 «Вимоги щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів». Цей нормативний документ було розроблено технічним комітетом по стандартизації ТК №199 «Туристсько-екскурсійне обслуговування» і внесено Управлінням стандартизації і сертифікації послуг Держстандарту Росії 15 квітня 1995р. За прийняття цього стандарту міждержавною радою по стандартизації, метрології і сертифікації проголосували Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, російська федерація, Таджикистаи, Узбекистан, Україна. А 4 березня 1996 р. наказом Держкомстату України №99 його було введено в дію як Державний стандарт України.

Цим документом визначено умови, за яких виникає ризик для життя і здоров'я людини при здійсненні туристично-екскурсійного обслуговування, а також фактори ризику. Вони класифікуються як: травмо небезпека, вплив навколишнього середовища, пожежонебезпека, біологічний вплив, тощо.

Крім того, що стандарт дає трактування сутності кожного з фактору ризику, даним документом закріплюються способи зниження негативної дії і попередження негараздів, пов‘язаних з кожним з них. а також умови і методи здійснення контролю за виконанням правил безпеки.

Відомо, що дієвим інструментом забезпеченню впевненості туристів і екскурсантів щодо захищеності їх прав, інтересів і, особливо, безпеки є страхування. сучасне нормативно-правове поле як туристичної, так і екскурсійної діяльності, крім встановленої статтею 16 (Закон України Про внесення змін та доповнень до закону України Про туризм» вимоги щодо обов'язкового страхування туристів (медичного і від нещасного випадку), включає: Закон України «Про страхування»; Постанови Кабінету Міністрів України, а саме, «Про Положення про обов‘язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», «Про порядок і умови проведення обов‘язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», «Про положення про моторне (транспортне) страхове бюро», «Про Порядок провадження діяльності страховикам посередниками», «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на територіях України» тощо.

Нормативні положення, щодо провадження господарської діяльності з туристсько-екскурсійного обслуговування було визначено прийняттям Міждержавною радою по стандартизації, метрології с сертифікації 25 квітня 1995 р. розробленого технічним комітетом по стандартизації ТК №199 «Туристсько-екскурсійне обслуговування» і внесеного Управлінням стандартизації і сертифікації у Сфері послуг Держстандарту Росії, Міждержавного стандарту ГОСТ 28681.1 - 95 «Туристсько-екскурсійне обслуговування. Туристські послуги, Проектування туристичних послуг» і Міждержавного стандарту ГОСТ 28681.2 - 95 «Туристсько-екскурсійне обслуговування. Туристські послуги. Загальні положення».

Цими нормативними документами, за які проголосували Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська федерація, Таджикистан, Туркменістан і Україна, встановлювалося єдине розуміння основоположних термінів туристично-екскурсійного обслуговування, таких як екскурсія, технологічна карта тощо.

Цей документ визначив в якості обов‘язкових для всіх туристичних послуг вимоги: безпеки життя і здоров'я, збереження майна туристів і екскурсантів, охорони навколишнього середовища.

Результатом проектування послуги «екскурсія є наступні технологічні документи:

- технологічна карта екскурсії;

- контрольний текст екскурсії;

- матеріали «портфеля екскурсовода»;

- схема маршруту екскурсії.

Окремо перераховуються документи, які необхідно оформити суб‘єктам туристичної діяльності, які мають власний екскурсійний продукт та самостійно його реалізують;

- технологічна карта екскурсії,

- контрольний текст екскурсії,

- матеріали «портфеля екскурсовода»,

- схеми маршрутів транспортних екскурсій,

- договори з транспортними підприємствами в разі здійснення екскурсії на транспорті,

- договори з музеями, заповідниками, культурними закладами тощо,

- прейскурант цін на екскурсійні послуги.

Якщо кваліфікаційні вимоги до кадрового складу працівників суб‘єктів туристичної діяльності потребують залучення до роботи з туристами гідів-перекладачів, екскурсоводів та інструкторів з активних видів туризму за умови наявності в них документів, що підтверджують їх фахову підготовку, то вимоги до здійснення екскурсійної діяльності конкретизують, що «Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають вищу, незакінчену вищу або середню спеціальну освіту, та мають відповідний диплом чи посвідчення (сертифікат). При проведенні екскурсії екскурсовод повинен мати табличку (бейдж), в якій зазначається: назва суб‘єкту туристичної діяльності та його телефон, прізвище, ім‘я та по-батькові екскурсовода. Екскурсовод повинен проводити екскурсії лише за наявності наряду-путівки».

Наряд-путівка, що після закінчення екскурсії повертається суб‘єкту туристичної діяльності для ведення обліку, .повинна містити,, .відомості про найменування суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії, прізвище екскурсовода (гіда-перекладача), тему екскурсії, маршрут і види транспорту, тривалість, години початку і закінчення екскурсії, дату проведення екскурсії, місце зібрання групи, кількість та склад екскурсантів, найменування замовника і його телефон, ціну, підпис особи, яка виписала наряд-путівку, і печатку.

За відсутності безпосередньої урегульованості питань прав і обов‘язків суб'єктів господарювання, які здійснюють надання екскурсійних послуг, чинною є стаття 24, яка надає права:

- виробляти і реалізовувати туристичні послуги;

- вносити пропозиції щодо охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, порядку використання;

- вносити пропозиції щодо вдосконалення освітніх програм з професійного навчання, підвищення рівня професійної підготовки працівників і фахівців у галузі туризму;

- отримувати у встановленому порядку інформацію, необхідну для здійснення діяльності, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

- брати участь у розробці програм розвитку туризму;

визначати та оприлюднювати загальні умови типового (публічного) договору з надання туристичних послуг;

- визначати мінімальну кількість туристів (екскурсантів) у групі;

- на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб чи заподіяних суб'єктами туристичної діяльності;

- залучати до надання туристичних послуг осіб, які відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам, а також мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу;

- надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов‘язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг;

- надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором;

- виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристів, охорони туристичних ресурсів України та довкілля;

- вести облікову та іншу визначену законодавством документацію, надавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;

- відшкодовувати у встановленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам) іншими особам та довкіллю.

Статтею 21, фактично вперше, визначено основні положенні, які стосуються Договору на екскурсійне обслуговування. Власне, тут уточнюється і сутність екскурсійного обслуговування.

За Договором на екскурсійне обслуговуванням одна сторона (суб‘єкт, що здійснює туристичну діяльність) за встановлену договором плату зобов‘язується надати за замовленням іншої сторони (екскурсанта) обслуговування, істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-перекладача) загальною тривалістю не більше 24 годин, які не включають в себе послуги з розміщення.

Крім того, законодавчо закріплюється, що договір на екскурсійне обслуговування укладається за правилами, визначеними цивільним законодавством, у тому числі шляхом видачі ваучера, відповідальність сторін за невиконання, неналежне виконання зобов'язань відповів по до договору на екскурсійне обслуговування, порядок припиненню договору на екскурсійне обслуговування визначаються відповіді н. до цивільного законодавства та законодавства з питань захисту прав споживачів.

Закон вимагає, щоб особа, яка надає екскурсійні послуги, до укладання договору на екскурсійне обслуговування надала екскурсант необхідну і достовірну інформацію щодо екскурсійного обслуговування, його видів і особливостей, кваліфікації екскурсовода, про порядні і строки оплати екскурсійних послуг, а також надавала екскурсантові на його прохання іншу інформацію з питань екскурсійного обслуговування.

Розвиток екскурсійної справи в країні має узгоджуватися з елементами даного аспекту державної політики в туристичній сфері загалом, що передбачає.

- популяризацію існуючих і створення нових вітчизняних туристсько-пізнавальних маршрутів, туристсько-екскурсійної експедиції для школярів, студентів і молоді («Україна - моя Батьківщина»),

- вдосконалення існуючої і створення нової матеріальної бази для реалізації цілей і завдань молодіжного і дитячого туризму,

- розвиток системи міжнародних туристських подорожей, надання можливості молоді зарубіжних країн за допомогою туризму, в тому числі змістовного екскурсійного обслуговування, знайомитися з Україною,

- створення умов для туристських подорожей з відповідним екскурсійним наповненням, для дітей і молоді з обмеженими можливостями, а також тих, що відносяться до соціально вразливих категорій населення,

- активізацію розвитку спеціалізованих турів, екскурсій в рамках навчальних програм відповідних навчальних закладів, освітніх можливостей за кордоном та популяризацію за допомогою туризму відповідних екскурсійних програм навчання зарубіжної молоді в Україні,

- всебічне використання туризму для оздоровлення і лікування підростаючого покоління. особливе значення діяльності з екскурсійного обслуговування в даному сенсі забезпечується її потенціалом щодо розвитку соціального здоров'я, культурного та інтелектуального зростання молоді,

- контроль за рівнем професійної діяльності відповідних організацій, що беруть на себе функції організації екскурсійного обслуговування молоді та дітей, стимулювання цієї діяльності,

- формування оптимального ціноутворення на екскурсійні послуги для дітей та молоді, вдосконалення системи знижок та пільг, контроль за використанням бюджетних ресурсів. .