Характеристика та особливості нетрадиційних банківських послуг

Факторинг - короткострокова торгово-комісійна операція, що сполучається із кредитуванням оборотного капіталу клієнта, пов'язана з переуступкою клієнтом-постачальником неоплачених платіжних вимог за поставлені товари, виконані роботи, зроблені послуги. За цією схемою банк купує короткострокову дебіторську заборгованість, забезпечуючи гарантію збуту клієнтам зі стійким фінансовим становищем. Факторинг містить у собі інкасування дебіторської заборгованості клієнта, кредитування й гарантію від кредитних і валютних ризиків. У випадку невиконання зобов'язань покупцем, банк має право регресу на свого клієнта.

У факторингу беруть участь три сторони:

1) фактор (банк);

2) постачальник;

3) покупець.

Розрізняють два види факторингу:

1) конвенційний, який є комплексною системою обслуговування кліє­нта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції;

2)конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням ра­хунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта поля­гають у тому, що він є більш незалежним від банку.

Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування.

Факторинг без фінан­сування: клієнт подає фактору документи, що підтверджують відван­таження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієн­та грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів.

Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80—90% від суми боргу. Решта 10—20%, що ли­шилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закри­тий чи відкритий. При відкритомуфакторингу дебіторам надси­лається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

У договорі може передбачатися: право регресу — право повер­нення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових до­кументів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта).

Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаю­ться з двох частин:

1) комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків);

2) позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з не­значним періодом користуванням авансом дохід банку від позичко­вого процента менший, ніж від комісійних платежів.

Форфейтинг - короткострокова або середньострокова торгово - комісійна операція при експорті, що сполучається із кредитуванням оборотного капіталу Клієнта. У випадку форфейтинга банк купує дебіторську заборгованість клієнта-експортера, якщо ця дебіторська заборгованість забезпечена гарантіями або авалями першокласних банків. Банк має право регресу на свого клієнта.

Таким чином, послуга форфейтингу складається в придбанні банком (форфейтор) векселів (тратти) імпортера відразу після поставки товару, забезпечуючи експортерові негайний платіж вартості товару за винятком різниці між вартостями експортного й форфейтингового кредитів. Комісія форфейтора становить звичайно 1-1,5%.

Лізинг - це господарська операція, що передбачає передачу лізингодавцем права користуван­ня на визначений термін лізингоодержувачу майна за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони:

1) постачальник, який є виробником об'єкта лізингу;

2) лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і має його в лізинг:

3) лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу.

Лізинговий кредит - фінансування шляхом передачі в довгострокову оренду (лізинг) основних засобів із правом (або без права) викупу. За лізинговою згодою банк фінансує закупівлю товарів, зазначених орендарем. У випадку лізингу банк проводить звичайний кредитний аналіз здатності потенційного орендаря платити внески за оренду. Ці кредити доступні для прийнятних клієнтів як по кредитній лінії для середніх і малих підприємств, так і із власних ресурсів банку.

Лізинг оформляється відповідним договором. Строки й розміри платежів установлюються на договірній основі. Лізингоодержувач зобов'язаний надати майно у відповідному призначенню стані. Після підписання акту приймання лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем, тому що останній затвердив об'єкт лізингу. Лізингоодержувач повинен використати майно відповідно до його призначення й з договором, підтримувати в робочому стані, а також вчасно вносити лізингові платежі. По закінченні терміну дії лізингової угоди лізингоодержувач може повернути майно, продовжити дія угоди, укласти новий договір на інших умовах або придбати майно у власність.

Види лізингу:

1)Залежно від ступеня окупності майна:

Оперативний- лізинг з неповною окупністю, коли протягом дії одного дого­вору окупається тільки частина вартості орендованого майна;

Особливості оперативного лізингу:

· орендодавець не планує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від орендаря;

· строки зносу є більшими за строк лізингової угоди (тобто строк угоди не перевищує термін амортизації);

· ризик втрати (псування майна) лежить в основному на лізингодавцеві;

· сам об’єкт лізингу залишається у власності лізингодавця та обліковується на його балансі.

Оперативний лізинг допускає багаторазове надання об’єкта лізингу в оренду.

Фінансовий- лізинг з повною окупністю, коли протягом строку дії одного договору здійснюється повна виплата лізингодавцю вартості орен­дованого майна. Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Характерні особливості цього виду лізингу:

· вибір об’єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;

· лізингоодержувач має право використовувати об’єкт лізингу протягом усього терміну дії угоди

· строк фінансового лізингу, як правило, не менший за строк повної амортизації об’єкта лізингу;

· витрати на утримання об’єкта лізингу несе лізингоодержувач;

· існує можливість викупу об’єкта лізингу після закінчення терміну угоди.

2) залежно від джерел придбання об 'єкта лізингу:

• прямий— коли лізингодавець купує майно у виробника і передає його в оренду;

• зворотний— власник продає майно лізингодавцю, а потім бере його в оренду;

3) залежно від об 'єкта лізингу:

• лізинг рухомого майна;

• лізинг нерухомого майна;

Трастові послуги– це вид діяльності комерційних банків по керуванню майном, що за домовленістю із клієнтом передається банку. Трастові послуги — це послуги засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа передає своє майно у розпорядження іншій особі для управління в своїх інтересах або в інтересах третьої особи.

У трастових операціях беруть участь як мінімум три сторони:

1) довірена особа (траст) — суб'єкт, що здійснює управління майном за дорученням на користь довірителя;

2) довіритель — юридична або фізична особа, яка передає право управління своїм майном довіреній особі;

3) бенефіціар — особа, на користь якої надаються довірчі послу­ги. Це може бути як сам довіритель, так і третя особа.

Залежно від характеру розпорядження майном трастові послуги поділяються на:

1) активні — власність на майно, що знаходиться в до­вірчому управлінні, може відчужуватись шляхом продажу, надання в заставу без згоди довірителя;

2) пасивні —майно, передане в довірче управлін­ня, не може бути використане без згоди довірителя.

Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги:

• на користь фізичних осіб (розпорядження спадком; управління персональними трастами; опікунство на збереження майна; агентсь­кі функції);

• на користь юридичних осіб.

В даний час досить поширеним є управління майном на користь пенсійних фондів, страхових компаній.

Трастові послуги на користь фізичних осіб включають:

· розпорядження спадком, тобто розпорядження майном клієнта після його смерті (отримання рішення суду, забезпечення зберігання спадку, розподіл майна між спадкоємцями);

· управління майном. У випадку, коли довіритель не може самостійно займатись бізнесом і не хоче відразу передавати майно спадкоємцям твін доручає банку управляти майном;

· агентські послуги. Передбачають купівлю-продаж цінних паперів та їх зберігання , погашення облігацій, сплату податків, оплату рахунків, купівлю-продаж іноземної валюти, дорогоцінних металів.

· зберігання цінностей клієнтів у сховищах або сейфах.

Трастові послуги на користь фізичних осіб включають:

· агентські послуги;

· тимчасове управління справами компанії у випадку її реорганізації чи ліквідації

· управління нерухомістю, як всередині країни так і за кордоном

· інвестування клієнтом коштів у визначені клієнтом види активів.

Посередницькі послуги — це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником та виконавцем.

Найпоширенішими посередницькими послугами є:

· посередництво в одержанні клієнтом позички;

· посередництво по операціях із цінними паперами, валютою, майном;

надання банківських гарантій, поручительств, авалів й акредитивів.

Надання посередницьких послуг оформляється двома цивільно-правовими актами: договором доручення та договором комісії.

За договором доручення дна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії - підписання документів, укладення угод. За договором доручення повірений (банк) діє від імені та за рахунок довірителя, тобто повірений (банк) жодних прав і обов’язків за укладеними договорами не набуває.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або декілька угод від свого імені і за рахунок комітента. За угодами, які укладає (комісіонер) банк з третіми особами, він набуває прав і стає зобов’язаним, оскільки він укладає угоди хоч і за рахунок комітента, але від свого імені.

Серед посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном.

Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту.

При видачі банківської гарантії обов'язковою умовою є укладання договору із Клієнтом про надання банківської гарантії, у якому визначається порядок видачі банківської гарантії, умови оплати й взаємної відповідальності сторін.

Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю банків, фак­тично означають доступ клієнта до кредиту.

Консультаційні послуги. Комерційні банки можуть консуль­тувати клієнтів з питань: економічного (фінансового) аналізу і бу­хгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансової господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими опе­раціями: кредитними, лізинговими тощо.

Як правило, цей вид послуг тісно пов'язаний з банківськими операціями. Такими послугами мо­жуть займатись як менеджери підрозділів банку, так і працівники спеціально створених підрозділів. Плата за консультацію враховується в складі плати за основний вид операцій, що супроводжується консультацією

Інформаційні послуги. Банки, використовуючи їх місце і роль в економіці, наявність су­часних засобів телекомунікацій та електронно-обчислювальної тех­ніки, завжди мають значну й різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, а саме:

1) одержанням інформації:

2) використанням інформації;

3) поширенням інформації;

4) зберіганням інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на:

• відкриту, доступ до якої забезпечується шляхом публікації вофіційних друкованих виданнях;

• з обмеженим доступом.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, що надають банки належить:

· інформування клієнтів з питань чинного законодавства;

· надання копій грошово-розрахункових документів;

· допомога у розшуку перерахованих сум;

· інформація про курси валют, котирування та дохідність цінних паперів;

· сприяння у підборі партнерів, засновників, інвесторів тощо.

Агентські послуги – це вид діяльності комерційних банків по керуванню майном, причому клієнт не губить повноважень власника, а лише вповноважує банк на проведення операцій від своєї особи.