Об'єкт, суб'єкт та предмет державного фінансового контролю

Вище неодноразово згадувались поняття "об'єкт", "суб'єкт" та "предмет" державного фінансового контролю, але без конкретизації їх змісту. Визначення сутності, мети, завдань та місця державного фінансового контролю дозволяє нам звернутись до визначення цих дискусійних категорій з використанням отриманих результатів.

Перш за все, слід розглянути представлення категорії об'єкта державного фінансового контролю у науковій літературі:

1) "…розширене відтворення соціально-необхідного продукту";

2) "…всі види діяльності та явища і процеси господарського життя";

3) "…діяльність господарських систем, що забезпечують існування та розвиток економічних агентів... та суспільства загалом";

4) "…юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням суспільної власності";

5) "…безпосередньо органи державної влади і місцевого самовряду­вання, суб'єкти господарювання, державні... фонди тощо, опера­ції, які вони здійснюють з коштами, матеріальними та немате­ріальними активами".

Об'єктом фінансового контролю є увесь процес фінансово-гос­подарської діяльності суб'єктів ринкових відносин. У Лімській декла­рації записано, що все управління державними фінансами, незалежно від того, відображені вони в національному бюджетів чи ні, має бути об'єктом контролю.

Стосовно предмета державного фінансового контролю, то думки науковців також істотно розбігаються:

1) "...всі стадії розширеного відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання ВВП у суспільстві)";

2) "...процес розширеного відтворення суспільно необхідного про­дукту і дотримання його економіко-правового регулювання в умо­вах ринкової економіки";

3) "...управлінські рішення, господарські і фінансові операції і проце­си... з позиції їх ефективності, економічності, законності, достовір­ності, доцільності та забезпечення збереження власності";

4) "...діяльність окремих ланок... народного господарства, апарату управління, посадових осіб цих ланок, яка вивчає її з огляду на законність, доцільність і правильність оформлення";

5) "...процеси і явища, що функціонують в народному господарстві в цілому, узяті з огляду на можливу невідповідність щодо поставле­ної суспільної мети".

Під предметом фінансового контролю необхідно розуміти діяль­ність об'єктів фінансового контролю - суб'єктів господарювання, всіх юридичних і фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з використан­ням суспільної власності, та її окремі аспекти - фінансові операції і процеси, які розглядаються з позицій законності, достроковості, до­цільності та економічної ефективності, збереження власності, пра­вильності формування й використання капіталу.

Суб'єктами державного фінансового контролю є "...самостійні контрольно-ревізійні підрозділи міністерств, інших центральних орга­нів виконавчої влади, які створені у межах загальної кількості працівників центрального апарату та апарату їх територіальних органів і коштів виділених на утримання відповідних органів".

Таким чином, до суб'єктів державного фінансового контролю (в широкому розумінні) може бути віднесено органи державної влади й управління, а також спеціалізовані органи державного контролю.

1. Рахункова палата Верховної ради України (РП ВРУ).

2. Міністерство фінансів України (МФУ).

3. Державна фіскальна служба України.

4. Державне казначейство України.

5. Державна фінансова інспекція.

6. Національний банк України.

7. Міністерство економіки України.

8. Державні цільові фонди України (Пенсійний фонд, фонди соціального страхування).

9. Фонд держмайна України.

10. Міністерство праці та соціальної політики України.

11. Антимонопольний комітет України.

12. Державна інспекція з контролю за цінами тощо.

З позицій системного підходу усі три категорії стосуються одних і тих самих суспільно-економічних феноменів, а, отже, потребують визначення у взаємозв'язку як динамічні, а не статичні категорії.