Значення доплерографії у пренатальній діагностиці.

Гемодінамічні процеси у єдиній функціональній системі мати-плацента-плід є одним із головних факторів, які забезпечують нормальний перебіг вагітності, зріст і розвиток плода. Порушення маточно-плацентарного та плодово-плацентарного кровообігу грають основну роль у патогенезі багатьох ускладнень вагітності. Для їх діагностики використовується доплерографія – метод, який дозволяє діагностувати навіть незначні відхилення кровообігу.

Основні показання для допплерівського дослідження маточно-плацентарного та плодово-плацентарного кровообігу:

Захворювання матері:

- гестоз;

- гіпертонічна хвороба;

- захворювання нирок;

- колагенові судинні захворювання;

- діабет.

Захворювання плода:

- затримка внутрішньоутробного розвитку;

- невідповідність розмірів плода терміну вагітності;

- маловоддя;

- передчасне старіння плаценти;

- багатоплідна вагітність.

Ускладнений акушерський анамнез (затримка внутрішньоутробного розвитку та дистрес плода, гестоз і мертво народження при попередніх вагітностях).

В основі механізму, який забезпечує постійність маточно- плацентарного та плодово-плацентарного кровообігу лежить зниження плацентарного опору обігу крові. Це забезпечується у процесі інвазії трофобласту у спіральні артерії, у результаті чого м”язова та еластична оболонка судин замінюються на фібріноїд, внаслідок чого отвір спіральних артерій поширюється. Оболонка спіральних артерій стає нечутливою до дії ендогенних пресорних агентів.

Основним морфологічним субстратом патологічних кривих швидкостей кровообігу (КШК) є відсутність чи неповна інвазія тофобласту у спіральні артерії, що призводить до підвищення резистентності у цьому басейні. Аналізують максимальну систолічну та кінцеву діастолічну швидкість. Систолічна швидкість відображує скорочувальну функцію міокарду, еластичність стінок судини, яка досліджується, артеріальний тиск та рівень в”язкості крові. Діастолічна швидкість визначається станом периферійного судинного русла, тобто, станом судин плаценти. Найбільшу поширеність в акушерській практиці отримав аналіз вуголнезалежних показників. Він заснований на оцінці співвідношень різних параметрів, що зводить до мінімуму вплив на кінцевий результат абсолютних показників швидкості руху крові і підвищує точність та об”єктивність вимірювань. Для оцінки кривих швидкостей кровообігу застосовують різні індекси: систоло-діастолічне співвідношення, індекс резистентності, пульсацій ний індекс.

Характерними ознаками порушення кровообігу є зниження діастолічного компоненту і, відповідно, підвищення значення індексу резистентності та систоло-діастолічного співвідношення вище 95-го процентіля. Дослідження кровообігу проводять у маточних артеріях, артерії пуповини, у середній мозковій артерії плода. Доплерографія дає можливість визначити ступінь важкості порушень плодової гемодінаміки і її компенсаторні можливості.

Доплерографія має велике значення для діагностики вроджених вад серця плода (ПВС). Цей метод займає перше місце у вивченні внутрішньосердечної гемодінаміки плода. Дослідження серця починають з двомірної ехокардіографії з ціллю вибору кращих площин сканування для візуалізації атріовентрикулярних клапанів та клапанів головних артерій. Для дослідження атріовентрикулярних клапанів оптимальним є чотирьохкамерний зріз. Для отримання зображення основи аорти і клапана легеневої артерії застосовують площини сканування через відповідні судини. Доплерехокардіографічне дослідження плода проводять у режимі кольорового доплерівського картування (КДК) та імпульсної доплерографії. КДК дає можливість оцінити кровообіг у режимі реального часу: визначити його направленість, швидкість, характер (однорідність чи турбулентність). Визначення патологічних КШК, а також наявність шунтів дозволяє діагностувати структурні порушення серця плода.

Показання для доплерехокардіографії плода:

- затримка внутрішньоутробного розвитку плода, вроджені вади розвитку та різні патологічні стани, при яких оцінка гемодінаміки має важливе прогностичне значення;

- аномальне зображення чотирьохкамерного зрізу серця плода, визначене при УЗ дослідженні;

- поширення камер серця;

- порушення сердечного ритму;

- вивчення характеру та ступеня важкості порушень гемодінаміки при ПВС, які діагностовано при двомірній ехокардіографії.