Основні умови договору морського перевезення: розрахунок сталійного часу, оплата демереджу і диспачу, вантажних робіт, фрахту

Розрахунок сталійного часу. Сталійний час - це час, що відповідно до умов чартеру дається фрахтувальнику для здійснення робіт з завантаження чи вивантаження, за які судновласник не одержує ніякої додаткової винагороди, крім погодженої ставки фрахту. Вивчаючи умови чартеру щодо сталійного часу, варто з'ясувати три питання: момент початку відліку сталі і порядок розрахунку її тривалості в періоди, що виключаються.

Момент початку відліку сталійного часу визначається щодо моменту подачі нотиса про готовність судна до вантажних робіт. Після подачі нотиса про готовність фрахтувальнику надається визначений пільговий період, що повинно бути зафіксовано в чартері.

Розрахунок тривалості сталійного часу може бути обговорений за нормою на люк за добу (сталійний час визначається розподілом загальної кількості вантажу на норму навантаження/вивантаження і кількість люків), за нормою на судно за добу, кількістю діб, традиціями порту, зі звичайною швидкістю.

Зазвичай в якості сталійних враховуються тільки робочі погожі дні (WWD - weather working day), тобто фрахтувальник звільняється від відповідальності за простоювання судна у вихідні, свята і дні негоди. Останнім часом використовується більш точне формулювання «якщо погода дозволяє». При фрахтуванні великотоннажних танкерів, сухогрузів застосовується обчислення сталійного часу в поточних днях (running days).

Оплата демереджа і диспача. При затримці судна під завантаженням чи вивантаженням понад обумовленого сталійного часу починається так званий контрсталійний час, за який фрахтувальник сплачує судновласнику демередж, що являє собою доплату за затримку судна. Розмір демереджа встановлюється в чартері у вигляді визначеної суми за судно за добу і сплачується за кожний день простою чи пропорційно за частину дня.

Диспач являє собою винагороду, що сплачується судновласником фрахтувальнику за закінчення навантаження чи розвантаження судна раніше закінчення обговореного чартером сталійного часу. Розмір диспача встановлюється в половинному розмірі від ставки демереджа, виходячи з того, що судновласник повинен ніби поділитися з фрахтувальником додатковою вигодою, отриманою в результаті дострокової обробки судна.

Оплата вантажних робіт. Застосовувані в рейсових чартерах варіанти розподілу витрат на навантаження і вивантаження вантажу між судновласником і фрахтувальником можуть бути зведені до таких стандартних схем:

· судновласник робить витрати на оплату вантажних робіт і в порту завантаження, і в порту вивантаження (gross terms);

· судновласник вільний від оплати завантаження, але бере на себе витрати за укладання вантажу і його вивантаження (free in);

· судновласник вільний від оплати завантаження й укладання вантажу, але бере на себе витрати за вивантаження (free in and stowed);

· судновласник вільний від оплати вивантаження, але оплачує завантаження й укладання вантажу (free out);

· судновласник вільний від витрат на завантаження і вивантаження вантажу, але оплачує його укладання (free in and out);

· судновласник вільний від оплати завантаження, вивантаження й укладання вантажу (free in and out and stowed).

Оплата фрахту. При рейсовому фрахтуванні провізна плата встановлюється за згодою сторін у вигляді фрахтової ставки за одиницю вантажу. Розрахунковими фрахтовими одиницями зазвичай є одиниці маси, чи обсягу штук вантажу. Оскільки з ряду причин кількість вантажу, прийнятого в порту призначення, не завжди точно відповідає кількості вантажу, зданого в порту відправлення, у чартері обумовлюється, за яку кількість вантажу оплачується фрахт за завантажене (коносаментів) чи за вивантажене.