Моделювання інноваційного розвитку суспільства.

В сучасний час інформація набуває статусу четвертого фактора після землі, капіталу та праці економічного відтворення та основи всіх виробничих відносин ( ).

Сучасне суспільство інтенсивно намічується знаннями через вільну можливість використання інформаційних продуктів і послуг, комп'ютерно-телекомунікаційних технологій. Відбувається структурний перерозподіл зайнятості населення у бік інформаційної сфери, суспільно-корисної діяльності й сфери послуг.

Віддача науково-технічного потенціалу знаходиться в чіткій залежності з часткою валового внутрішнього продукту [2.3], котра спрямована на наукові дослідження (наукомісткістю ВВП). Збільшення цієї частки дозволяє не тільки підвищувати науково-технічний потенціал, але й посилювати значення наукових досліджень. Світовий досвід затверджує, що при значенні цього показника менше ніж 0,4 % ВВП наука може виконувати тільки соціально-культурну функцію. І тільки при збільшенні долі витрат на науку більше ніж 0,9 % ВВП наука починає впливати на ефективність технічного потенціалу (рис.1).

Наведені дані (рис.1) вказують, що частка фінансування наукових розробок в Україні до 1991 року складала близько 3 % валового внутрішнього продукту, в т. ч. 2,2 % фінансувалось із держбюджету. Тобто з цього рівня починає працювати економічна функція науково-технічного потенціалу. В сучасний час обсяг фінансування наукових досліджень недостатній для інноваційного розвитку країни. З 2000 р. почата реалізація державного проекту управління та фінансування науки, яка передбачає збільшення фінансування наукових розробок до 3 % ВВП в 2010 р. [2], що дасть підставу для активізації наукових досліджень та інноваційної діяльності. Однак достатній рівень фінансування наукових розробок не є єдиною умовою ефективності використання наукового потенціалу. Це можливо тільки при умові взаємодії всіх складових (рис.2) – фундаментальних досліджень та наукових відкриттів, прикладних наукових та дослідницько-конструкторських розробок.

Рис.1. Частка ВВП, направлена на фінансування наукових розробок

Рис.2. Схема впровадження наукових досліджень у виробництво

Розділ 15.Інноваційно-технологічна безпека.

План:

15.1. Інтелектуальна власність та її захист.

Поняття "інтелектуальна власність" визначено в Стокгольмі в 1967р. Міжнародною конвенцією, якою було засновано Всесвітню організацію інтелектуальної власності.

Україна учасник багатьох міжнародних угод по захисту прав інтелектуальної власності:

– конвенції;

– мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків;

– всесвітній конвенції про авторське право;

– бернській конвенції з охорони літературних і художніх творів;

– конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення.

Українське законодавство про інтелектуальну власність передбачає наявність трьох самостійних інститутів, які утворюють систему правової охорони інтелектуальної власності:

– авторське право;

– патентне право;

– законодавство про засоби індивідуалізації учасників цивільного

обороту і виробленої ними продукції (робіт, послуг).

Предметом авторського права є регульована ним сукупність майнових і особистих (немайнових) відносин, пов`язаних зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва.

Нормативно-законодавчі акти України про авторське право є:

1. Закон України "Про авторське право і суміжні права" (23 грудня

1993р.);

2. Закон України "Про телебачення і радіомовлення" (21 грудня

1993р.);

3. Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня

1993р.);

4. Закон України "Про архітектурну діяльність" (20 травня 1999р.);

5. Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних

мікросхем" (5 листопада 1997р.);

Об`єкт авторського права – твір науки, літератури, мистецтва (не сама ідея твору,а матеріальна форма її втілення).

Суб`єкти авторського права (власниками) – є українські та іноземні громадяни – автори твору, їхні спадкоємці, українська держава.

Автором творів науки, мистецтва, літератури є фізична особа, творчою працею якою створено твір.

Спадкоємці наслідують майнові права.

Термін дії авторського права визначається періодом життя автора і додатково 50-річним періодом по його смерті (у співавторстві – після смерті останнього співавтора).

Предметом авторської угоди є твір науки, літератури і мистецтва з приводу створення та використання якого сторони вступають у договірні відносини. Сторони авторської угоди: автор або інша особа, що має авторське право, з одного боку, користувач його твору - з іншого.

Предметом патентного права є регульована ним сукупність майнових і особистих (немайнових) відношень, пов`язаних зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків, рослин та топографії інтегральних мікросхем.

Законодавство з патентного права:

1) Цивільний кодекс Української РСР.

2) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про

охорону прав на винаходи і корисні моделі" (1червня 2000р.);

3) Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" (15

грудня 1993р.);

4) Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня

1993р.);

5) Закон України "Про власність" (7 лютого 1991р.);

6) Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних

мікросхем" (5 листопада 1997р.).

Об`єктом патентного права є винахід, корисна модель, промисловий зразок, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, а автором винаходу, корисної моделі, промислового зразка, сорту рослин, визначається фізична особа, творчою працею якою вони створені.

Експертиза заявки на винахід (корисну модель) проводиться у центральному органі виконавчої влади у сфері правової охорони об`єктів промислової власності у два етапи:

– формальна експертиза;

– кваліфікаційна експертиза.

Термін дії патенту на винахід складає 20 років, починаючи від дати подання заявки до патентного відомства.

Термін дії патенту на корисну модель - 5років.

Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції (робіт, послуг) – знаки для товарів та послуг, назва місця походження товару.

Основні законодавчі акти про засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої продукції:

1) Цивільний кодекс Української РСР.

2) Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"

від 15 грудня 1993р.

3) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про

охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 16 червня 1998р.

4) Закон України "Про охорону прав на зазначення походження

товарів" від 16 червня 1998р.

5) Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції (7

червня 1996р.).

6) Закон України "Про захист прав споживачів" (12 травня 1991р.).

Не можуть одержати правову охорону знаки для товарів і послуг, які відображають:

– державні герби, прапори та емблеми;

– офіційні назви держав;

– емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних

міжурядових організацій печатки;

– нагороди та інші відзнаки.

Комерційна реалізація інтелектуальних продуктів реалізується згідно концепції "техногологічної ніші", компоненти якої:

1. Пошук секторів виробництва, у яких можливий випуск

високоякісної передової технології;

2. Здійснення принципу швидкої пристосованості до умов ринку,

можливості за допомогою висококваліфікованого персоналу

задовольнити специфічні умови замовника шляхом швидкої

зміни або переналагодження існуючого устаткування чи

технології;

3. Освоєння тих нових ринків, що являють собою деякі швидко

зростаючі в економічному і технологічному плану країни.

Ліцензійна торгівля - форма міжнародного економічного співробітництва.

За угодою повної ліцензії ліцензіат одержує всі засновані на патенті права протягом всього встановленого терміну, частіше всього терміну дії патенту.

Одним із основних об`єктів ліцензійної угоди є ноу-хау. В Україні немає спеціальних правових норм щодо ноу-хау, і правовий режим його визначається конкретними угодами з іноземними контрагентами.

На практиці цим терміном позначають технічні знання, досвід, секрети виробництва, необхідні для реалізації предмета ліцензії. До ноу-хау належать технічні рішення, виконані на рівні винаходів, що з різних причин не були запатентовані або визнані непатентоздатними законодавством тієї чи іншої країни.

Інжиніринг - це роботи і послуги, до яких входять: розробка завдань; проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, проектування і конструкторська розробка, розробка технологічних процесів, консультації і авторський нагляд, пусконалагоджувальні роботи.

У випадку інжинірингу укладається контракт.

Франчайзинг - пільгове підприємництво, форма тривалого ділового співробітництва, упродовж якого велика компанія дає індивідуальному підприємцеві або групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами, т.д. на обмеженій території на умовах згідно угоди.

Франшиза - повна бізнес-система, яку франчайзер продає франчайр.

Інноваційна безпека держави визначається спроможністю її науково-інноваційного потенціалу генерувати якісні зрушення в національній економіці; протистояти зовнішнім технологічним загрозам; гідно презентувати себе на світовому ринку технологій.

До головних загроз інноваційній безпеці України, які можна вважати загрозами першого рівня, належать:

– недостатній рівень фінансування науково-технічних робіт (НТР) і

пов`язані з цим похідні загрози (втрата наукових кадрів та

інтелектуальної власності; нераціональна структура науково-

технічного потенціалу, зменшення інноваційної активності);

– слабкий розвиток інфраструктури трансферу технологій;

– зниження рівня "ітелектуалізації" експорту і зростання

імпортозалежності країни від наукоємних товарів;

– недостатній рівень інформаційного забезпечення інноваційної сфери;

– невдала податкова політика держави, яка пригнічує інноваційний

розвиток підприємств, а отже - й економіки в цілому;

– повільний розвиток ефективних форм інноваційної діяльності.

Розглянемо послідовно ступінь впливу цих загроз на інноваційну діяльність, а також їхні похідні, що посилюють вплив загроз першого рівня.

Рівень фінансування НТР, який можна вважати вартісним макропоказником наукоємності (NV), обчислюється як відношення обсягу фінансування НТР за рахунок всіх джерел (VF) до валового внутрішнього продукту (GDP) за відповідний період:

NV=

Порівняння фактичного значення цього показника із його пороговим значенням дає уявлення про стан науково-інноваційної безпеки.

Порогове значення визначається на основі аналізу інноваційної ситуації в країні та інших країнах світу.