Зв`язок дисципліни з іншими економічними дисциплінами. 4 страница

Для моніторингу науково-технічної діяльності використовуються спеціальні форми статистичних спостережень, розробка яких здійснюється органами статистики, це:

- форма №1 – наука „Звіт про виконання наукових та науково-

технічних робіт”( квартальна);

- форма №3 – „Показники наукової та науково-технічної діяльності”

(річна);

- форма №5 – наука „Звіт про виконання завдань науково-технічних

програм” (поштово-квартальна);

- поштово-річні форми ДН – „Картка обліку доктора наук ” і КН

„Картка обліку кандидата наук”.

Для моніторингу діяльності підприємств з освоєння нововведень і створення на їх основі інноваційних продуктів використовують наступні форми статистичної звітності:

1) 2/5 – НТ – (терміново) „Звіт про хід виконання найважливіших

робіт з питань науки та технології” (терміново – піврічна );

2) 4-НТ „Звіт про надходження та використання об’єктів

промислової власності” (поштово-річна);

3) 6-НТ (ліцензії) „Звіт про продаж ліцензій на об’єкти

інтелектуальної власності (поштово-річна);

4) 1 – інновація „Обстеження технологічних інновацій промислового

підприємства” (поштово-річна);

5) 2-пром (інновація) Звіт про інноваційну активність підприємств”.

Для моніторингу інноваційної діяльності підприємств можуть використовуватися дані з форми №1- підприємство „ Звіт про основні показники діяльності підприємства”. У ній є розділ – „витрати підприємств на інновацію та інформацію”.

Інноваційну діяльність малих підприємств оцінюють з використанням форми №1- підприємництво (малі) „Звіт про основні показники діяльності малого підприємства (піврічна-поштова)” (1).

У світі швидко зростає кількість наукової інформації ( вперше базу таких даних створено Інститутом наукової інформації США у Філадельфії – ввели індекс цитування, який встановлює кількість посилань на ту чи іншу статтю. Індекс визначається для окремого автора, журналу, країни.

13.2. Моніторинг інноваційного процесу – це процес спостереження за ходом виконання, використання ресурсів, попередження можливих відхилень від запланованих результатів, а також внесення змін для коригування цих відхилень.

Система моніторингу інноваційних проектів містить три тісно пов‘язані між собою елементи: технічні та якісні характеристики проекту, терміни його виконання та використання кошторису витрат. На етапі пропозиції проекту технічні і якісні показники вперше деталізуються. Після прийняття проекту до виконання, розробляється робочий план, в якому переглядається та затверджується кошторис проекту. Для досягнення запланованих технічних та якісних характеристик, встановлених термінів виконання, запланованих витрат ресурсів необхідний постійний контроль за перебігом реалізації проекту, а також коригувальні дії, які повинні вплинути на ситуацію, що склалася, та внести відповідні зміни. Джерелами такого контролю є і періодичні наради професійних фахівців – учасників проекту. Корисна та необхідна і оцінка рівня завершеності інноваційного проекту у запланованих інтервалах (кожного тижня, місяця).

Один із важливих чинників ефективності та результативності проекту в цілому є досягнення всіх характеристик проекту, встановлених в технічному завданні на його виконання. І в цьому напрямі моніторинг інноваційного проекту повинен полягати в комплексі управлінських, технічних та технологічних заходів щодо системного порівняння фактичного стану з заданими значеннями. Керівник проекту, одержавши дані про відхилення від запланованих параметрів за межі запланованих, повинен вплинути на ситуацію та внести відповідні коригування (рис. 1).

Залежно від необхідної точності розрізняють такі технології оцінки виконання проекту:

- контроль у момент закінчення робіт (метод „0-00”);

- контроль у момент 50% готовності (метод 50-50);

- метод контролю за попередньо визначеними точками;

- регулярний оперативний контроль (через рівні проміжки часу);

- експертна оцінка готовності проекту.

Моніторинг термінів виконання проектів базується на календарному плануванні робіт.

Моніторинг вартісних показників проекту полягає у постійному порівнянні фактичних витрат з плановими (кошторис витрат) і контролю за ними (ведеться за попередньо встановленими контрольними точками).

Для досягнення максимальної ефективності функцій контролю звітна інформація на дане число або період має включати:

- кошторисну вартість;

- фактичні результати;

- відхилення результатів;

- прогнозовані результати;

- передбачувані й не передбачувані причини.

Регулювання процесу потребує процедур:

- збір і підготовка оперативної інформації;

- оновлення моделей;

- розрахунок календарних планів;

- аналіз фактичного стану комплексу робіт і підготовка рішень щодо

його реалізації;

- розробка оперативних календарних планів і доведення їх до

виконавців.

13.3 Принципи сітьового планування. Система сіткового планування і управління є комплексом графічних і розрахункових моделей, організаційних заходів і контрольних прийомів, які забезпечують моделювання, аналіз і динамічну перебудову плану виконання складних проектів і розробок.

Основні елементи сіткового графіка:

Сітьова модель - створене на основі теорії графіків зображення комплексу робіт (операцій) у логічній послідовності їх виконання з відображенням наявних технічних та організаційних взаємозв`язків.

Сітьові моделі виконання комплексу робіт, що характеризуються кількісними параметрами часу і затрат ресурсів називаються сітьовими графіками.

Елементи сітьової моделі:

Робота – це процес, що потребує затрат часу і ресурсів, або дія, яку необхідно виконати, щоб перейти від однієї події до іншої.

Подія – це факт завершення однієї роботи або сукупний результат кількох попередніх робіт. Необхідний і достатній для початку наступних робіт.

Залежність (фіктивна робота) – це логічний зв`язок технологічного, ресурсного чи іншого характеру між будь-якими результатами робіт (подіями), який не потребує затрат часу і ресерсів.

Очікування – процес, зумовлений технологічною або організаційною перервою між роботами. Очікування потребує затрат часу, але не вимагає затрат ресурсів, (зображається суцільною стрілкою із зазначенням затрат часу).

t

Повний шлях, який має найбільшу тривалість, називається критичним шляхом сітьового графіка.

Всі роботи і події, що розташовані на критичному шляху називаються критичними.

13.4. Види сітьових моделей і порядок їх побудови.

Види сітьових моделей:

v "вершини-події" - кожна робота зображується стрілкою, початок і закінчення якої фіксується подіями( роботи між подіями)

v "вершини-роботи"

Правила побудови сітьової моделі:

- форма сітки повинна бути по можливості простою, роботи треба

зображати горизонтальними стрілками, спрямованими зліва направо;

- кожна робота починається та закінчується подіями;

- для відображення складних взаємозв`язків слід використовувати

залежності та додаткові події.

Методика створення сітьової моделі:

- виявляються роботи, що підлягають виконанню;

- визначаються технологічна і організаційна послідовність

виконання робіт та формується їх картка-визначальник;

- здійснюється графічне розміщення робіт у черговості їх виконання;

- виконується поєднання робіт за допомогою залежностей і подій;

- проводиться оптимізація сітьової моделі та нумерація подій.

Параметри сіткового графіка:

1)критичний шлях;

2)ранній строк здійснення події – протяжність у часі максимального із шляхів, які ведуть від початкової події до даної події (Т_р.п.);

3)пізній строк здійснення події - різниця між тривалістю критичного шляху і максимальною із наступних за даною подією до завершальної (Т_п.з.);

4)резерв часу події (Р_п) – визначається різницею між пізнім і раннім строками її здійснення;

5)ранній початок роботи (Т_i-j) – це найбільш ранній час, коли вона може бути почата. Ранній початок усіх робіт, що починаються з вихідної події дорівнює нулю;

6)раннє закінчення роботи (Т_i-j^р.з.) дорівнює сумі її раннього початку і тривалості цієї роботи;

7)пізнє закінчення роботи (Т_i-j^п.з.) – це найбільш пізній із можливих строків її завершення;

8)пізній початок роботи (Т_i-j^пп.) дорівнює різниці між її пізнім завершенням і тривалістю цієї роботи;

9)повний резерв часу роботи R_i-j – це кількість часу, на яку можливо збільшити тривалість цієї роботи, не змінюючи пізнього строку настання завершальної події сітьового графіка, тобто не змінюючи тривалість критичного шляху.

R_i-j= Т_i-j^п.з.- Т_i-j^р.з.

R_i-j= Т_i-j^пп- Т_i-j^р.п.

10)вільний резерв часу роботи r_i-j визначають як різницю між раннім початком наступної роботи Т_j-k^р.п. та раннім закінченням даної роботи:

Т_i-j^р.з.= Т_i-j^р.п.+t_i-j

r_i-j= Т_j-k^р.п.-( Т_i-j^р.п.+t_i-j)

Для робіт, які знаходяться на критичному шляху, повний і вільний резерви часу дорівнюють нулю.

Методи розрахунку сітьових графіків:

– розрахунок за строками настання подій (у табличній формі та на графіку);

– розрахунок за строками виконання робіт (у табличній формі та на графіку).

Особливості розрахунку сітьового графіка за строками виконання робіт "на графіку":

1. На основі картки-визначальника будують сітьвий графік із

подіями діаметром не менше 10-15мм, які розділяють на 4

сектори.

2. Здійснюють нумерацію подій, заносять назви та тривалості робіт.

3. Приймаючи ранній початок першої події рівний нулю, розраховують терміни

раннього початку всіх робіт. Результати розрахунку

заносять у лівий сектор кожної події.

4. Приймаючи термін пізнього закінчення всіх завершальних робіт

графіка рівним найбільшому із значень ранніх строків закінчення

усіх робіт за зворотним кодом "справа-наліво", розраховують пізні строки закінчення робіт.

5. Визначають резерви часу:

Загальний R_i-j= Т_i-j^п.з.-( Т_i-j^р.п.+t_i-j)

Приклад Картка-визначальник

Рішення

Будуємо сітьову модель.

Здійснюємо розрахунки параметрів сітьового графіка методом "на графіку".

R_6-8=26-(17+4)=5

r_6-8= 26-(17+4)=5

R_1-3=10-(0+8)=2

r_1-3=8-(0+8)=0

Побудова сітьового графіка у масштабі часу за ранніми строками.

Послідовність побудови графіка у масштабі часу:

- формується календарна основа сітьового графіка, яка повинна бути розрахована на тривалість критичного шляху;

- на календарну основу за ранніми термінами (або пізніми) наносяться події сітьового графіка;

- наносяться роботи і залежності сітьового графіка, вказуються назви робіт, їх тривалості, повний і вільний резерви часу;

- подвійною або товстою лінією виділяється час виконання роботи, критичний шлях, тоді тонка лінія свідчитиме про наявний резерв часу.

Побудова сітьових графіків у масштабі часу за пізніми строками.

Він потрібен для замовника проекту. При такій побудові кожна подія наноситься на календарну основу за пізніми термінами.

13.5. Методи оптимізації сіткових моделей за строками і ресурсами.

Оптимізація сіткових моделей по строками і ресурсами здійснюється з метою більш рівномірного завантаження виконавцев і скорочення їх кількості.

Послідовність побудови:

– будується сітьовий графік у масштабі часу;

– під сітьовим графіком проводять горизонталь вгору, від якої у відповідному масштабі відкладають сумарну інтенсивність використання ресурсу на одиницю часу на всіх роботах, що виконуються за певний проміжок часу;

–оцінюється ефективність використання ресурсів. Показниками ефективності їх використання є рівномірність та неперервність.

Нерівномірність використання ресурсів можна оцінити за допомогою:

1) Коефіцієнта нерівномірності використання ресурсів

,

де R_max - максимальна інтенсивність використання ресурсів;

R_ср - середня інтенсивність використання ресурсів:

R_ср= ,

де Р_заг і Т_заг - відповідно загальна потреба у визначеному виді ресурсів та

загальний строк споживання цих ресурсів;

2) Середньоквадратичного відхилення використання ресурсів

,

де R_ti - інтенсивність використання ресурсів у і-й період часу t_i їх споживання;

Т_заг- загальна тривалість виконання комплексу робіт:

Т_заг= , днів.

Для оцінювання рівномірності та неперервності використання робочої сили ці формули можна представити у вигляді:

– Коефіцієнта нерівномірності руху

,

де N_p^max - найбільша потреба (кількість) працівників, визначена згідно з

графіком їх руху (потреби), чол.;

N_сер - середньозважена кількість працівників за весь період виконання

комплексу робіт:

N_сер= ,

де Q_заг - загальна трудомісткість виконання робіт, людино-днів;

Т_заг - загальна тривалість виконання комплексу робіт, чол.;

– Середньоквадратичного відхилення

,

де N_tі - кількість працівників згідно з графіком руху (потреби) за відповідний

інтервал часу t_і (відповідно людей і днів);

n - кількість інтервалів часу;

Т_заг - загальна тривалість виконання комплексу робіт:

Т_заг= , днів

Сітьовий графік приводиться у відповідність до заданих обмежень:

– за критерієм часу;

– за критерієм рівномірності використання робітників.

Коригується сітьовий графік з метою більш рівномірного завантаження виконавців одним з наступних способів:

– зсувом робіт на більш пізні строки вправо в межах вільного резерву часу з розривом або без розриву роботи;

– збільшенням тривалості виконання робіт в межах тих же резервів з одночасним зменшенням кількості робітників;

– одночасним застосуванням обох способів.

Завершити роботу слід висновками по кожному етапу її виконання.

Тема № 14.Інформаційне забезпечення інноваційною діяльністю