Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої держави багато в чому залежать від правильності вибору пріоритетного фінансування і підтримки
Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої держави багато в чому залежать від правильності вибору пріоритетного фінансування і підтримки розвитку науки.
У структурі науки в XXI столітті різко зростає роль теоретичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, збагачують суспільство новими підходами, даними, технологіями, оперативними знаннями для застосування їх у виробництві.
У багатьох країнах світу фундаментальна наука, як правило, фінансується з державного бюджету, а прикладні науки — приватними та комерційними структурами. У найближчу перспективу доцільно в Україні сформувати структурне співвідношення фундаментальних наук (Ф), прикладних (П) та дослідження.розробок (Р), яке властиве державам з високим технічним рівнем, високою наукомісткістю промислового потенціалу за схемою:
Ф= 15-16 %,
П=22-25 %,
Р=59-63 %.
Фундаментальні науки мають розвиватись випереджальними темпами, створюючи теоретичну базу для прикладних наук. Для сучасної науки характерний такий цикл: фундаментальні — прикладні -розробки — впровадження. Враховуючи світові тенденції у розвитку науки в Україні, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки мають стати:
У сфері наукового розвитку:
· фундаментальна наука, насамперед, розробки вітчизняних наукових колективів, що мають світове визнання;
· прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;
· виша освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку;
· розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки;
· наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки;
· система інформаційного та матеріально-технічного забезпечення наукової діяльності;
У сфері технологічного розвитку:
· дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини;
· розроблення засобів збереження і захисту здоров'я людини, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування;
· розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій;
· розроблення сучасних технологій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості;
У сфері виробництва:
· формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків. інкубаторів тощо);
· створення конкурентоспроможних переробних виробництв;
· технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки держави;
· впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу вілдачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва і тенденціях його розвитку.
Невід'ємною частиною державної інноваційної політики має стати створення умов для розширення сфери та масштабів попиту, пропозицій і розповсюдження науково-технічних знань в країні, комерційного впровадження науково-технічних розробок у виробництво.
Для цього має бути забезпечено:
· підвищення рівня та розширення сфери науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок, у тому числі шляхом систематичного підвищення частки витрат на науку в державному бюджеті;
· розвиток фундаментальних досліджень, які мають особливе значення для переходу економіки на інноваційний шлях розвитку:
· оптимізація структури установ та господарюючих суб'єктів, що діють у науково-технічній сфері;
· формування в суспільстві методів сприяння інноваціям шляхом впровадження нових освітніх програм і розвитку системи безперервної освіти (підвищення кваліфікації кадрів) в науці, виробництві, сфері послуг;
· створення засад для розвитку науково-технічної діяльності підприємств і посередницьких організацій, які сприяють активізації інноваційної діяльності, допомагають встановленню зв'язків між науково-дослідною сферою і виробництвом (особливо тих, які займаються комерціалізацією результатів наукових досліджень);
· створення інноваційних структур (інкубаторів, центрів тощо), інформаційних та інфраструктурних підприємств, які сприяють впровадженню нових технологій у виробництво;
· удосконалення організаційно-економічного механізму міжнародного трансферу технологій з метою створення політичних, правових та економічних умов для зростання притоку іноземного капіталу, а також експорту вітчизняних технологій;
· сприяння розвитку винахідництва та забезпеченню надійного патентного захисту результатів прикладних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у державі та за кордоном.
Стимулювання інноваційної діяльності має забезпечуватися шляхом:
· застосування пільг для всього циклу інноваційного процесу від фундаментальних досліджень до впровадження у виробництво за умов використання інновацій для збільшення обсягу та підвищення якості виробленої продукції;
· диференціації розмірів податкових пільг залежно від активності в інноваційному процесі конкретних підприємств, організацій і окремих осіб за умов щорічного збільшення ними витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи не менш як на 25 відсотків;
· звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, що спрямовується підприємствами, організаціями, приватними особами до інноваційних фондів, Державного фонду фундаментальних досліджень, галузевих інноваційних фондів, галузевих фондів технологічного розвитку та реконструкції виробництва тощо або місцевих фондів розвитку науки і технологій, а також на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт за міжнародними, загальнодержавними програмами та проектами;
· звільнення від податків, включаючи валютні кошти, наукових установ, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету;
· введення податкових пільг на прибуток і додану вартість для наукових організацій, які входять до національної системи науково- технічної інформації.
Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності за рахунок видатків із Державного бюджету України.
Видатки на наукову і науково-технічну діяльність є захищеними статтями.
Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.
Базове фінансування надається для забезпечення:
· фундаментальних наукових досліджень;
· найважливіших для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки та оборони;
· розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності;
· збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання;
· підготовки наукових кадрів.
Перелік наукових установ та вищих навчальних закладів, яким надасться базове фінансування для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Програмно-цільове фінансування здійснюється, як правило, на конкурсній основі для:
· науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;
· забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;
· проектів, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва.
Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється відповідно до законодавства України. За рахунок державних коштів фінансуються переважно фундаментальні та довгострокові прикладні дослідження, що мають загальнонаціональне значення, міждержавні, загальнодержавні науково-технічні програми і проекти.
Державні наукові та науково-технічні програми є основним засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни для розв'язання найважливіших природничих, технічних і гуманітарних проблем.
Державні наукові та науково-технічні програми поділяються на:
· загальнодержавні (національні);
· державні (міжвідомчі);
· галузеві (багатогалузеві);
· регіональні (територіальні).
Статус державних (міжвідомчих) наукових та науково-технічних програм мають також відповідні частини загальнодержавних (національних) програм економічного, соціального, національно- культурного розвитку, охорони довкілля.
Основним засобом реалізації загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є державні (міжвідомчі), галузеві (багатогалузеві) та регіональні (територіальні) програми.
Державні наукові та науково-технічні програми формуються Міністерством освіти і науки України па основі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних засадах.
Обсяги фінансування загальнодержавних(національних) науково- технічних програм щорічно визначаються Верховною Радою України при прийнятті Закону України про Державний бюджет України.
Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки реалізується Державною інноваційною компанією України і фондами технологічного розвитку та реконструкції виробництва.
Для підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що провадяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими, створюється Державний фонд фундаментальних досліджень (далі - Фонд).
У Державному бюджеті України кошти для Фонду визначаються окремим рядком.
Кошти Фонду формуються за рахунок:
· бюджетних коштів;
· добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних).
Кошти Фонду розподіляються на конкурсній основі.
Нині в Україні, крім державних фондів, діє низка міжнародних організацій, що здійснюють відбір пропозицій та фінансування вітчизняних і спільних наукових проектів. Серед інших в Україні діють європейські програми науково-технічного співробітництва. У цьому ж контексті слід згадати ініціативи відомого фінансиста і філантропа Дж. Сороса. Наймасштабніша соросівська програма підтримки фундаментальних досліджень у галузі природничих наук, згідно з якою Україні реально надається 10% загального фінансування.
Усі ці форми - це перш за все адресне і конкурсне фінансування ініціативних наукових проектів. Таким чином, за останні роки в Україні сформувалась триступенева система підтримки науки, а саме:
· Базове фінансування — переважно бюджетне фінансування; забезпечує виконання планових наукових досліджень, підтримку для придбання наукової апаратури, обладнання, будівель тощо:
· Державні програми різних рангів — зорієнтовані на виконання досліджень за пріоритетними напрямками;
· Підтримка проектів, запропонованих самими науковцями в ініціативному порядку, що стосується виконання оригінальних фундаментальних досліджень як пошукових, так і найбільш розви нутих
Серед пріоритетних напрямів фінансування науки України виділяють такі, що наведені в табл.3.
Таким чином, Україні слід збільшувати обсяги бюджетного фінансування фундаментальних та прикладних досліджень. Масштаби і структура фінансових ресурсів, що вкладаються в розвиток національної науки, мають поступово наблизити рівень оплати праці науковців до норм розвинутих країн, підтримати високий рівень забезпеченості науки матеріально-технічними ресурсами, допоміжним і обслуговуючим персоналом.
Отже, з метою забезпечення пріоритету розвитку науки доцільно на державному рівні побудувати організаційну структуру науки на основі поєднання галузевого підходу, зорієнтованого на забезпечення загального прогресу наукових знань, і проблемно орієнтованого, що найбільше відповідає ринковим відносинам. Галузевий підхід має домінувати у сфері розвитку фундаментальних досліджень і базуватися на використанні достатньо сталих організаційних структур, а проблемно орієнтований — у галузі прикладних досліджень і розробок, для виконання яких можуть бути використані як постійні, так і тимчасові організаційні структури. Для ефективнішого поєднання ринку із системою науково-технічної діяльності доцільно:
· здійснити чітке структурне розмежування наукового потенціалу на комерційну і неприбуткову частини: неприбуткова охоплює науку, пов'язану з безприбутковим приростом наукових знань, комерційна— прикладні дослідження і розроблення нових технологій і продуктів;
· створити мережу головних галузевих інститутів, які разом із проведенням наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт мають виконувати функції координаторів розробок, моніторингу інноваційної діяльності у відповідній галузі, експертів технічного та технологічного рівня виробництва, розповсюджувачів науково- технічної інформації;
· визначити мережу державних науково-дослідних організацій, що складається з вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів і наукових підрозділів у складі державних підприємств і організацій та науково-дослідних інститутів, які виконують функції головних організаторів або координаторів національних, галузевих, регіональних соціально-економічних, наукових, науково-технічних програм, із наданням їм статусу національного, галузевого чи регіонального центру;
· формувати національні наукові центри на базі науково-дослідних інститутів, які проводять фундаментальні дослідження, і забезпечувати їх не менш як на три чверті за рахунок державного бюджету.
Таблиця 3
З метою розширення участі українських науково-дослідних установ у міжнародній науковій кооперації, створення умов для вільного доступу українських науковців до світових наукових надбань особлива увага має приділятися створенню сучасної телекомунікаційної інфраструктури. Слід надати підтримку виданню вітчизняної наукової літератури і журналів, а також розширити можливості для придбання науковими бібліотеками іноземних наукових видань.
- Науково-дослідна робота студентів
Основним завданням вищої школи в сучасних умовах є підготовка всебічно розвинених, здатних безперервно вчитись, поповнювати і поглиблювати свої знання фахівців. Сутність освіти — навчати думати, самостійно вчитись, адаптуватись до суспільства, яке змінюється, підвищувати свій теоретичний та професійний рівень.
Лише ті суб'єкти, які засвоюють знання найбільш швидко, здатні виживати, перегравати своїх конкурентів, іншими словами, організації мають стати «інтелектуальними», розвивати свої здібності, які базуються на знаннях довготривалих та адекватних зовнішнім змінам. Вирішенню цих завдань має сприяти виша школа шляхом інтеграції науки, освіти і виробництва, оперативно і гнучко змінювати зміст навчального матеріалу, поєднувати цілі і напрями навчальної, наукової і виховної роботи, забезпечувати тісний взаємозв'язок усіх форм і методів наукової роботи студентів, що реалізується як у процесі навчання, так і поза навчальним часом.
Успішне виконання студентської науково-дослідної діяльності може бути при додержанні таких умов:
· активна участь студентів у науковій роботі протягом усього періоду навчання;
· поступове ускладнення завдань з орієнтацією студента в напрямі його спеціальності;
· забезпечення взаємодії в науковій роботі студентів старших і менших курсів;
· тісний зв'язок наукової роботи з навчальною і науковою діяльністю кафедри.
Реалізована в комплексі науково-дослідна робота студентів забезпечує:
· формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;
· оволодіння спеціальністю та досягнення високого професіоналізму;
· розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;
· прищеплення студентам навиків самостійної науково-дослідної роботи;
· розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання в практичній роботі, залучення здібних студентів до розв'язання наукових проблем, що мають важливе значення для теорії і практики;
· необхідність оновлення і вдосконалення своїх знань;
· створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання резерву вчених, викладачів, дослідників.
Наукова робота для студентів є складовою навчального плану і організовується на основі «Положення про наукову роботу студентів», розробленого Міністерством освіти і науки України, де завдання для кафедр і факультетів зводяться до наступного:
· поєднання навчання з науковою роботою студентів з метою отримання конкретних результатів, які можуть бути інтелектуальною власністю студента і використовуватись у подальшій роботі;
· залучення студентів до участі в науково-дослідній діяльності наукових шкіл, забезпечення співробітництва з провідними науковими та науково-педагогічними працівниками як ВНЗ, так і наукових закладів;
· безпосередня участь студентів у проведенні фундаментальних досліджень, залучення їх до виконання як держбюджетних, так і госпдоговірних тем; на цих матеріалах мають виконуватись дипломні роботи.
Усі види і форми науково-дослідної роботи студентів спрямовані на активізацію творчих здібностей, застосування наукових методів при вирішенні практичних завдань. Зміст і форми НД РС мають відповідати основним напрямам науково-дослідної діяльності вищого навчального закладу, факультету.
Основну роль в організації НДРС відіграють профілюючі, випускаючі кафедри. Вони розробляють форми науково-дослідної роботи в межах навчального процесу і поза ним.
Науково-дослідна робота студентів у межах навчального плану є обов'язковою для кожного студента і охоплює майже всі форми навчальної роботи:
· написання наукових рефератів з конкретної теми в процесі вивчення дисципліни соціально-гуманітарного циклу, фундаментальних і професійно-орієнтованих, спеціальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;
· виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, контрольних робіт, що містять елементи проблемного пошуку;
· виконання нетипових завдань дослідницького характеру в період виробничої практики та на замовлення;
· підготовка та захист курсових і дипломних робіт, пов'язаних із науковою проблематикою кафедри.
Методика постановки та проведення НДРС у навчальному процесі визначається специфікою, традиціями, науковою і матеріально- технічною базою ВНЗ.
Науково-дослідна робота студентів поза навчальним процесом передбачає участь студентів:
· у роботі наукових гуртків, творчих секцій, лабораторій;
· у виконанні держбюджетних та господарських наукових робіт, проведенні досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів, комп'ютерного центру тошо;
· у написанні статей, тез, доповідей;
· у наукових конференціях, конкурсах, предметних олімпіадах.
Керівництво науково-дослідною роботою студентів у ВНЗ
здійснюється проректором із наукової роботи, створюються ради інституту та рада студентського науково-творчого товариства факультету і гуртки кафедр.
Наукова Рада інституту працює в тісному зв'язку з СНТ факультетів та кафедр. Наукові гуртки, як правило, працюють на кафедрах - це невеликий творчий колектив (10-15 осіб), яким керує досвідчений викладач кафедри, помічником якого є студент.
Кращі наукові роботи студентів публікуються в наукових журналах, доповідаються на конференціях різних рівнів — від факультетської до загальнодержавної, висуваються на конкурси, премії.
Студенти-науковці, випускники ВНЗ, за рішенням ДЕКта СНТ інституту можуть бути рекомендовані до вступу в аспірантуру, на викладацьку роботу.
Контрольні запитання
- Дайте визначення змісту науки залежно від ролей, які вона виконує в суспільстві.
- Які функції науки? Яка з них, на Вашу думку, є головною?
- Що є об’єктом науки? На які блоки вона поділяється залежно від об’єкта, що досліджується?
- Дайте визначення науковій діяльності і перелічите її форми.
- В чому полягає наукознавство? Дайте характеристику його розділам.
- Які напрямки наукової інтеграції України у світове співтовариство в умовах глобалізації науки?
- Перелічите форми міжнародного наукового співробітництва.
- В чому полягає зміст наступних понять: науковий закон, науковий факт, категорія, принцип, постулат, правило, теорія?
- Наведіть діючу в Україні класифікацію наук, затверджену ВАК.
- Дайте характеристику організації наукової діяльності в Україні.
- Які законодавчо-нормативні акти регулюють наукову діяльність в Україні?
Перелік рекомендованої літератури:
1. Конституція України, прийнята на V сесії ВРУ 28.06.96 р.
2. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ
3. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.91 р. № 1977-ХІІ
4. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. № 40-IV
5. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ
6. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 309
7. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 р. № 644
8. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. – К.: АБУ, 2002. – 480 с.: іл..
9. Краснобокий Ю.М., К.М. Лемківський. Словник-довідник науковця-початківця. – К.: НМЦВО, 2001. – 72 с.
10. Наринян А.Р. Основы научных исследований. Учебное пособие для вузов. / Наринян А.Р. – К.: 2002. – 112 с.
11. Рузавин Г.И. Методология научного исследования. Учебное пособие для вузов. / Рузавин Г.И. – М.: 1999. – 317 с.
12. Сиденко В.М., Грушко И.М. Основы научных исследований. – Харків: Вища школа, 2002. – 200 с.
13. Фрумкин Р.А. Основы научных исследований. Учебное пособие для вузов. / Фрумкин Р.А. – Алчевск: 2001. – 210 с.
Дата добавления: 2016-04-11; просмотров: 702;