Методологічні принципи побудови СНР.

В кожній країні застосовується велика кількість показників, які обчислюються за певними правилами. Але, оскільки кожна країна певним чином інтегрована в світову економіку, то з метою забезпечення міжнародних порівнянь виникла необхідність застосування єдиних підходів до системи та методології обчислення макроекономічних показників.

Вперше оцінку національного багатства країни здійснив англійський економіст Уільям Петті (1623-1667 рр.) у своїй праці „Слово мудрим”. На думку У. Петті, багатство нації є сумою її рухомого та нерухомого майна. У свій час багатство Англії він оцінив у 250 млн. фунтів стерлінгів. Цікавим є міркування вченого відносно того, що невелика країна з нечисленним населенням може, завдяки своєму розташуванню, торгівлі і політиці, бути еквівалентною за багатством і силою країні з великою територією та кількістю населення. Для порівняння теперішня загальна вартість цієї країни складає близько 5 трильйона фунтів стерлінгів. Спеціалісти брали до уваги вартість землі, нерухомості, промислових підприємств, автодоріг, транспортних засобів, акцій, банківських рахунків по всій Британії. Ці розрахунки допомагають англійським економістам робити високоточні прогнози про те, як буде змінюватися багатство нації в майбутньому.

Потреба в розрахунках та зіставленні макроекономічних показників особливо загострилася у 20-30- ті роки 20 ст. у зв’язку з великою депресією. Чимало важливих принципів і показників були розроблені такими вченими як: А. Маршалл, Дж. Кейнс, В. Леонтьев. Після другої світової війни ці розрахунки почали здійснювати й міжнародні економічні організації.

Теорія і практика розробили два методи обчислення макроекономічних показників: СНР і БНГ.

В Україні впродовж усього періоду її перебування в складі СРСР макроекономічні показники обчислювалися на підставі Балансу народного господарства, згідно з яким уся національна економіка поділялася на дві нерівнозначні сфери: матеріальне виробництво і невиробничу сферу. Відповідно до цієї концепції у матеріальному виробництві (промисловість, сільське господарство, будівництво) створюються товари та виробляється національний продукт. Невиробнича сфера (освіта, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування), яка надає різноманітні послуги, розглядалася як непродуктивна, в якій національний продукт не створюється. Такий підхід, безперечно, був неправильним і відображав низький рівень економічного розвитку країни, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом економічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва.

Баланс народного господарства за 1923-1924рр., розроблений під керівництвом Попова П.І. і опублікований 1926році, було визнано одним із перших у світі офіційних розрахунків макроекономічних показників. Знадобилося ще майже четверть сторіччя, перш ніж аналогічні макроекономічні розробки з’явилися в таких капіталістичних країнах, як США, Англія, Голландія та ін. Проте ці розрахунки було проведено вже у формі СНР, яка виникла на основі вдосконалення методології БНГ.

У 1953 р. ООН був опублікований документ під назвою „Система національних рахунків і допоміжних таблиць”. У наш час більшість країн користується саме цією системою. В Україні ця система була впроваджена з травня 1992 року Указом Президента. Це стало актуальним у зв’язку з проведенням ринкових реформ та трансформації економіки країни.

У світовій практиці діють загальноприйняті економічні показники, які характеризують функціонування національної економіки за певний період часу, тобто свідчать про рівень економічного добробуту суспільства. Країни з ринковою економікою використовують систему національних рахунків, що затверджена ООН в новій редакції у 1993 р. і рекомендована для використання з метою забезпечення міжнародних зіставлень та порівняльного аналізу динаміки розвитку економіки в різних країнах.

Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов'язаних економічних показників, які відображають загальні й найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані із виробництвом і споживанням благ та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

В цій системі розраховуються агреговані, тобто сукупні економічні показники, які характеризують стан національної економіки і слугують основою для розробки економічної політики держави.

Важливою особливістю СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію, по-перше, про всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі (юридичні особи та домогосподарства); по-друге, про всі економічні операції, пов’язані з виробництвом та розподілом доходів, нагромадженням активів та іншими складовими економічного процесу; по-третє, про всі економічні активи та зобов’язання, що становлять національне багатство.

СНР базується на відповідних методологічних принципах:

1. Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Це стосується економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва.

2. В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу. Так витрати дорівнюють доходам. Це свідчить про рівновагу в економічній системі.

3. СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообігу „витрати-доходи”, котрий являє собою безперервний потік перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки.

Питання 2. Основні категорії СНР.

СНР спирається на певну систему категорій, за допомогою яких здійснюється облік економічної діяльності в країні. Основні з них:

· Додана вартість

· Інституційна одиниця

· Сектор

· Економічна операція

· Рахунок

Особливістю методології СНР є те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість.

Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених якоюсь галуззю, групою виробників або економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання

Додана вартість – це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві і характеризує реальний внесок підприємства у створення вартості конкретного продукту (заробітна плата, амортизація, прибуток підприємства).Додана вартість – це різниця між повною ринковою вартістю товарів та послуг і матеріальними витратами. Додану вартість розраховують для того, щоб уникнути подвійного рахунку при обчисленні ВВП.

Національна економіка – це сукупність інституційних одиниць, які є базовою одиницею обліку в СНР.

Інституційна одиниця – це економічна одиниця, що може володіти активами, брати на себе зобов’язання і самостійно приймати економічні рішення у сфері своєї діяльності. Інституційна одиниця веде повний набір бухгалтерської звітності і є юридичною особою.

Якщо економічні інтереси інституційних одиниць зосереджені на території країни і вони функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад один рік), то їх називають резидентами цієї країни.

Сюди також включаються територіальні анклав (посольства, наукові організації, військові бази в інших країнах). Поняття резидента не збігається з поняттям громадянства. Практично, до резидентів даної країни належать особи, які проживають та працюють на території даної країни, за винятком осіб, що приїздять на відносно короткий строк (менше року). До резидентів не належать іноземні туристи, сезонні робітники, іноземці, які прибули в короткотермінові відрядження, іноземні дипломати. Проте іноземці, які проживають на території даної країни протягом тривалого часу і пов’язані з нею економічно, належать до резидентів даної країни. У випадку підприємств, вони вважаються резидентами даної країни, в разі здійснення їх діяльності на території країни, навіть якщо вони частково або повністю перебувають у власності іноземців.

В залежності від функцій, поведінки та цілей усі інституціональні одиниці об'єднуються у сектори:

· Сектор „Підприємства” охоплює інституціональні одиниці, основною функцією котрих є виробництво продуктів і нефінансових послуг для реалізації на ринку

· Сектор „Фінансові установи” складається з інституціональних одиниць зайнятих фінансовими операціями на комерційній основі та операціями зі страхування незалежно від форми власності (комерційні банки, кредитні товариства).

· Сектор „Державні установи”охоплює інституціональні одиниці, що зайняті наданням неринкових послуг, призначених для колективного споживання, а також перерозподілом національного доходу і багатства (всі державні установи і організації, що утримуються за рахунок держбюджету).

· Сектор „Громадські і приватні організації”, якіобслуговують домашні господарства, охоплює інституціональні одиниці, котрі надають неринкові послуги для домашніх господарств, задовольняючи при цьому їхні як індивідуальні, так і колективні потреби.

· Сектор „Домашні господарства”складають одиниці-резиденти, основною функцією яких є споживання, а також підприємницька діяльність з виробництва продуктів і послуг, яка не може бути відокремлена від домашнього господарства.

· Сектор „Зовнішньоекономічні зв’язки”охоплює ті зарубіжні економічні одиниці, які здійснюють операції з резидентами даної країни.

Одним із базових понять у системі показників макроекономічного рахівництва є економічна операція – це операція, яка відображає відносини між інституційними одиницями.

Економічні операції в СНР поділяються на три групи:

· операції з товарами і послугами – це стосується виробництва, обміну та використанню товарів та послуг у галузях та секторах економіки, тобто вони відображають їх походження (виробництво або імпорт) і використання (кінцеве, проміжне, експорт або формування основного капіталу) протягом відповідного періоду.

· розподільчі операції – показують розподіл і перерозподіл доходу і заощаджень.

· фінансові операції – стосуються змін фінансових активів і пасивів у різних секторах економіки.

Облік усіх економічних операцій здійснюється за допомогою певної системи рахунків, у яких економічні відносини між інституційними одиницями або секторами враховуються на основі принципу подвійного обліку. Це означає, що кожна операція обліковується двічі: на одному рахунку як ресурси, а на другому – як їх використання.

Розрізняють рахунки внутрішньої економіки та рахунки зовнішньоекономічних зв’язків. До першої групи належать сім рахунків: виробництва, утворення доходів, розподілу доходів, використання доходів, капіталу, продуктів та послуг, фінансовий рахунок. Друга група включає такі рахунки: поточних операцій, операцій з капіталом, фінансовий рахунок.

Для характеристики діяльності кожної групи одиниць і національної економіки загалом усі економічні операції в СНР подаються у вигляді рахунків.

Рахунки – це двосторонні балансові таблиці, які відображають, з одного боку ресурси, а з іншого - їх використання. Для економіки в цілому розробляють десять рахунків:

- рахунок продуктів і послуг

- рахунок виробництва

- рахунок утворення доходів

- рахунок розподілу доходів

- рахунок використання доходів

- рахунок капітальних витрат

- фінансовий рахунок (для внутрішньої економіки)

- рахунок поточних операцій, капітальних витрат і фінансовий рахунок (для зовнішньоекономічних зв’язків.)

Для кожного сектора внутрішньої економіки передбачається складання шести рахунків, а для окремих галузей – двох рахунків: рахунок виробництва і рахунок утворення доходів.

У складі СНР є також зведена економічна таблиця й таблиця „витрати-випуск”, які відображають взаємозв’язки між секторами, галузями, виробниками і споживачами, тобто економічний кругообіг на макрорівні.

Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. Мінстат України завершив розробку національних рахунків України. Вони розроблені відповідно до Методології СНР і включають шість консолідованих рахунків. Це насамперед рахунок товарів та послуг, рахунки виробництва, утворення, розподілу і використання доходу і рахунок капіталу. Деякі з них, зокрема рахунки первинного і вторинного розподілу доходів та рахунок капіталу, розроблені частково через відсутність відповідної інформації. У зв'язку з відсутністю методології досі не розробляється фінансовий рахунок, що не дозволяє дати повністю характеристику руху фінансових активів, передусім капітальних трансфертів. Не всі операції зовнішньоекономічної діяльності враховуються українською статистикою, у зв'язку з чим неможливо об'єктивно оцінювати показники експорту і імпорту товарів та послуг, поточні операції зовнішньоекономічної діяльності взагалі та платіжного балансу України зокрема. Залишається відкритим питання щодо визначення чистого запозичення чи кредитування навіть у теоретичному плані. Розроблена класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) поки що не використовується в економічній практиці. Згідно з Методологією СНР вся національна система бухгалтерського та фінансового обліку має бути приведена у відповідність з міжнародними стандартами. Тому вдосконалення методології власної СНР та її запровадження в економічну практику — це відповідальне перспективне завдання.

Питання 3. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт.

Система національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним з них є валовий випуск.

Валовий випуск (ВВ) — це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах.

Відповідно до прийнятої в СНР тлумачення виробничої діяльності, ВВ включає: усі товари, незалежно від місця їх використання; та послуги, що надаються іншим інституційним одиницям, в тому числі і ті, які необхідні для виробництва інших товарів та послуг.

Більшість продуктів проходить через кілька виробничих стадій, перш ніж потрапляє на ринок. Окремі частини й компоненти продукту купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП ураховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів. Урахування вартості проміжних товарів означає подвійний рахунок, що завищує обсяг ВВ.

Під кінцевими товарамирозуміють товари і послуги, які купують для споживання, а не для перепродажу, подальшого оброблення чи перероблення. Проміжниминазивають товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чи для перепродажу.

Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП).