Виробництво чистого та модифікованого біодизелю з ріпаку

Ріпакова олія як дизельне біопаливо може використовуватися у вигляді:

• чистої олії холодного пресування (РО) (рис. 5.1);

• модифікованої етерифікованої олії (РМЕ).

Виробництво біодизелю є двоетапним процесом, поєднуючим відомі механічні технології, застосовувані в олійній промисловості з технологіями, застосовуваними в хімічній промисловості.

Рис. 5.1. Класична агропромислова технологія біодизелю

Залежно від потужності виробництва виділяють дві технології отримання біодизелю:

• «холодна» технологія застосовується на підприємствах невеликої потужності. Згідно цієї технології процес одержання біопалива проводиться за температури 20...70°С з використанням лужних каталізаторів;

• «гаряча» технологія застосовується на потужних підприємствах. Вона вимагає проведення реакції трансетерифікації за температури 240°С і під тиском 10 МПа. Така технологія вимагає доступу до джерела дешевого тепла, а також великої кількості метанолу, який після одного циклу може знову скеровуватися до процесу.

Описані технології обумовлюють організаційні рішення виробничого процесу. Процес отримання біопалива «холодною» технологією може реалізуватися на малих переробних підприємствах, виробляючих до 500 тонн біопалива щороку. «Гаряча» технологія може бути реалізована на великих підприємствах, хімічних та оліє-жирових комбінатах. Від вибору технології залежить вартість переробки ріпакової олії на біопаливо.

5.2.2.Технологія ріпаково-метильованого ефіру (РМЕ)

Принципова сучасна технологічна блок-схема установки для виробництва модифікованого біодизелю РМЕ складається з таких стадій (рис. 5.2):

• холодне пресування насіння ріпаку;

• фільтрація олії;

• дві стадії переетерифікації метанолом при використанні каталізатора КОН (отримання РМЕ і гліцерину);

• відокремлення гліцерину;

• вилучення мила;

• вилучення метанолу;

• остаточне вилучення мила;

• рафінування метилестеру;

• стандартизація біодозеля за цетановим числом.