Метод групової взаємозамінності

Цей метод полягає в тому, що деталі, які находять на складання, обробляють з розширеними допусками, що відповідають економічній точності обладнання. Після цього деталі сортують на кілька груп n з дуже точними взаємними розмірами в середині кожної групи. Розбивають на групи, поділяючи поля допусків вала і отвору на кілька частин. При цьому виходять нові допуски, що називаються груповими Т_{D гр}, Т_{d гр}.

Рис. 6.2. Схема розташування полів допусків деталей з груповими

допусками для селективного складання

До кожної групи після сортування входять деталі підвищеної точності (з допусками Т_{D гр}, Т_{d гр}). При з’єднанні таких деталей виходить дуже точна посадка, з малими коливаннями зазорів і натягів. Сортують за допомогою граничних калібрів, сортувальних автоматів та інших засобів.

Кількість груп n сортування не є довільною, а залежить від вимоги поліпшення посадки. Поліпшення ж посадки досягають, зменшуючи груповий допуск. Проте зменшувати груповий допуск доцільно тільки до певної міри.

Тому вибирати число груп розбивки треба за певної методикою. Виходячи з цієї методики, можна запропонувати такі формули для підрахунку найвигіднішого числа груп сортування деталей.

Для того, щоб зазори і натяги у всіх групах були однаковими, при селективному складанні, допуски на обробку вала і отвору приймають однаковими Т_D = T_d. Це означає, що і групові допуски вала і отвору будуть однаковими, тобто Т_{D гр} = T_{d гр}.

Визначимо S і S (групові зазори)

S = S_min + T_d + ;

S = S_min + T_d – .

Допуск посадки Т (груповий допуск) дорівнює

Т

Звідки n = .

При заданому груповому допуску n = .

Якщо ж обрана стандартна посадка, за якою можуть бути виготовлені деталі, що підлягають сортуванню, кількість груп може бути визначена з співвідношення

S

звідки n= ,

де S - найбільший складальний зазор, що досягається комплектуванням за розмірними групами.

В результаті селективного сортування точність посадки підвищується, але точність виготовлення деталей залишається попередньою.

Умовою застосування селективного складання є однакова кількість деталей в межах кожної групи (наприклад, гільз і поршнів груп В, С, М); мінімальна кількість груп і однаковість закону розподілу поля допуску спряжених деталей.

Недоліком селективного складання є зниження взаємозамінності деталей (взаємозамінність зберігається тільки всередині окремих груп), а також збільшення калібрового господарства за кількістю контролерів оскільки при сортуванні потрібний проміжний контроль.

Із збільшенням груп сортування понад 4-5 вказані недоліки знижують економічний ефект селективного складання. Тому в будь-якому випадку треба обходитися меншим числом сортування.

До недоліків селективного складання слід віднести також збільшення незавершеного виробництва, деяке ускладнення і постачання запасними частинами.

Селективне складання застосовують і для складання підшипників і відповідальних різьбових з’єднань з натягом.

Селективне складання доцільно застосовувати в масовому і крупно- серійному виробництві. На ремонтних підприємствах агропромислового комплексу метод групової взаємозамінності також поширений, тому що вони одержують запасні частини (поршні, гільзи, пальці, плунжера тощо), які збирають цим методом на спеціалізованих заводах.