Форми інфляції: інфляція попиту та пропозиції

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат (інфляцію пропозиції).

Інфляція попитупов'язана з дією монетарних факторів, насамперед – з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попиту над існуючою пропозицією товарів та послуг. Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей. За таких умов зростання попиту не супроводжується еластичним розширенням пропозиції, тому ціни зростають (рис. 6.7).

Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги між сукупним попитом ( АD ) та сукупною пропозицією ( АS ) з погляду перевищення сукупного попиту. Таку ситуацію в економіці характеризують так: «Надто багато грошей полюють за дуже малим обсягом товарів».

Чому так відбувається? Пояснюється це тим, що економіка може намагатися витрачати більше, ніж вона здатна виробити і запропонувати. Тобто, економіка в цьому випадку прагне досягти точки, розміщеної поза кривою виробничих можливостей. Реальний сектор економіки не в змозі відреагувати на пред'явлений обсяг попиту збільшенням реального національного виробництва, оскільки всі наявні ресурси задіяні та раціонально використовуються. За цих умов «отоварити» свої доходи можна, заплативши вищу ціну за бажані блага. Це зумовлює зростання цін при незмінному реальному обсязі виробництва. Тобто спостерігається інфляція попиту.

P AS

AD3

3

2

AD2

1

AD1

0 Q1 Q2 Q

Рис. 6.7 Інфляція попиту

Більшість економістів вважають, що крива короткострокової сукупної пропозиції є висхідною і складається з трьох відрізків: майже горизонтального, проміжного і вертикального (рис. 6.7).

На горизонтальному (кейнсіанському) відрізку (відрізок 1) сукупний попит порівняно невеликий, отже, обсяг національного продукту значно відстає від його рівня за повної зайнятості. Це фаза депресії, яка не містить у собі інфляційної небезпеки. Інфляцію на цьому відрізку кривої АS називають передчасною. Така назва зумовлена тим, що економіка не досягла потенційного обсягу виробництва і повної зайнятості. Передчасність інфляції на висхідному відрізку пояснюється нерівномірністю виходу різних галузей із депресії. Ті галузі, які ще не вичерпали запасів своїх виробничих потужностей, не спричинюють інфляційного зростання цін.

Ті галузі, які уже повністю використали свої виробничі потужності, не в змозі відреагувати на зростаючий попит збільшенням обсягу виробництва і тому їхню продукцію можуть придбати тільки ті, хто готовий заплатити вищу ціну. З іншого боку, зростання сукупного попиту означає зростання попиту на робочу силу. Ті працівники, які були зайняті лише частково, починають працювати повний робочий день (тиждень, місяць, рік). Зростає їхня грошова заробітна плата. Зростають виробничі витрати, підприємства змушені підвищувати ціни. Тиск профспілок теж впливає на зростання заробітної плати. Підприємці зацікавлені в тому, щоб не допустити страйків у період, коли економіка розвивається по висхідній, і йдуть на задоволення вимог профспілок, перекладаючи свій тягар на споживача через підвищення цін на свою продукцію. Отже, зміщення кривої сукупного попиту від AD1 до АD₂ (відрізок 2) зумовлює частково інфляційне зростання обсягу виробництва, оскільки приріст виробництва Q2 – Q1 менший за відповідний приріст цін. У точці перетину кривої AD2 і AS економіка досягає повної зайнятостів усіх секторах виробництва. Спостерігається потенційний обсяг національного виробництва Q₂. Це означає, що будь-яке подальше зростання сукупного попиту не може бути задоволене наявними виробничими ресурсами.

Виробничі можливості економіки за такого рівня технологій та виробничих потужностей вичерпані. І тому зростання сукупного попиту на вертикальному (класичному) відрізкові від АD₂ до AD3 спричиняє не зростання обсягів виробництва, а суто інфляційне зростання цін(відрізок 3).

Отже, зростання грошової маси (сукупного попиту АD ) на відрізках 2 і 3 призводить до зростання цін ( Р ).

Підсумовуючи сказане, слід зазначити:

по-перше, на горизонтальному відрізку АS номінальний і реальний обсяги виробництва зростають однаковими темпами;

по-друге, на висхідному відрізку кривої АS номінальний обсяг виробництва необхідно дефілювати, щоб визначити зміну реального обсягу;

по-третє, на вертикальному відрізку, незалежно від того, якими темпами зростає номінальний обсяг виробництва, зумовлений підвищенням рівня цін, реальний обсяг виробництва (Q2) залишається незмінним.

Причини інфляції попиту:

Немонетарні: розширення державних замовлень; військових та соціальних; зростання попиту на засоби виробництва в умовах майже повної завантаженості виробничих потужностей; зростання доходів населення в результаті узгодження дій профспілок; зміни в асортименті структури сукупного попиту ( АD ) призводять до зростання загального рівня цін, бо на нові товари вони вищі, ніж на традиційні.

Монетарні: зростання номінальних касових залишків, яке зумовлене: зростанням грошової бази: вилученням грошей із сектора майна; використання фінансових активів і боргових зобов'язань як платіжних засобів.

Отже, ми розглянули інфляцію попиту. Перейдемо до розгляду другого типу інфляції пропозиції.

Інфляція витрат виробництва (сукупної пропозиції)виникає внаслідок змін витрат виробництва і пропозиції на ринку. Згідно з цією теорією, зростання цін пояснюється такими чинниками, які зумовлюють зростання витрат на одиницю продукції, тобто середніх витрат виробництва.

Інфляція витрат проявляється в зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці. Інфляційний процес розвивається під впливом немонетарних факторів, що зумовлюють зростання цін через збільшення витрат виробництва та збільшення

собівартості продукції (рис. 6.8) Одним із різновидів інфляції витрат є інфляція, що зумовлена збільшенням заробітної плати.

Зростання витрат на одиницю продукції в економіці призводить до скорочення прибутку (за умови незмінності рівня цін). Це спонукає товаровиробників до зменшення обсягу пропозиції, що, в свою чергу, призводить до зростання цін. Отже, графічно інфляцію витрат (пропозиції) можна проілюструвати зміщенням кривої AS ліворуч (див. рис. 6.8).

Рис. 6.8 Інфляція пропозиції

На рис. 6.8 показано, що зростання витрат зумовило зміщення сукупної пропозиції від AS1, до АS2 – тобто, в умовах недостатньої пропозиції придбати блага можуть ті споживачі, котрі здатні будуть за них заплатити більшу ціну. Зростання ціни від Р₂ до P₁ зумовить скорочення реального обсягу виробництва від Q₁ до Q₂.

Інфляція пропозиції (витрат) має: два основних джерела:

- зростання цін на енергію та сировину;

- зростання номінальної заробітної плати.

Інфляція, зумовлена непередбачуваним зростанням цін на енергію та сировину, спостерігалася в періоди світових сировинних та енергетичних криз. У 1973-1974 та 1979-1980 рр. суттєве зростання цін на нафту для країн-імпортерів зумовило зростання цін на енергію, що призвело до подорожчання виробництва та транспортування всієї продукції в економіці.

У перші роки незалежності України, коли, Росія як головний постачальник для нашої країни нафти й інших енергоносіїв «відпустила» на них ціни з метою наближення останніх до рівня світових, в економіці нашої країни відбулося стрімке зростання рівня цін, зумовлене зростанням витрат виробництва. Так, у 1992 р. рівень інфляції в Україні становив 2100%, у 1993 р. – 10256%, у 1994 р. – 501 %.

Інфляція, спричинена зростанням номінальної заробітної плати, є різновидом інфляції, зумовленої зростанням витрат виробництва, оскільки сама заробітна плата є однією зі статей витрат. Логіка цього процесу може пояснюватися тим, що зростання загального рівня цін, зумовлене зростанням цін на сировину та енергоносії, потребує для збалансування попиту і пропозиції підвищення заробітної плати. Зростання заробітної плати, у свою чергу, впливає на зростання цін, зумовлене зростанням витрат, що знову ж таки змушує переглядати ставки заробітної плати з метою їх збільшення. У такий спосіб відбувається «розкручування інфляційної спіралі»: «заробітна плата» – «рівень» цін.

Інфляція попиту й інфляція пропозиції (витрат), не зважаючи на різні причини їх походження, мають здатність переходити одна в одну. Цей феномен пояснюється тим, що зростання рівня цін в економіці (незалежно від того, якими факторами вони спричинені) спонукає до вимог підвищення заробітної плати та розгортання програми компенсаційних заходів для населення. Це, відповідно, збільшує витрати підприємців і ціни на їхні товари та послуги. Посилює процес зростання рівня цін і соціальна політика держави. Хоча вона спрямована на підвищення доходів найбідніших, найбільш вразливих верств населення, та як тільки рівень їхніх доходів зростає, активізуються вимоги інших (більш благополучних) верств стосовно підвищення доходів. Виникає надлишок платоспроможного попиту. Таким чином, повністю виокремити один тип інфляції від іншого практично неможливо, адже, наприклад, зростання заробітної плати водночас виглядає і як інфляція попиту, і як інфляція витрат.