Заходи пожежної безпеки

Протипожежний захист у військових частинах організовується у відповідності до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Наказом МОУ від 01.04.06 р. № 185 “Про затвердження Положення про пожежну безпеку у ЗСУ” та іншими керівними документами.

Командири військових частин несуть відповідальність за організацію і стан протипожежного захисту. Командири підрозділів, начальники служб відповідають за виконання правил пожежної безпеки в підрозділах, службах і на підпорядкованих їм об’єктах.

Безпосередньо протипожежним захистом у військовій частині керує начальник протипожежної служби (начальник пожежної команди). За відсутності штатної пожежної команди наказом по військовій частині призначається начальник позаштатної пожежної команди і пожежна команда у складі 5-15 осіб.

Начальник протипожежної служби (начальник пожежної команди) розробляє план протипожежного захисту частини, який затверджується командиром частини.

План протипожежного захисту доводиться до всього особового складу військової частини і відпрацьовується практично шляхом проведення навчальних пожежних тривог.

Загальна інструкція із заходів пожежної безпеки повинна бути вивішена на видних місцях біля входу на територію парків, складів, а інструкції і схеми евакуації – на дошках документації.

Щоденно, перед закриттям, по закінченні робочого дня всі майстерні, склади, парки та інші небезпечні в пожежному відношенні виробничі приміщення перевіряються начальниками складів, черговими парків і особами пожежного наряду частини.

Навесні і влітку на території парків, складів військової частини трава своєчасно (до висихання) викошується і вивозиться з території. Сушити траву, зберігати сіно на території парків, складів військової частини ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Ділянка місцевості шириною 500 м, розташована біля сховищ, закріплюється за відповідальними за протипожежну безпеку споруд.

Межі дільниць, закріплених за командирами підрозділів, встановлюються командиром військової частини. Командири підрозділів повністю відповідають за пожежну безпеку даних дільниць і підтримання на них відповідного порядку.

На кожне сховище, де зберігаються ракети на транспортних або транспортно-зарядних машинах (ТМ або ТЗМ), необхідно мати один буксирний трос і один жорсткий буксир довжиною 6-8 м, які розташовуються на зовнішній стіні сховища.

З метою гасіння пожеж кожне місце зберігання повинне бути забезпечене водою від двох водоймищ, гідрантів. Кількість води в пожежних водоймищах повинна бути достатньо для забезпечення тригодинного гасіння пожежі при витраті води 10 л/с.

Відстань від краю пожежного водоймища до найближчої споруди повинна бути не менше 100 м, до резервуарів з паливом – 40 м, до сховищ із боєприпасами – 50 м, але не більше 125 м для всіх об’єктів.

Для зручності проїзду до водоймищ перед ними необхідно обладнувати майданчики, які повинні бути з’єднані з дорогою і розраховані на розташування двох пожежних автомобілів. Довжина майданчика повинна бути 9-10 метрів, ширина 6-7 м. Відстань від гідранта до проїзної частини повинна бути не більше 2,5 м.

По периметру зовнішньої огорожі складів РАО, розташованих у пожежонебезпечних районах, необхідно обладнувати додаткові водоймища ємністю 50 м³ на кожні 400 м огорожі, а для складів із боєприпасами, крім того, зі збільшенням норми запасу води на 25 %.

Споруди (приміщення) і відкриті майданчики, де зберігаються або застосовуються вогненебезпечні рідини (стоянки колісних і гусеничних машин, тарні сховища палив, електростанції і т.п.), додатково забезпечуються сухим піском у ящиках місткістю 0,5 м³ і азбестовим покривалом розміром 1,0х1,5 м. Пожежний інвентар повинен розміщатися так, щоб його можна було легко використовувати у випадку пожежі.

У літній час біля кожної дерев’яної споруди і штабеля з майном ставляться бочки з водою і відрами із розрахунку: по одній бочці на 500 м² площі, але не менше двох на будівлю або штабель.

У зимовий час шляхи і підходи до сховищ, а також підступи до протипожежних засобів повинні бути постійно розчищені.

З метою підвищення межі вогнестійкості дерев’яних конструкцій сховищ, складів, майстерень і т.п. у військових частинах повинна проводитись їх вогнезахисна обробка, про що складається акт організацією, яка проводила обробку.

Облік проведення вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій ведеться в книзі обліку проведення вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій будівель і споруд.

Для організації боротьби з лісовими пожежами перед початком літнього періоду наказом командира військової частини створюється оперативна група з гасіння лісових пожеж і попередження проникнення вогню на територію військової частини. Оперативній групі надаються необхідна автотракторна землерийна техніка і особовий склад.

Біля кожного місця зберігання на відстані 10-15 м встановлюється укомплектований щит, ящик із піском місткістю 0,5 м³ і совковими лопатами, а в літній час, крім того, бочки з водою місткістю не менше 0,2 м³.

Пожежні щити повинні бути укомплектовані такими первинними засобами пожежогасіння:

- вогнегасники – 3 шт.

- ломи пожежні – 2 шт.

- гаки – 3 шт.

- відра пожежні – 2 шт.

- сокири пожежні великі – 2 шт.

- лопати – 2 шт.

- багор – 1 шт.

- повстяне покривало (2х2 м) – 1 шт.

У місцях стоянки техніки (крім ТМ і ТЗМ, які завантажені ракетами) протипожежні щити повинні бути укомплектовані жорсткими буксирами довжиною не менше 5 м із розрахунку один буксир на 10 машин, але не менше двох на парк.

Пожежні щити виготовляються силами військових частин. Розмір щита 1700 х 1500 мм, дверцята щита виготовляються із металевої сітки.

Протипожежний інвентар повинен бути справним, щити опечатаними.

Для забезпечення збереження і безвідмовності роботи пінних вогнегасників у зимовий час необхідно:

- вогнегасники, які розташовані на території поза будівлями і у неопалювальних приміщеннях, перенести у найближче опалюване приміщення, місце знаходження позначити вказівкою “ВОГНЕГАСНИКИ ТУТ”;

- у місцевості з теплим і помірним кліматом вогнегасники дозволяється зберігати в спеціальних погребах, які заглиблені в землю і утеплені солом’яними матами або сухою тирсою;

- погреби повинні бути розташовані на території парків і складів неподалік від об’єктів, з яких зняті вогнегасники.

Облік технічного стану вогнегасників (огляд, зарядка, випробування) повинен вестись у відповідності до вимог нормативних документів.