Заходи безпеки під час роботи з боєприпасами

Роботи з ракетами і боєприпасами повинні проводитися під постійним контролем керівника, який добре знає їх будову, а також вимоги технічної документації, яка використовується при роботах. На початку робіт керівник повинен проінструктувати виконавців із заходів безпеки.

При проведенні робіт з боєприпасами ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- встановлювати вертикально на ґрунт або на кришки ящиків постріли унітарного заряджання, снаряди, міни, заряди в гільзах, а також перекочувати їх не паралельно один одному;

- ударяти по підривниках, засобах запалювання, а також ударяти боєприпаси один об один;

- кренити підривники в снарядах ударом молотка по керну;

- розкривати лопаті блока стабілізатора реактивних снарядів;

- переносити вручну більше одного незакупореного пострілу, снаряда або міни калібру вище 57 мм;

- переносити незакупорені остаточно споряджені снаряди (міни) калібру 152 мм і вище без підтримуючих пристроїв;

- переносити боєприпаси на спині, плечі, в пошкодженій тарі або кришкою тари вниз;

- укладати тару з боєприпасами вверх дном або на бокові стінки;

- кантувати, волочити, упускати, кидати тару з боєприпасами; постріли у циліндричній тарі дозволяється перекочувати;

- проводити розбирання і охолощення боєприпасів, а також виготовлення навчальних боєприпасів із бойових;

- застосовувати як навчальні експонати боєприпаси і їх елементи в бойовому спорядженні;

- чистити гільзи до блиску;

- рясно наносити мастило на дно капсульної втулки, а також заповнювати мастилом гнізда для ключа;

- рясно змащувати вогнепередаточні отвори;

- відновлювати затерте маркування на снарядах і гільзах, якщо його зміст точно не відомий;

- перевіряти відсутність хитання снаряда в гільзі шляхом розкачування за снаряд або гільзу.

Під час проведення бойових стрільб:

- обслуга гармати не повинна знаходитись у зоні екстракції, а також попереду щитового прикриття і в безпосередній близькості справа і зліва від нього;

- при стрільбі на зменшених зарядах вилучені пучки пороху укладати в спеціальні ровики;

- підривники і капсульні втулки повинні бути повністю вкручені в снаряди, якщо ні, то докрутити;

- на підривниках повинні бути надіті запобіжні ковпачки;

- корпуси снарядів не повинні мати тріщин, раковин від корозії, а також забоїн.

При стрільбі із самохідно-артилерійської установки:

- пучки пороху, витягнуті з гільз при підготовці зарядів до стрільби, вкладати тільки в спеціально призначений ящик, кришка якого повинна бути постійно закритою;

- викидати стріляні гільзи із бойового відділення необхідно одразу після кожного пострілу (з метою зменшення загазованості бойового відділення);

- при веденні стрільби з подачею пострілів з ґрунту підношувачі боєприпасів і боєприпаси повинні знаходитись в безпечній зоні позаду гармати.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ БЕЗ НЕОБХІДНОСТІ:

- порушувати герметичність зарядів у гільзах;

- виймати посилені кришки;

- порушувати упаковку додаткових зарядів мінометних пострілів;

- згвинчувати установочні і запобіжні ковпачки;

- змінювати основні установки підривників.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ вести стрільбу небезпечними в поводженні боєприпасами.

Небезпечними в поводженні вважаються такі ракети і боєприпаси:

- остаточно споряджені боєприпаси, які впали з висоти більше 1 м (для пострілів з підривником РГМ-2 або РГМ-2М – з висоти більше 0,85 м);

- ракети без тари, які впали з будь-якої висоти, а в тарі – з висоти більше 0,5 м;

- зі слідами ударів і задимленості на снарядах, мінах, головних частинах реактивних снарядів або на корпусах головних підривників;

- з підривниками, у яких порвані або пом’яті мембрани;

- остаточно споряджені постріли, снаряди, міни, ракети, піддані дії вибуху, пожежі, бомбардуванню або артилерійському обстрілу, а також ті, що побували в авіа-, авто- та залізничних катастрофах.

У військах дозволяється знищувати такі групи боєприпасів:

- небезпечні в поводженні;

- ті, що не вибухнули на місці падіння після пострілу.

Боєприпаси, що підлягають знищенню, КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ закопувати у землю або топити в ріках і водоймищах.

Робота із знищення боєприпасів належать до найбільш небезпечних. Керівниками таких робіт повинні призначатися досвідчені офіцери, які добре знають будову боєприпасів, правила роботи з ними і особисто вміють проводити підрив, або фахівці інженерної служби.

Команди підривників призначаються з найбільш підготовлених і дисциплінованих військовослужбовців, які пройшли спеціальну підготовку і успішно склали залік з правил проведення підривних робіт. Допуск до виконання підривних робіт кожного військовослужбовця проводиться наказом по частині.

Для підриву небезпечних у поводженні боєприпасів з дозволу командира об’єднання або начальника гарнізону вибирається спеціальне місце, яке віддалене від житлових, виробничих і господарських споруд на відстань не менше 2,5 км. Найкращим місцем для підриву є яр, розташований далеко від доріг і населених пунктів.

При доставці небезпечних боєприпасів до місця підриву необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

- для перевезення небезпечного вантажу використовувати тільки справний транспорт;

- кабіна водія з боку кузова захищається екраном із мішків або ящиків з піском;

- боєприпаси в кузові автомобіля укладаються в один ряд на тирсу, пісок або мати і перевозяться до місця підриву тільки в супроводі офіцера;

- транспорт з боєприпасами повинен слідувати до пункту підриву зі швидкістю, яка не перевищує: для ґрунтових доріг – 15 км/год., по шосе – 30 км/год.;

- особам супроводження забороняється сідати на транспорт з боєприпасами;

- на транспорті, який завантажений небезпечними боєприпасами, категорично забороняється перевозити інші боєприпаси, майно, засоби підриву;

- населення, яке проживає в радіусі 5 км від місця підриву боєприпасів, повинно бути сповіщене про час і місце підриву;

- за дві години до початку підриву виставляється оточення, яке не повинне дозволяти рух людей, транспорту, худоби в радіусі 2 км від місця підриву;

- боєприпаси складати в 200 м від пункту підриву, звідти підвозити їх або підносити вручну на носилках;

- на відстані не менше 150 м від місця підриву вирити рови для укриття людей і розташування підривного майна;

- підрив боєприпасів проводити тільки по одному;

- боєприпаси можна підривати електричним або вогневим способом.

Підрив вогневим способом проводиться у крайніх випадках за відсутності підривних машинок і електродетонаторів.

Вага активного заряду для підриву снарядів береться залежно від калібру снарядів:

- для калібру до 37 мм – 0,2 кг;

- для калібру до 76 мм – 0,4 кг;

- для калібру до 107 мм – 0,6 кг;

- для калібру до 122 мм – 0,8 кг;

- для калібру до 152 мм – 1,0 кг;

- для калібру вище 152 мм – 1,2 кг;

- ручні гранати – 0,2 кг.

Укладати активний заряд на гільзу при підриві унітарних патронів забороняється.

Перед приготуванням запалювальних трубок керівник повинен випробувати вогнепровідний шнур на швидкість горіння. Час горіння вогнепровідного шнура повинен у два рази перевищувати час, необхідний особі, що проводить підрив, для відходження в укриття. Вогнепровідний шнур запалює керівник робіт.

При підриві електричним способом ручка від підривної машини повинна знаходитись тільки у керівника робіт.

Виходити з укриття після підриву дозволяється тільки через 5 хв., а якщо трапилася відмова, то тільки через 15 хв.

Особам, які працюють на підриві, дозволяється виходити з укриття тільки за сигналом керівника “ВИХОДЬ”.

На початку робіт керівником перевіряється знання особовим складом команди підривників вимог заходів безпеки, встановленого порядку виконання робіт, вказуються місця укриття.

При підривних роботах необхідно дотримуватися суворої дисципліни. Усі вказівки керівника робіт виконувати точно і негайно. Осіб, які не знають правил виконання робіт, негайно видалити з пункту підриву. Про виконання підривних робіт необхідно зробити запис у журналі обліку підривних робіт. Журнал у період робіт повинен знаходитися на пункті підриву у керівника робіт. Крім того, на знищення боєприпасів повинен складатися акт із зазначенням номенклатури, кількості і виробничих даних боєприпасів, а також несправностей, за якими знищені боєприпаси було віднесено до небезпечних у поводженні.

По закінченні робіт місце підриву повинно бути ретельно прибране і оглянуте. Огляд повинен проводитись особисто керівником робіт.

Снаряди і міни, які не вибухнули на місці падіння після пострілу, вважаються особливо небезпечними. Ніяких робіт з ними, крім підриву на місці, не проводиться.

Особливо небезпечні снаряди (міни) підривають, дотримуючись таких правил безпеки:

- забороняється переміщати і перевертати снаряди;

- підрив проводити безпосередньо на місці падіння, для цього зі снаряду обережно вилучити шар ґрунту;

- активний заряд обережно укладати на вільну від ґрунту поверхню снаряду (міни) і закріпити за допомогою дерну так, щоб площина їх стику була найбільшою.

Крім перелічених правил безпеки, необхідно дотримуватись усіх заходів, які викладені для підривних робіт з боєприпасами.

Акт на знищення снарядів, які не вибухнули на місці падіння при стрільбі, не складається. Роботи з підриву боєприпасів ведуться тільки у світлий час доби з таким розрахунком, щоб встигнути прибрати місце підриву. Боєприпаси, які не встигли підірвати, і підривне майно на ніч залишати без охорони забороняється.

Ознаками стріляних і тих, що не вибухнули, боєприпасів є:

- сліди нарізів на ведучому паску снарядів;

- обпалена фарба на корпусі боєприпасів;

- рвані залишки хвостового патрона у трубці стабілізатора міни.

При організації експлуатації озброєння особливу увагу необхідно звернути на забезпечення безпеки при роботі з боєприпасами, при розвантаженні і завантаженні їх на різні види транспорту. В цьому випадку особовий склад і керівник робіт повинні добре знати відповідні правила безпеки і суворо виконувати їх.

Боєприпаси, якими комплектуються конкретні зразки озброєння, мають високу надійність. Це дозволяє зберігати їх тривалий час.

На артилерійських складах роботи з боєприпасами проводяться під час приведення їх у остаточне спорядження, а також під час технічного огляду, регламентних робіт і їх ремонту. Для цього спеціально обладнуються постійні або тимчасові пункти робіт, розташовані на відстані не менше 40 м від місць зберігання боєприпасів, інших будівель і споруд. Проводити наведені роботи в місцях зберігання ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Під час роботи пункту для зберігання матеріалів, що витрачаються, у 20 м від пункту і у 40 м від місць зберігання боєприпасів обладнується комора (льох). Майданчики, відведені під пункти, повинні бути вирівняні і очищені від сухої трави.

При роботі з боєприпасами на пункті робіт ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- знаходитись на пункті особам, які не беруть участі у роботах;

- захаращувати територію пункту будь-яким майном;

- починати роботи без призначення пожежного розрахунку та його інструктажу;

- проводити роботи без наявності на пункті укомплектованого протипожежного щита, засобів звукової, пожежної сигналізації та телефонного зв’язку з черговим по частині або пожежною командою;

- використовувати для проведення робіт несправне або не зазначене у додатку 34 Руководства по ЭРАВ, Ч. І. обладнання, пристосування та інструмент;

- проводити одночасно роботи з боєприпасами більш ніж одного виду, однієї партії;

- перекочувати боєприпаси з однієї операції на іншу по столах без дерев’яних рейок або рейок з кольорових металів;

- мати на столах виступаючі кріпильні деталі;

- збирати і зберігати відпрацьований обтиральний матеріал не в спеціальних металевих ящиках (у кінці робочого дня його спалюють у спеціально відведеному місці зовні території складу);

- залишати на пункті по закінченні робіт боєприпаси та матеріали, боєприпаси повертають у сховище, а матеріали – у комору.

Кожного дня після закінчення робіт проводяться прибирання пункту та ретельна перевірка відповідності кількості прийнятих на пункт і зданих боєприпасів.

У сучасних умовах боєприпаси дозволяється перевозити залізничним, водним, автомобільним, повітряним, гужовим транспортом і у в’юках. При цьому треба точно дотримуватися певних правил, які встановлені для кожного виду транспорту. Найкращим видом транспорту для перевезення боєприпасів на великі відстані є залізничний, велике значення для транспортування боєприпасів має повітряний транспорт. Але найчастіше використовується автотранспорт.

При всіх видах транспортування боєприпасів необхідно виконувати такі правила безпеки:

- перевозити боєприпаси тільки в своїй штатній і справній закупорці;

- не перевищувати встановлених норм вантажопідйомності для одного виду транспорту;

- перевозити боєприпаси тільки на справних транспортних засобах;

- суворо дотримуватись умов сумісного перевезення за ступенем небезпечності вантажу.

Якщо транспортні засоби мають спеціальне обладнання (касети, стелажі), транспортування боєприпасів може проводитися без тари.

При завантаженні (розвантаженні) боєприпасів на залізничний транспорт необхідно дотримуватися таких правил:

- завантаження (розвантаження) боєприпасів проводити тільки в установлених місцях;

- вагони, які знаходяться під завантаженням (розвантаженням), повинні бути закріплені гальмівними башмаками;

- боєприпаси завантажуються тільки в справні і чисті вагони, які мають технічний паспорт;

- перед завантаженням люки вагонів закриваються, а запори люків скріплюються дротом;

- після завантаження двері щільно закриваються, запори скріплюються дротом і пломбуються;

- боєприпаси і ракети завантажуються рівномірно по всій площі вагону і розташовуються віссю симетрії поперек вагону, за винятком тих, які по габаритах у такому порядку не укладаються (укладати під кутом до напрямку руху).

Перед транспортуванням боєприпасів автомобільним транспортом, водії повинні бути проінструктовані з правил їх перевезення, а їх автомобілі повинні мати:

- справний вогнегасник, закріплений зовні кабіни;

- азбестове (повстяне) покривало розміром 1х1,5 м;

- червоний прапорець по лівому борту (22х32 см, держак довжиною 40 см);

- стяжки (ланцюги) бортів;

- трос буксирний м’який або буксир жорсткий.

При транспортуванні боєприпасів ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- перевозити в кузовах автомобілів і причепів разом із ракетами і боєприпасами паливо і мастильні матеріали;

- застосовувати джерела відкритого вогню для полегшення запуску двигуна;

- палити і розводити вогонь ближче 40 м від транспортних засобів;

- проводити заправку шляхом переливання пального з баків одного автомобіля в баки іншого;

- використовувати несправні автомобілі та автомобілі, що не мають засобів пожежогасіння;

- перевозити боєприпаси в несправній закупорці;

- допускати укладку верхнього ящика вище бортів кузова більше ніж на половину висоти ящика, а при висоті ящика до 16 см – більш ніж на одну третину його висоти.

Швидкість руху залежить від часу доби, стану доріг і ваги вантажу. Для відпочинку і привалів колона з’їжджає з дороги і зупиняється на ближче 50 м від неї. Зупинки дозволяються тільки поза населеними пунктами і призначені для огляду, перевірки стану вантажу і для заправки автомобілів.

Заправка паливом і мастильними матеріалами транспортних засобів, завантажених боєприпасами, проводиться з дотриманням таких заходів безпеки:

- машина, яка заправляється, зупиняється не ближче ніж за 2 м від бензозаправника;

- наступна машина розташовується не ближче ніж за 10 м від тієї, яка заправляється;

- при масовій заправці виставляється протипожежний пост із засобами пожежогасіння;

- двигуни машин, які заправляються, повинні бути зупинені;

- у випадку обливання машини паливом вона відводиться на буксирі від місця заправки.

У сучасних умовах велике значення для перевезення боєприпасів має повітряний транспорт. При цьому особлива увага приділяється справності закупорки, надійному закріпленню ящиків, яке не дозволить їм зміститися під час транспортування. При перевезенні повітряним транспортом необхідно враховувати, що на великих висотах може відбутися розгерметизація боєприпасів.

Дальність перевезення боєприпасів всіма видами транспорту не має обмежень.