Характеристика логістики, як інструмента ринкової економіки

Логістика – наука про ефективність виробничо-розподільчих відносин, є дуже ак­туальною.

Слово «логістика» (від грец. “Логистике” — майстерність підраховувати, міркувати) відоме ще з часів Римської імперії, де службовці, що займалися розподілом продуктів харчування, називалися «логістами» або «логістиками». На­укою логістика стала завдяки розвитку війсь­кової справи. Так, візантійський цар Леон VI вважав, що завданням логіс­тики є розпоряджатися рухом і розпо­ділом власних збройних сил.

Це визначення, не зважаючи на військову специфіку, має принципову схожість із сучасними формулюваннями завдань логістики. Тільки через 1000 років, в час другої світової війни, принципи логістики почали з успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та інших країнах були виконані роботи з вивчення властивостей операцій управління матеріальними потоками. В ці роки були проведені дослідження, пов'язані з проблемами вій­ськового і типового фронтового постачання, розроблені матема­тичні методи й моделі, котрі з часом дістали назву «дослідження операцій», завдяки чому вдалося організувати постійне поста­чання зброї для американської армії.

Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку XІX ст. Антуан Генріх (Анрі) Жоміні, котрий ви­значив логістику як «практичне мистецтво руху військ» і довго працював у Росії як військовий консультант і фахівець з логістики після Вітчизняної війни 1812 р. Він та­кож стверджував, що логістика стосується не тільки перевезень, а й планування, управління, постачання, визначення місць дис­локації військ, будівництва мостів, шляхів і т. ін.

Логістику як науку у військових акціях використовував На­полеон. У розвинутих країнах світу концепція логістики сфор­мувалася наприкінці 70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей системного підходу до організації управління.

Управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення маркетингової діяльності і взаємодії поста­чальників, споживачів та посередників, зміни технології руху матеріальних потоків тощо дістало назву «логістика».

Логістика вирішує питання оптимізації матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запас­них частин), тобто з поставок. Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту.

Теорія логістики дає змогу визначити такі категорії, як бізнес-логістика, маркетинг-логістика, промислова логістика, логістика менеджменту, логістика розподілу, логістика забезпе­чення. Розрізняють такі два рівні логістики:

1) макрологістика — розглядає глобальні проблеми управління матеріальними та інформаційними процесами;

2) мікрологістика - вивчає локальні проблеми управління матеріальним та інформаційним потоками на внут­рішньозаводському рівні. Охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками у сфері складування та зберігання.

Це внутріш­ньовиробнича логістика, пов'язана з нормальним функціону­ванням конкретної фірми. Слід розрізняти логістику як госпо­дарський процес, як функцію управління і як науку.

Виділяють три види мікрологістики: 1) пов'язана із заготів­лею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика); 2) виробни­ча; 3) та, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча). Для всіх цих видів мікрологістики обов'язковою є наявність логістичного інформаційного потоку (надходження даних про ма­теріальний потік, їх передача, обробка та систематизація з на­ступною видачею готової інформації). Якщо в рамках логістич­ної системи інтегруються функції постачання виробництва, збу­ту, розподілу і транспортування, споживання і ринку, тоді вона називається макрологістичною.

Отже, сферами мікрологістики е:

виробництво: планування виробничих завдань з детальним розподілом випуску виробів, контроль За якістю праці, розмі­щення плану випуску виробів по виробничих ділянках підпри­ємства;

переробка вантажів, що транспортуються: управління запа­сами, переміщення, зв'язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування. Вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

маркетинг, матеріальне заохочення, фінанси та розрахунки, вивчення ринку, організація служби постачання;

споживання: проектування замовлень на постачання продук­ції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

Виробнича логістика розглядає раціональну побудову і структуру підприємства, різноманітних технічних засобів та роз­поділ функцій і обслуговуючого персоналу, організацію служби ма­теріально-технічного постачання та збуту готової продукції.Принцип взаємодії цих елементів виробничої логістичної систе­ми є визначальним при її побудові.

Повною мірою потенційні можливості раціоналізації вироб­ничих процесів у межах логістичної системи можуть бути вико­ристані, якщо вдається з'єднати окремі підсистеми, наприклад гнучкий виробничий модуль з підсистемами забезпечення та розподілу готової продукції зі складуванням та експедитуванням в інтегровану систему.