Основні типи організаційних структур управління

У практиці господарювання можуть застосовува­тися кілька типів організаційних структур залежно від масштабів діяльності, виробничо-техноло­гічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності підприємства (фірми).

1. Лінійна організаційна структура управління -- це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні вза­ємодії. За такої організаційної структури управління кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному структурно­му підрозділі. Перевагами організаційної структури управління лінійного типу є: чіткість взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, на­дійний контроль. Але керівник при цьому має бути висококвалі­фікованим універсалом, здатним вирішувати будь-які стратегічні й по­точні питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів (ланок).

2. Основою функціональної організаційної структури управлін­ня є поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. Відтак кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціо­нальних відділів. Така організаційна структура управління забезпе­чує компетентне керівництво стосовно кожної управлінської функції. Проте цей тип оргструктури має певні недоліки: можлива супереч­ливість розпоряджень, труднощі координації діяльності управлінсь­ких служб, гальмування оперативності роботи органів управління.

3. Лінійно-функціональна організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою (ди­ректор - начальник цеху - майстер), а функціональні відділи апа­рату управління підприємства лише допомагають лінійним керів­никам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійних ке­рівників не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забез­печує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалі­зації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами. Вона є найдоцільнішою за масового виробництва зі сталим асортиментом продукції та не­значними еволюційними змінами технології її виготовлення. Проте за умов частих технологічних змін, оновлення номенклату­ри продукції використання цієї оргструктури уповільнює термі­ни підготовки і прийняття управлінських рішень, не забезпе­чує належної злагодженості в роботі функціональних відділів (підрозділів).

4. Дивізіональна організаційна структура управління базується на поглибленні поділу управлінської праці. За її засто­сування відбуваються процеси децентралізації оперативних функцій управління, здійснюваних виробничими структурними ланками, і централізації загальнокорпоративних (стратегічні рішення, марке­тингові дослідження, фінансова діяльність тощо) функцій, які зосе­реджуються у вищих ланках адміністрації інтегрованих підприєм­ницьких структур.

Отже, за дивізіональної структури кожний виробничий підрозділ корпорації (концерну) має власну достатньо розгалужену структу­ру управління, яка забезпечує автономне його функціонування. Лише стратегічні функції управління централізовано на корпоративному рівні. За дивізіональної структури управління групування видів діяльності суб'єкта господарювання здійснюється із застосуванням принципу поділу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується автономна організаційна спільність. При цьому можливі три способи групування виробничих підрозділів:

продуктовий (виготовлення певного продукту);

за групами споживачів (задоволення потреб певної групи спо­живачів);

за місцем знаходження (розміщення в певному географічному районі).

Перевагами дивізіональної організаційної структури управлін­ня є: гнучке реагування на зміни в зовнішньому середовищі, швидке прийняття управлінських рішень та поліпшення їхньої якості. Але водночас вона потребує збільшення чисельності апарату управлін­ня і витрат на його утримання.

5. За матричної організаційної структури управління поряд із лінійними керівниками підприємства й раціональним апара­том управління виокремлюють (формують) ще й тимчасові пред­метно-спеціалізовані ланки -- проектні групи.

Проектні групи утворюються зі спеціалістів постійних функці­ональних відділів і лише тимчасово підпорядковуються керівнику проекту. Після завершення робіт над проектом вони повертаються до своїх функціональних підрозділів.

Керівник проекту виконує роль лінійного керівника щодо спе­ціалістів проектної групи. Одночасно він є функціональним керів­ником щодо виробничих підрозділів підприємства, котрі забезпе­чують реалізацію проекту.

Головна особливість матричних організаційних структур -- це їхня винятково висока гнучкість та орієнтація на нововведення. Проте матричні структури управління мають і певні недоліки: збільшення чисельності управлінського персоналу, зростання кількості інформаційних зв'язків між працівниками підрозділів, можливі конфліктні ситуації між ними.

Використання матричної організаційної структури управління є виправданим на підприємствах, що об'єднують велику кількість виробництв із коротким життєвим циклом продукції, і здебільшо­го тільки за умови високодинамічного ринкового середовища.

Множинна організаційна структура управління використовується сучасними компаніями, які включають ряд підприємств. В її основі лежить поєднання різних організаційних структур управління. Таке багатоструктурне рішення буде все більше використовуватися у майбутньому.

Вдосконалення управління підприємством повинно здійснюватись за такими основними напрямами:

- вдосконалення структури управління підприємством;

- покращення управління виробничими ресурсами;

- вдосконалення управління науково-технічним прогресом та якістю продукції;

- поліпшення системи планування як основної ланки управління підприємством.

Питання для самоконтролю

1. Що є підприємство ?

2. Які цілі діяльності підприємства?

3. Які функції виконує підприємство ?

4. Зробіть перелік головних напрямків діяльності підприємств.

5. Подати класифікацію підприємств.

6. Які Ви знаєте добровільні об’єднання підприємств?

7. Які юридичні акти є визначальними у функціонуванні підприємств ?

8. В чому полягає суть управлінської діяльності?

9. За якими принципами здійснюється управлінська діяльність?

10. Що є функцією управління?

11. Назвіть основні функції управління.

12. Назвіть методи управління.

13. Охарактеризуйте методи управління.

14. В чому полягає значення створення ефективної системи управління підприємством?

15. Дайте визначення виробничої структури підприємства.

16. Під впливом яких основних чинників формується виробнича структура підприємства?

17. Назвіть основні принципи класифікації виробничих структур.

18.Дайте характеристику основних типів організаційних структур управління підприємством.

19.Назвіть основні шляхи удосконалення структури управління підприємством.

Література

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України –2003.,№18-22

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с.5 – 32

3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч.посіб.— Львів: В-во „Сполом”,1998, с.13 - 18

4. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посібник – К.: В-во А,С,К,

2004, с.26 - 55

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с.7 – 28, 58 - 72

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. – 2-ге вид., стер., - К.: Знання – Прес, 2002.

Тема 2 Регулювання, прогнозування і планування діяльності підприємства

Мета вивчення теми: ознайомлення з сутність. значенням, основними принципами і методами планування на підприємстві, характеристикою основних видів планування; змістом і характеристикою основних розділів тактичних планів підприємства.

План

1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.

2. Сутність, значення і основні принципи планування діяльності підприємства.

3. Види планування.

4. Методи планування на підприємстві.

5. Стратегічне планування, його сутність, цілі і основні етапи.

6. Особливості та зміст тактичних планів.

7. Система оперативного планування на підприємстві.

8. Бізнес-план підприємства, його значення і зміст.