ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ЗАВДАННЯ ОГЛЯДУ

Огляд належить до числа початкових, неповторних та незамінних слідчих (розшукових) дій. Правоохоронна практика свідчить, що дану слідчу (розшукову) дію не можна замінити іншими діями, зокрема, допитами осіб, які є очевидцями злочинної події, оскільки жоден свідок не в змозі дати у своїх показаннях необхідного обсягу інформації, яку може виявити слідчий безпосередньо під час проведення огляду місця події, застосовуючи засоби криміналістичної техніки та допомогу спеціалістів. Під час огляду місця події оглядають усі об’єкти, які можуть мати відношення до злочину, залежно від конкретної слідчої ситуації, за внутрішнім переконанням слідчого. Тому інформативність огляду набагато вища, ніж, наприклад, обшуку чи слідчого експерименту.

Різні види огляду, що проводяться слідчим, прокурором в ході досудового розслідування, регламентовані ст.ст. 237–239 КПК України. На підставі ст. 262 КПК слідчим виконується огляд та виїмка кореспонденції. В ході судового провадження суд може здійснювати огляд речових доказів (ст. 357 КПК), огляд на місці (ст. 361 КПК).

Таким чином, огляд – це процесуальна дія, що проводиться відповідним суб’єктом кримінального провадження та міститься в безпосередньому виявленні та дослідженні об’єктів, що мають значення для розслідування злочину та судового розгляду.

Ми розглянемо огляд лише як слідчу (розшукову) дію на стадії досудового розслідування.

Фактичною підставою для проведення огляду є надходження до відповідного суб’єкту розслідування інформації, яка дозволяє передбачити, що у результаті проведення даної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані криміналістично вагомі дані.

Головною метою проведення огляду є виявлення доказової та орієнтуючої інформації, що має значення для кримінального провадження.

Завдання огляду:

§ вивчення, з’ясування та фіксація обстановки й інших обставин, що мають значення для кримінального провадження;

§ відновлення картини злочинної події;

§ виявлення, фіксація, вилучення, дослідження й оцінка слідів злочину і злочинця та інших речових доказів, що мають значення для розслідування;

§ встановлення механізму злочинної події;

§ з’ясування характеру впливу особи, яка учинила злочин, на навколишнє середовище;

§ встановлення, виявлення та затримання особи, яка учинила злочин;

§ встановлення (з’ясування особи) потерпілого та очевидців учиненого злочину;

§ встановлення мотивів учинення злочину;

§ встановлення кількості злочинців, час перебування на місці злочину, способу прибуття та зникнення з місця події;

§ виявлення обставин, що сприяли або перешкоджали учиненню злочину;

§ виявлення (встановлення) негативних обставин;

§ отримання необхідної (доказової) інформації для висунення слідчих версій стосовно події злочину, механізму злочину та його учасників;

§ одержання вихідних даних для організації подальших слідчих (розшукових) та інших дій щодо розшуку та затримання злочинців за “гарячими слідами”, виявлення викраденого майна;

§ перевірка відомостей, що отримані оперативним шляхом, та ін.

Залежно від тих чи інших підстав огляд можна класифікувати таким чином:

1. За об’єктом огляду: огляд місця події (ст. 214); огляд трупа (ст. 238); огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією (ст. 239); огляд речей та документів (ст. 237); огляд місцевості (ст. 237); огляд приміщення (ст. 237); огляд транспортного засобу; огляд тварин або їх трупів (частин).

Зокрема, під час вивчення кримінальних справ було встановлено, що при розслідуванні злочинів проти життя, здоров’я та статевої свободи громадян слідчими проводились такі огляди: місця події – 100% випадків; ділянок місцевості та приміщень поза місцем події – 11%; трупа та його частин – 29%; речей і документів – 77%; інші – 12%.

Місцем злочину є певна ділянка місцевості чи приміщення, в межах якої був учинений злочин та виявлені сліди злочинної діяльності. Однак, як свідчить слідча практика, сліди злочину можуть бути виявлені і в інших місцях (поза місцем злочину). Тому за одним злочином може бути декілька місць подій (наприклад, місця керування злочинною діяльністю групи, засідок або спостереження за потерпілим, очікування завершення кримінальної операції злочинної діяльності групи, ведення вогню(визначається зручністю стрільби та його захищеністю від сторонніх поглядів), приховання або знищення слідів злочину, сліди впливу лідера на хід кримінальної операції тощо). У 85% випадків, місце злочину та місце події збігаються, тобто злочин був учинений саме там, де і виявлені його сліди. Кожний з вказаних видів огляду має свою специфіку, яка визначає особливості організаційно-тактичних заходів їх проведення.

2. За послідовністю проведення: первинний (огляд, який проводиться уперше); повторний (проводиться як виняток. Раніше ми зазначали неповторність даної слідчої дії. Разом з тим, у слідчій практиці можуть складатися ситуації, які вимагають проведення повторного огляду.

Повторний огляд проводиться у випадках коли:

1) первинний огляд виконувався недбало, неякісно (з порушенням тактичних рекомендацій) чи за несприятливих умов (наприклад, несприятливі погодні умови: дощ, сніг, недостатня видимість, велике скупчення людей, недостатнє освітлення) або без залучення відповідних спеціалістів та використання необхідних науково-технічних засобів;

2) протокол огляду не дає повного уявлення про обстановку на місці події;

3) необхідно уточнити (деталізувати) відомості, що встановлені під час первинного огляду, або отриманих іншим шляхом;

4) необхідність особистого сприйняття обстановки особою, яка не приймала безпосередньої участі у первинному огляді, та ін.

Повторний огляд проводиться в повному обсязі як самостійна слідча (розшукова) дія у відповідності до вимог КПК України. Його наслідки відображаються в окремому протоколі огляду.

3. За об’ємом огляд може бути: основний (оглядається усе місце події незалежно від шляхів переміщення злочинців); додатковий (спрямований на дослідження певних об’єктів, що мають доказове значення, які не були оглянуті при первинному та повторному оглядах).

4. За етапами кримінального провадження (до і після реєстрації події у ЕРДР, на початковому та подальшому етапах).

5. За часом проведення (у денний та нічний період доби).

6. За способом організації (одиничний та груповий).

Криміналістикою і слідчою практикою вироблені загальні вимоги, які стосуються усіх видів оглядів, до яких можна віднести:

1. Єдине керівництво оглядом. Даною слідчою (розшуковою) дією завжди керує слідчий (прокурор), а інші учасники йому підпорядковані (надають допомогу), що сприяє планомірності та погодженості у діях. Вказівки слідчого з приводу огляду є обов’язковими для усіх учасників дії. Неузгодженість тягне за собою необ’єктивність, неповноту та безсистемність оглядів.

2. Своєчасність та невідкладність огляду. Огляд повинен здійснюватися негайно після отримання повідомлення про подію злочину (огляд місця події) чи інших відомостей, що вимагають його проведення (у випадку інших видів огляду). Це забезпечує отримання всебічної інформації про подію й оперативність у здійсненні розшукових заходів. Огляд може бути відкладений у зв’язку з несприятливими умовами, але з обов’язковим забезпеченням охорони місця події. Між одержанням вихідної інформації про учинення злочину і початком проведення огляду (прибуттям слідчо-оперативної групи) повинен проходити мінімальний проміжок часу (зокрема, оптимальний проміжок часу не повинен перевищувати 15 хвилин).

Однак не завжди правоохоронні органи мають можливість своєчасно реагувати на повідомлення про учинені злочини. Вказане обумовлене низкою чинників. Зокрема, вивчення та аналіз кримінальних справ дозволяє дійти висновку, що повідомлення про учинений злочин від громадян надходило: а) негайно (у межах 15 – 30 хвилин) – 7%; б) протягом однієї години – 25%; в) протягом трьох годин – 29%; г) протягом однієї доби – 24%; д) протягом кількох діб – 15%.

При цьому необхідно констатувати, що коли огляд проводився через 1 годину після повідомлення про злочин, то виявлення слідів та інших речових доказів складало – 39%, після 3 годин з моменту учинення злочину – 31%, протягом однієї доби – 22%, а протягом кількох діб речові докази виявлялись та вилучались тільки у 8% оглядів. Отже, ігнорування цього принципу, необґрунтоване та невиправдане зволікання огляду може призвести до негативних наслідків, зокрема, зміна обстановки на місці події та знищення (заміна) слідів злочину та речових доказів.

3. Об’єктивність, всебічність та повнота огляду. Усі ділянки і об’єкти, які пов’язані із механізмом учинення злочину і несуть будь-яку інформацію, що має значення для справи, повинні бути виявлені, зафіксовані, вилучені та досліджені (оцінені). У протоколі огляду не повинно міститися ніяких висновків та припущень як з боку слідчого, так й інших учасників огляду. Поверхневий огляд не сприяє розслідуванню, а навпаки створює певні труднощі та безладдя на місці злочину.

4. Цілеспрямованість та активність огляду. Виявлення, вилучення та дослідження доказів під час огляду повинні мати цілеспрямований характер. Це дозволить зібрати необхідну інформацію, визначити напрями розслідування, скласти уявлення про механізм учинення злочину та особу злочинця.

5. Планомірність, системність та послідовність огляду передбачає правильну його організацію та певний порядок проведення, визначення меж огляду, послідовність пересування пошукової групи по території, застосування найбільш ефективних методів та прийомів огляду.

6. Застосування науково-технічних засобів, без чого виявлення, огляд, фіксація, вилучення і транспортування слідів злочину та інших речових доказів, у багатьох випадках неможливе. Вивчення слідчої практики свідчить, що злочинці нерідко застосовують спеціальні заходи щодо знищення слідів злочинної діяльності. У кожному конкретному випадку сліди нечисленні, тому необхідно проводити ретельний огляд із застосуванням усіх криміналістичних можливостей для їх виявлення та реалізації під час досудового розслідування.

7. Використання спеціальних знань. За необхідності до слідчої (розшукової) дії слідчий може залучати осіб, які володіють певними спеціальними знаннями у тій чи іншій галузі, що дозволить проводити огляд більш якісно та вчасно висунути правильні слідчі версії (наприклад, судово-медичного експерта, лікарів тощо).

8. Безпечність огляду забезпечується правильною його організацією, розподілом функцій між учасниками процесуальної дії, правильним використанням криміналістичних засобів та спеціальних знань.

9. Використання оперативно-розшукової інформації дозволяє отримати додаткові відомості про характер події, осіб, причетних до злочинів, місцезнаходження й ознаки об’єктів, які мають значення для розслідування, уточнити порядок проведення огляду.

10. Використання допомоги громадськості, яка може приймати участь у огляді як у процесуальній формі (поняті), так і непроцесуальній (для обстеження території із значними розмірами, охорони місця події тощо).

11. Взаємодія слідчого з іншими суб’єктами правоохоронної діяльності (зокрема, оперативними працівниками, експертами, кінологами, ДПС та ін.) дозволяє ефективніше та якісніше проводити дану слідчу (розшукову) дію.

Розглянувши вимоги, що стосуються усіх видів оглядів, зупинимося на учасниках слідчої (розшукової) дії.

Слід зазначити, що залежно від того чи іншого виду огляду, склад його учасників буде неоднаковим. Умовно їх можна поділити на обов’язкових та необов’язкових. У статтях 237–238 КПК як суб’єкти проведення огляду вказані слідчий та прокурор. Відповідно до положень ст. 40 КПК слідчий може доручити проведення слідчої (розшукової) дії оперативному підрозділу. Тож, будь-яка із зазначених осіб, що проводить огляд, буде обов’язковим учасником. Кримінальний процесуальний кодекс регламентує випадки, коли інші особи можуть бути обов’язковими учасниками окремих видів огляду. Зокрема, поняті обов’язково запрошуються до огляду житла чи іншого володіння особи. Поняті також запрошуються до огляду трупа, в тому числі з ексгумацією, але за винятком проведення відеофіксації слідчої (розшукової) дії. Огляд трупа або огляд трупа з ексгумацією проводиться в присутності судово-медичного експерта або лікаря.

Питання про участь у огляді спеціаліста, співробітника оперативного підрозділу, кінолога тощо слідчий вирішує самостійно, виходячи з ситуації, що склалася на певному етапі розслідування, та якщо відповідні учасники сприятимуть більш повному з’ясуванню ознак об’єкту огляду, зокрема, обстановки на місці події та ефективному виявленню слідів злочину та інших речових доказів.

Треба констатувати, що відповідно до ч. 6 ст. 223 КПК України, «слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилась від участі в ній». Тож, потерпілий, підозрюваний, його захисник, представник тощо можуть стати учасниками огляду.

Розглянемо функції окремих учасників огляду.

Слідчий (прокурор тощо) здійснює керівництво слідчо-оперативною групою, визначає порядок її роботи, забезпечує спільну діяльність усіх членів в межах їх компетенції, спрямовану на виявлення, фіксацію та вилучення слідів злочину, формування доказової бази, встановлення очевидців, потерпілих і осіб, які вчинили злочин. Не уповноважені на те законом посадові особи не вправі втручатися в дії слідчого на місці події. Лише за його дозволом як керівника СОГ до участі в огляді залучаються ті чи інші особи, факт присутності яких при огляді обов’язково відображається в протоколі слідчої (розшукової) дії. Разом із членами СОГ слідчий знайомиться з початковою інформацією, на основі котрої планує й організовує невідкладні заходи щодо розкриття злочину, дає доручення і вказівки оперативним співробітникам і працівникам інших служб щодо провадження пошукових заходів. Слідчий безпосередньо особисто проводить огляд, несе персональну відповідальність за його якість, повноту та результативність, застосування криміналістичних засобів і методів, вилучення та збереження слідів й інших речей, що можуть бути надалі залучені як докази.

Поняті спостерігають за усім ходом слідчої (розшукової) дії; шляхом ознайомлення з протоколом огляду впевнюються в правильності фіксації там обставин місця події, послідовності огляду, виявлення, фіксації та упакування слідів чи інших речей, відображенні даних щодо всіх осіб, присутніх при огляді, та ступені участі кожної з них у його проведенні.

У якості понятих доцільно залучати таких осіб, які деякою мірою поінформовані про особливості та специфіку об’єктів, що оглядаються (зокрема, при розслідуванні дорожньо-транспортних подій залучити водіїв тощо).

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження (ст. 223 КПК).

Не доцільно у якості понятих залучати неповнолітніх (малолітніх); осіб, які мають фізичні або психічні вади; осіб, які не проживають за місцем проведення досудового розслідування або іноземців (оскільки можуть виникнути складнощі у випадку необхідності виклику до суду у якості свідків); малограмотних; осіб, які відбувають покарання (наприклад, арешт за дрібне хуліганство); осіб, які першими виявили злочинну подію або не викликають довіри з боку слідчого.

Працівник оперативного підрозділу здійснює “по гарячих слідах” пошукові заходи, спрямовані на виявлення та затримання осіб, які вчинили злочин, встановлення очевидців, місць збереження та збуту викраденого. Про отримані результати одразу інформує слідчого.

Спеціаліст сприяє слідчому у виявленні, фіксації, вилученні, упакуванні та збереженні слідів й інших речей, що можуть бути надалі залучені як докази; надає іншу допомогу, що вимагає спеціальних знань. Так, він сприяє повному і правильному відображенні в протоколі огляду отриманої інформації, даних щодо застосування спеціальних (криміналістичних, медичних тощо) засобів і методів; за узгодженням з керівництвом СОГ визначає найбільш доцільні прийоми застосування спеціальної техніки та використовує їх у роботі на місці події, за вказівкою слідчого здійснює попереднє дослідження слідів на місці події для одержання пошукової інформації про осіб, які вчинили злочин, та про інші факти, що підлягають встановленню.

Дільничий інспектор інформує слідчого й оперативних співробітників про характер і місце вчинення злочину, про потерпілих та осіб, що представляють оперативний інтерес, виконує доручення керівника СОГ по встановленню очевидців і інших осіб, які володіють інформацією про злочин і злочинців, допомагає в охороні місця події.

Інспектор-кінолог приймає рішення щодо можливості використання службово-пошукової собаки та за вказівкою слідчого застосовує її для виявлення осіб, які вчинили злочин, знарядь злочину й інших предметів, що мають значення для розслідування; разом з оперативним працівником, дільничним інспектором бере участь у переслідуванні та затриманні злочинця. Складає акт про застосування службово-пошукової собаки.

Співробітник дорожньо-патрульної служби (при огляді місця ДТП) організує евакуацію людей та надання долікарської допомоги потерпілим; уживає заходів для збереження обстановки і слідів події; організує рух автотранспорту під час огляду місця події; забезпечує безпеку роботи членів СОГ; допомагає слідчому в огляді місця події та транспортного засобу, встановленні очевидців; забезпечує медичний огляд водіїв-учасників ДТП; організує буксирування транспортного засобу у випадку його ушкодження; уживає заходів по встановленню власника та розшуку транспортного засобу, що зникли з місця події, розшуку викраденого автотранспорту.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Огляд – це процесуальна дія, що проводиться відповідним суб’єктом кримінального провадження та міститься в безпосередньому виявленні та дослідженні об’єктів, що мають значення для розслідування злочину та судового розгляду.

Залежно від того чи іншого виду огляду, склад його учасників буде неоднаковим. Питання про участь у огляді спеціаліста, співробітника оперативного підрозділу, кінолога тощо слідчий вирішує самостійно, виходячи з ситуації, що склалася на певному етапі розслідування, та якщо відповідні учасники сприятимуть більш повному з’ясуванню ознак об’єкту огляду, зокрема, обстановки на місці події та ефективному виявленню слідів злочину та інших речових доказів.