Духовний вимір людського буття.

План

I. Суттєві ознаки свідомості. Походження свідомості.

II. Структура та функції індивідуальної свідомості.

III. Суспільна свідомість, її рівні та форми.

IV. Проблема вибору Свободи і Відповідальність.

І.

“Як можлива людина зі своєю свідомістю у цьому світі”?

Духовне життя людини – це сам процес життя. Різні аспекти духовного життя вивчають різні науки: психологія, нейрофізіологія, кібернетика та інші; по своєму осмислюють його мистецтво і релігію.

Філософію духовне життя людини цікавить з точки зору ролі його у вирішенні питання про місце людини у світі.

У широкому розуміння поняття “духовне життя” вживають як синонім свідомості, і навпаки. У цьому контексті, свідомість як ознака психічного життя – це сукупність образів, переживань, спонукань які виникають у людській життєдіяльності і певним чином впливають на неї.

Вважається, що з усіх живих істот, відомих нам сьогодні, лише людина має свідомість, а тому цілком правомірним є вважати свідомість, найвищою формою і результатом розвитку буття (об’єктивної реальності), його атрибутом, і відображенням.

Свідомість людини є інформаційним відображенням, носієм його є мозок. Саме тому свідомість виступає як програма, що керує діяльність людини.

Інформаційне відображення – основна властивість свідомості. Вона проявляється як:

· властивість універсальності – показує, що людина, в принципі, може відображувати будь-які речі та їх властивості;

· властивість об’єктивності – свідомість спроможна відображувати речі такими як вони є насправді?

· творчість – оскільки універсальне та об’єктивне відображення потрібне значною мірою для того, щоб перетворювати світ, самого себе, пристосовуючись до світу та його змін.

· опосередкованість мовою – мова допомагає усвідомити світ, власну діяльність у ньому. Свідомість без мови неможлива, мова виконує багато функцій, а саме:

1. позначає предмет, явище чи дію;

2. є засобом мислення, виразу змісту знання;

3. виражає ідеальний зміст свідомості;

4. є засобом спілкування людей, обміну інформацією;

5. є засобом управління поведінкою людини, колективів.

До філософських проблем свідомості належить проблема її походження. Існують різні концепції походження свідомості; серед них найбільш авторитетними є:

· релігійна концепція – свідомість є Божим даром.

· еволюційна концепція – свідомість є наслідком розвитку насіння життя (“сперми”), яке знайшло сприятливі умови на Землі (теорія “панспермії”).

· трудова концепція – свідомість виникла у наслідок розвитку праці та її форм і проявів.

· субстанційна концепція – свідомість є виявом духу (ідеї) світового розуму (нусу), або інтелекту.

На основі розгляду концепції походження свідомості виділяють такі провідні чинники виникнення та функціонування свідомості.

· Загально-космічний.

· Трансцендентальний, тобто свідомість має здатність продукувати абсолютні, еталонні виміри сущого.

· Інформаційний.

· Природно – біологічний.

· Психологічний.

· Соціальний.

· Культурно-історичний.

· Антропологічний.

· Індивідуально-особистісний.

ІІ.

Свідомість властива полі-структурність. Кожна із її структур, як з тих що знайдені, так і з тих що ще належить відкрити, відображає одну із численних її граней.

Виділяють такі основні структурні елементи індивідуальної свідомості.

· Компоненти, які необхідні для програми, що керує людською діяльністю:

1. знання – інформаційне відображення об’єкта (речі).

2. цінності – мотивація дії і вчинків.

3. норми – синтез знань і цінностей в уяві об’єкта.

· Рівні які необхідні для відпрацювання програми діяльності і поведінки. Рівні свідомості тісно взаємопов’язані між собою.

Синтез усвідомленості та підсвідомості. Це рівень для вирішення творчих завдань і саморозвитку. На основі надсвідомості розвивається ще більш зверхній рівень – самосвідомість, де відбувається становлення нових цінностей, знань і норм.

2.2. Схема рівнево-компонентної структури.

Висновок до схеми: На кожному рівні формуються розвиваються і функціонують знання, цінності та норми.

ІІІ.

Суспільною свідомістю називають – сукупність характеристик свідомості, що є спільним, для певної соціальної групи або суспільства в цілому.

Суспільна свідомість постає в житті суспільства в чотирьох аспектах:

· Як відображення об’єктивної реальності (дійсності);

· Як керування діяльністю суспільства;

· Як створення програм, що спроможні керувати діяльністю суспільства;

· Як самостійне духовне життя.

Рівново-компонентна структура суспільної діяльності (В основу таблиці покладено вчення З. Фройда “Про людину в натовпі”).

Рівні Компоненти	Стихійний	Усвідомлений
Цінності	Суспільна психіка – рівень духовного відображення суспільних відносин.	Іденогія, або цінності необхідні в наступних поколіннях.
Знання	Повсякденні	Наукові
Норми	Такі, що формуються стихійно на грунті суспільної психології та повсякденних знань	Ідеологічні і науково обгрунтовані (система суспільної свідомості, що відповідає системі надбудов – суспільних відносин).

Тема№9