Тема: Правила верстки

Верстка шпальт має бути однаковоюза відбиттям заго­ловків і додаткових текстів, розміщенням таблиць, формул, виносок, ілюстрацій і підписів до них. У газетних, журнальних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії виконання цієї вимоги не обов'язкове.

Послідовність розташування окремих частин видання під час верстки визначається оригіналом, макетом (якщо він є) і видавничою специфікацією.

У книжкових виданнях титульний аркуш, авантитул, шмуцтитули, початок першої з передмов і основного тексту рекомендується заверстувати на непарних смугах, контртитул або фронтиспіс — на парній (звичайно другій) шпальті.

Формат шпальт набору у виданні визначає видавнича специфікація, причому висота шпальт розраховується (і зазна­чається в специфікації) цілим числом рядків основного тексту (без колонцифри, але з колонтитулом).

Висота всіх шпальт видання незалежно від застосовува­них кеглів шрифту і видів набору має бути суворо однаковою.

У газетних, інформаційних виданнях і виданнях опера­тивної поліграфії з метою доведення шпальти до заданої ви­соти дозволяється розбивати абзаци або окремі рядки тексту шпонами.

Верстка тексту має бути приводною, тобто рядки тексту повинні точно збігатися з відповідними рядками на звороті. Усі частини тексту, що набрані іншим кеглем чи за іншими пра­вилами (заголовки, додаткові тексти, виноски, формули, таб­лиці) , а також: ілюстрації з підписами мають бути приведені за допомогою відбиттів до висоти, кратної кеглю основного тек­сту (в наборі основного тексту на шпони — до висоти, кратної сумарній величині кегля тексту і шпону, тобто інтерліньяжу). У газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії виконання цього правила не обов'язкове.

Верстка тексту не повинна мати висячих строк. Не дозволяється на початку шпальти чи стовпчика зали­шати неповний кінцевий рядок абзацу. Це правило не відно­ситься до коротких рядків математичних суджень між: фор­мулами. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії кінцеві рядки на початку шпальти допустимі при довжині рядка, не меншій 2/3 вихід­ного формату.

Не варто наприкінці шпальти чи стовпчика залишати рядок з абзацним відступом. У журнальних, газетних, інфор­маційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допус­кається залишати абзацний рядок, якщо кінцевий рядок над абзацом не менший 2/3 вихідного формату.

Не слід закінчувати останній рядок шпальти знаком пе­реносу. Правило може бути цорушено, якщо його виконання значно погіршить якість виключки рядків.

Під час будь-яких перенаборів тексту за умовами верстки (вгонка і вигонка рядків, оборка ілюстрацій і таблиць, ліквіда­ція переносів з непарної шпальти на парну та ін.) слід дотри­муватися всіх правил набору.

Розміри спусків на початкових шпальтахмають відповідати вказівкам у видавничій специфікації і бути однаковими у всьому виданні. Допускається відхилення від заданого розмі­ру спуску на один рядок.

Заголовки, підзаголовки, заставки, ініціали, що розміщу­ються над текстом у межах спуску, мають бути заверстаними за рахунок спуску (розмір спуску підраховується від верхнього краю шпальти до першого рядка тексту).

Кінцева шпальта має бути не меншою 1/4 смуги і бути коротшою повної не менше ніж: на 4 кегля основного шрифту.

Оформлення колонцифри (кегль і гарнітура шрифту, роз­міщення вгорі або внизу шпальти, виключка в край або по цен­тру та ін.) визначає видавнича специфікація.

Колонцифри (без колонтитулів) у підрахунок висоти шпаль­ти не входять і відбиваються від тексту, щоб загальна висота шпальти з колонцифрою була кратною цицеро.

Якщо колонцифри оформляються зі знаками тире або з прикрасами, то відбиття колонцифр від цих знаків робиться на напівкегельну

Колонцифри не ставлять на титульних; аркушах, шмуц­титулах, шпальтах з вихідними відомостями і на шпальтах, цілком зайнятих ілюстраціями (у науково-технічних виданнях ілюстраційні шпальти мають колонцифри), а також на кінце­вих шпальтах і зверху шпальти — на початкових (спускових) шпальтах. У нумерацію колонцифр усі ці шпальти входять.

Частини видання на вклейках, накидках, приклейках у нумерацію колонцифр не входять, і колонцифри на вклейках не ставляться.

Оформлення колонтитулів (кегль і гарнітура шрифту, на­явність лінійок, розміщення на шпальті, складання разом із ко­лонтитулом колонцифр та ін.) задається у видавничій специфі­кації.

Колонтитули вгорі шпальти входять у розрахунок заданої висоти смуги і відбиваються від тексту приблизно на кегельну основного шрифту (у багатостовпчиковій верстці — на ширину середників між стовпчиками).

Колонтитул - на кожній шпальті має відповідати певному розділу, главі, параграфу (за оригіналом).

Колонтитули не ставлять на титульних аркушах, шпальтах з вихідними відомостями, початкових шпальтах (крім колон­титулів, розташованих у зовнішньому полі в нижній частині шпальти) і на шпальтах, цілком зайнятих ілюстраціями (крім видань науково-технічної літератури).

Колонтитули відбиваються від нижньої лінійки на 2 п.

Якщо текст колонтитула розміщується між двома лінійками, то має бути забезпечена зорова рівномірність верхнього і ниж­нього відбиттів від лінійок.

Якщо колонцифра набирається з текстом колонтитула вгорі шпальти, колонтитул має бути виключеним посередині формату, а колонцифра — у зовнішній край за рахунок пробілу праворуч або ліворуч.

Загальна висота заголовків(простих, що включають до се­бе один, або складних, що складаються з кількох заголовків і підзаголовків) за рахунок відбиттів має бути приведена до ці­лого числа рядків основного тексту.

Відбиття простих заголовків у тексті слід робити таки­ми, щоб прогалина над заголовком була приблизно в 1,5 рази більшою, ніж під ним; відбиття складного заголовка від тексту зверху — приблизно вдвічі більшим відбиття знизу, а пробіли всередині цього заголовка мають послідовно зменшуватися від першого заголовка до останнього підзаголовка.

Заголовки на початку текстової шпальти (без спуску) роз­міщуються без відбиттів зверху, однак якщо на шпальті є ко­лонтитул або колонцифра у верхній частині смути, то перший заголовок відбивається від них на кегельну шрифту понад зви­чайне відбиття колонтитула.

Над заголовками всередині тексту у верхній частині шпальти має бути не менше чотирьох рядків, а під заголовка­ми в нижній частині шпальти — не менше трьох рядків тексту. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії припустимо розміщувати заголовки, закриті зверху і знизу трьома рядками тексту.

Не дозволяється розміщувати заголовок безпосередньо пе­ред ілюстрацією (якщо заголовок не стосується тільки ілюстра­ції) й ілюстрацію — безпосередньо перед заголовком.

Дозволяється розміщати короткі заголовки (менші форма­ту оборки) в оборках розміром не менше 2 кв.

Підзаголовки, врізані в текст («кватирки»), розмішуються так, щоб над або під ними було не менше трьох рядків тексту, у виданнях оперативної поліграфії — не менше двох. Підзаголовки на полях шпальти («ліхтарики») заверстують­ся на парних шпальтах ліворуч, на непарних — праворуч від тексту з вирівнюванням їхнього верхнього рядка з лінією пер­шого рядка абзацу, до якого відноситься заголовок.

Максимальний формат заголовка на полях має бути зада­ний видавничою специфікацією. Мінімальне відбиття тексту заголовка від основного тексту — 6 п.

Якщо заголовок на полях розташовується в нижній час­тині шпальти, то під його останнім рядком має бути не менше трьох рядків тексту.

Усі види додаткових текстів (цитати, внутрішньотекстові примітки, перерахування, пояснення і т. п.), що складаються шрифтом зниженого кегля, заверстуються так, щоб їх загаль­на висота разом із відбиттями була кратною кеглю основного шрифту.

Для додаткових текстів усередині шпальти відбиття зни­зу може бути на 2—4 п. більшим, ніж згори, додаткові тексти внизу або вгорі шпальти (наприклад, при перетіканні додат­кового тексту зі шпальти на шпальту) відбиваються з одного боку (відповідно згори або знизу) у межах кегля додатковоготексту.

Цитати, перерахування і примітки, складені шрифтом ос­новного кегля, заверстуються без будь-яких відбиттів від ос­новного тексту.

Виноски відокремлюються від основного тексту тонкою лінійкою довжиною в 1 кв. Відбиття виносок від тексту (вклю­чаючи лінійку) має бути в межах 1—2 кеглів шрифту виносок з таким розрахунком, щоб загальна висота виносок з відбит­тям була кратною кеглю основного шрифту.

Виноски повинні розташовуватися (остання з них, принай­мні, починатися) на тій шпальті, де в основному тексті стоїть знак виноски. Допускається перенос останньої виноски на на­ступну шпальту із залишенням на першій шпальті трьох рядків виноски (в журнальних, газетних, інформаційних видання: і виданнях оперативної поліграфії — двох рядків). Частина ви­носки, що переноситься, не повинна бути кінцевим рядком, а що залишилася — першим рядком абзацу (у газетних, інфор­маційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії це до­пускається) .

Якщо кожна з виносок починається з абзацного відступу, то забезпечується рівняння цифр у знаках виносок по розря­дах або зірочках по правому краю.

У виданнях, що складаються без абзацних відступів, а також зі зворотним відступом, найбільший знак виноски має бути набраним у край. Якщо частина виноски переноситься на наступну шпаль­ту, повторюється лінійка, що відокремлює виноски від тексту, але не повторюються знаки виноски. За наявності на шпальті, на яку переноситься частина виноски, інших виносок вони за­верстуються після перенесеної частини.

У неповних кінцевих шпальтах виноски заверстуються внизу шпальти.

Епіграфи і присвяти до всього видання на першій тек­стовій шпальті (вони можуть розташовуватися і на окре­мих шпальтах до чи після титульного аркуша) розміщаються у правій частині шпальти над рубрикою (за рахунок спуску) з відбиттям від неї на 16—24 п.

Епіграфи і присвяти до окремої частини, глави, статті за­верстуються між заголовками і початком тексту з відбиттям зверху і знизу на кегельну.

Посилання на джерело в епіграфі відбивається від нього на 2 п. За наявності кількох епіграфів чи епіграфа з перекла­дом між ними робиться відбиття по 4 п.