Економічна ефективність спеціалізації і кооперування

Спеціалізація - важливий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, оскільки вона відкриває простір для широкого використання нової високопродуктивної техніки, для усе більш повної механізації і автоматизації виробництва, робить економічно виправданим її застосування в масовому виробництві, бо це різко підвищує продуктивність праці і якість продукції, що випускається.

Для визначення економічної ефективності спеціалізації виробництва використовуються три основні показники:

1. Економія поточних витрат на виробництво продукції і транспортних витрат на її доставку споживачам.

2. Економія капітальних вкладень і термін їх окупності.

3. Річний економічний ефект від спеціалізації виробництва продукції.

При визначенні економії на поточних витратах порівнюються між собою витрати на річний обсяг виробництва, який має бути отриманий після спеціалізації за новою і попередньою собівартістю з урахуванням транспортних витрат. Ця умовно-річна економія розраховується як різниця між витратами до і після спеціалізації по формулі:

Е = [(С₁+Т₁) – (С₂+Т₂)] × В

де Е - умовно-річна економія на поточних витратах від проведення спеціалізації;

С₁ та С₂ - повна заводська собівартість одиниці продукції до і після спеціалізації;

Т₁ та Т₂ - транспортні витрати по доставці готової продукції споживачам, в розрахунку на одиницю продукції до і після спеціалізації;

В - річний випуск продукції після проведення спеціалізації.

Якщо для проведення спеціалізації потрібно капітальні вкладення, то здійснюєтьсярозрахунок терміну окупності, який визначається по формулі:

Т_ок = К / Е

де Т_ок - термін окупності капіталовкладень, необхідних для здійснення наміченої спеціалізації;

К - об'єм капіталовкладень до основних виробничих фондів і засоби для поповнення оборотних фондів;

Е – умовно-річна економія у зв'язку із спеціалізацією, що проводиться.

Захід вважається економічно ефективним, коли термін окупності не перевищує нормативного

Річний економічний ефект від спеціалізації можна визначити по формулі:

Е_е = Е – Е_н × К

де Е_е - річний економічний ефект від спеціалізації виробництва продукції;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності;

К – капіталовкладення, необхідні для здійснення спеціалізації

Для більш повної характеристики економічної ефективності спеціалізації можуть бути використані додаткові показники. До них відносяться: зростання продуктивності праці; випуск продукції на 1000 грн. вартості основних виробничих фондів; питомі капітальні вкладення; збільшення випуску продукції; кількість вивільнених робітників, устаткування і виробничої площі; скорочення числа нерентабельних виробництв; підвищення якості продукції і так далі

З ефективністю спеціалізації виробництва нерозривно, пов'язана економічна ефективність виробничої кооперації, проте економічний ефект від кооперації може бути отриманий за умови, якщо заготовки, що поставляються, напівфабрикати, деталі і вузли кращої якості обходяться споживачеві дешевше, ніж при власному їх виробництві, а також якщо вони поставляються комплектно, у необхідній кількості і у встановлені терміни. Ефективність кооперації багато в чому залежить також від правильного визначення радіусу перевезень.

Економія від виробничих кооперованих зв'язків визначається по формулі:

Е_к = С – (Ц + Тр) × В,

де Е_к економія від кооперативних зв'язків, грн.;

С - повна заводська собівартість виробу (деталі, вузла, напівфабрикату і так далі), що передається для виготовлення на спеціалізовані підприємства;

Ц - оптова ціна, по якій цей виріб поступатиме від спеціалізованого підприємства;

Тр - транспортно-заготівельні витрати, що доводяться на одиницю виробу;

В - кількість виробів, що уперше отримується по кооперації в планованому році.

Економічна ефективність спеціалізації і кооперації виробництва розраховується на всіх стадіях планування і по усіх заходах, сприяючих підвищенню рівня спеціалізації виробництва.