Специфіка формування асоціальної поведінки особистості
| Психологічний напрям | Автори | Характеристика сутнісно-авторської позиції |
| Гуманістична психологія | Г. Олпорт, В. Меде, А. Маслоу, К. Роджерс, П. Роблок | Поведінка людини змінюється внаслідок впливу на особистість інших людей, вона є реакцією на ситуацію і на поведінку інших осіб. Відхилення у поведінці виникають як наслідок втрати дитиною узгодженості із своїми власними почуттями і неможливістю знайти зміст і самореалізацію у відповідних умовах виховання. Ключ до розуміння методів корегування асоціальною поведінкою дають дослідження механізмів становлення особистості: ідентифікації та відчуження. |
| Біхевіоризм | Дж. Уотсон, Е. Томлен, Б. Скіннер Е. Маш, | Вся поведінка зумовлена поєднанням позитивних та негативних стимулів. Акцент у виникненні асоціальної поведінки робиться на неадекватному соціальному научінні. Зосереджено |
| Е. Тендал, П. Каролі | увагу на можливості корекції неадекватної поведінки шляхом організації позитивного підкріплення та корекції наслідків поведінкових відхилень. | |
| Нейролінгвістичне програмування (НЛП) | Джон Грюндер, Ричард Бендлер, А.Ф. Ремеєва | На поведінку впливає слово яке дозволяє програмувати і змінювати особистість. За допомогою слова можна подолати труднощі у навчанні і підвищити успішності підлітків. |
| Психоаналіз | З. Фройд, У. Мак-Дугалл | Поведінка визначається вродженими інстинктами і потягами. Агресивна енергія періодично накопичується в індивіда, потребуючи вивільнення або трансформації. |
| Неофрейдизм | К. Хорні, Е. Еріксон, Д. Боулбі, Г. Саллівен, К. Юнг, Е. Фромм, | Причини відхилень у поведінці виникають внаслідок дефіциту емоційного контакту, приємного спілкування з матір’ю у перші роки життя. До відчуження та фатальної основи міжособистісних стосунків призводить двоїста природа людини, яка з одного боку, хоче бути незалежною, а з другого – прагне позбутися цієї незалежності. |
| "Індивідуальна психологія” | А.Адлер | Поведінку і життя людини визначають не сліпі інстинкти, а почуття єдності з іншими людьми. Нездатність індивіда встановити адекватний контакт з оточуючим середовищем призводить до формування асоціальних проявів. |
| Екзистенціальна психологія | В. Франкл | Поведінка індивіда залежить від знайденого сенсу життя, який дає душевні сили для подолання життєвих негараздів. Нереалізованість людиною смислу свого існування породжує фрустрацію, екзистенціальний вакуум, як наслідок асоціальну поведінку. |
| Акмеологічний підхід | Б. Ананьєв | Поведінку індивіда детермінують уміння долати суперечності мікросередовища та особистості. Індивід який не здобув визнання ні на груповому, ні на особистісному рівні |
| переживає психологічну кризу особистості. | ||
| Психодидактичний підхід | Д. Халаган, Дж. Кауфман | Відхилення у поведінці є результатом несприятливого взаємозв’язку між дитиною та соціальним середовищем. Надається значення індивідуальному підходу у навчанні і можливості самовираження особистості у навчальній діяльності. |
Таким чином, в різний період розвитку та становлення науки психології зарубіжні вчені у своїх дослідженнях намагалися пояснити джерела та причини виникнення відхилення у поведінці. Таких пояснень існує достатньо велика кількість, а їх узагальнення представлено у таблиці 3.
Таблиця 3
Джерела та причини відхилень у поведінці
| Характеристика джерел та причин відхилень у поведінці | Автори |
| Пов’язували успішність психічного розвитку людини з набутими знаннями, освітою. Отже, асоціальна поведінка виникла, говорячи сучасною мовою, через відсутність або недостатність загальної і професійної освіти. | Сократ, Платон, Аристотель |
| Результатом деградації на більш ранніх стадіях еволюції є схильність людей до певних типів поведінки за своїм біологічним складом, “кримінальний тип”. | Ч. Ломброзо |
| Пов’язували асоціальну поведінку із особливістю будови тіла. | Е. Кречмер, Х. Шелдон |
| Продовження табл. 1.2. | |
| Пов’язували асоціальну поведінку із аномаліями статевих хромосом. | Прайс, Уткін |
| Психологічне пояснення асоціальності (десоціалізації), обґрунтовуючи її “розумовими дефектами”, “дегенеративністю”, “слабоумством” та “психопатією”, ніби запрограмованістю відхилень. | З.Фройд |
| Культурологічне пояснення асоціальності, побудоване на позиції визнання “конфлікту між нормами культури”. | Селлін, Міллер |
| Ентогенічне, при якому поведінка людини розглядається як детермінована системою функціонуючих у даній культурі та окремих субкультурах правил, як “соціальна граматика поведінки”. | Р. Харре |
| Теорія “фокального” (“фокусного”) дорослішання, відповідно до якої дорослішання має квантову природу – труднощі виникають у певних точках розвитку підлітка. Свої “піки” (або “фокуси”) мають взаємовідносини підлітка з батьками, ровесниками, ставлення до самого себе, процес статевого дозрівання, які призводять до асоціальності у поведінці і свідомості. | Дж. Коулмена |
Дата добавления: 2016-03-05; просмотров: 1123;