Види та типи егоцентризму особистості

На основі досліджень які були присвячені природі виникненню егоцентризму, виявленню особливостей розвитку егоцентризму в різних вікових періодах, вченими різних країн світу, у тому числі і вітчизняними психологами була спроба, класифікувати егоцентризм за видами та формами прояву в особистості.

Загальної устаткованої структурованої класифікації егоцентризму за видами в психології не представлено, так як егоцентризм розглядається з різних концептуальних позицій. Але в психологічній літературі виділяються такі види егоцентризму: пізнавальний, який характеризує процеси сприймання та мислення; моральний, що виражається в нездатності сприйняття моральних вчинків людей; комунікативний - як суб’єктивне сприймання інформації, яка надходить у процесі спілкування[2;10;].

Найбільш дослідженим в психології із компонентів класифікації - пізнавальний егоцентризм. Ще на ранніх стадія свого дослідження, сам Ж. Піаже відзначає наявність пізнавального егоцентризму, котрий виявляється в центрації на ідеї, термін було створено для того, щоб виразити ідею, що прогрес знань ніколи не йде шляхом звичайного додавання до пізнаних предметів їх нових рівней, як ніби багатше знання було тільки доповненням отриманого раніше, більш бідного[7;8;].

Дехто з психологів окрім пізнавального егоцентризму, розрізняють інтелектуальний егоцентризм. Він виявляється в ототожнені своїх уявлень з явищами об’єктивного світу[4].

Також Ж.Піаже у зв’язку з егоцентричним мовленням уводить поняття соціальний егоцентризм [8;16-17]. На сучасному етапі психології, А.В. Фокіна відзначає специфічні особливості соціального егоцентризму які полягають в тому, що він є причиною, яка призводить до соціальної некомпетентності особистості та неадекватності поведінки[11; 20-29].

Окрім цього, Ж.Піаже розглядав вербальний егоцентризм, коли дитина говорить, не намагаючись вплинути на співрозмовника, не усвідомлює відмінностей власної точки зору та точок зору інших[4;150].

В психології виділяють також, моральний егоцентризм, який виражається в тому, що дитина не враховує в оцінці вчинку внутрішній намір, судить про вчинок лише за зовнішнім ефектом, за матеріальним результатом[4;164].

Гєйко Є.В., яка займалася вивченням особливостей прояву егоцентризму в мислительній діяльності підлітка, виділяє такі різновиди егоцентризму: моральний, поведінковий, когнітивний.

Моральний егоцентризм на її думку, виявляється у вигляді актуалізації мотивів, спрямованих на задоволення особистісних потреб. Це виявляється у нездатності усвідомлювати, сприймати, приймати мотиви, які суперечать власній пізнавальній позиції, сформованому уявленню про себе, “я-образу”.

Крім цього моральний егоцентризм пов’язаний з висуванням на перший план, у ролі провідних, власних корисливих мотивів. Вчинки особистості часто пов’язані із самоствердженням за рахунок інших. Моральні підстави мотивів вчинків інших людей ігноруються, не приймаються.

Моральний егоцентризм, у його позитивному прояві, сприяє розвиткові стійких пізнавальних мотивів особистості, розвиткові інтересів, світогляду. Негативний прояв мотиваційного егоцентризму полягає в нездатності сприймати реальні мотиви поведінки інших людей, в розвитку егоїзму[1;43-53].

Поведінковий егоцентризм проявляється як стійка пізнавальна позиція в опануванні соціальних ролей, своєрідності уявлень індивіда про навколишній світ, звідси стосунки з оточуючими будуються виходячи з особливостей сприймання на ґрунті власного уявлення про реальність. Тобто дуже часто суб'єктам, об'єктам зовнішнього світу приписується власна пізнавальна позиція, звідси здатність концентруватися тільки на значимих об'єктах та ігнорування незначимих. Однак ігнорування незначимих об'єктів відбувається не як наслідок дії морально-етичних принципів, а в наслідок особливостей пізнавальної позиції.

Також поведінковий егоцентризм виявляється в схильності слідувати певним стереотипам, залежності від інших людей і обставин. Крім цього, можна відзначити чутливість до настанов, підвищену схильність працювати в усталеному режимі та за визначеними групою певними правилами.

Поведінковий егоцентризм сприяє бажанню особистості здобути значимий соціальний статус у суспільстві, групі, й тому стимулює її соціальну активність. Негативні прояви пов'язані з непластичністю в спілкуванні, з непродуктивними конфліктами в процесі включення до соціальної взаємодії, укоріненням індивідуалізму [1].

Когнітивний егоцентризм особистості виявляється в приписуванні своїм думкам, ідеям унікальності та необмеженої сили [9;102-106]. Когнітивний егоцентризм міцно пов'язаний зі стереотипізацією думок, поглядів, емоцій, з ускладненістю й жорсткістю оновлення системи мотивів в умовах, що потребують від особистості гнучкості й зміни характеру поведінки [ 9;105 ].

Слід відмітити, що когнітивний егоцентризм, у його позитивних проявах, сприяє формуванню стійких моральних принципів, стимулює пізнавальну активність підлітка, оскільки здатність центруватися, постійний аналіз власних вчинків, поглядів, здібностей викликає жвавий інтерес, бажання порівняти себе з оточуючими [1;10].

Негативний прояв когнітивного егоцентризму призводить до складнощів у співвідношенні своєї пізнавальної позиції з позиціями оточуючих, до фіксованості на тих фактах, які підтверджують правильність власних настанов, і небажання помічати факти, що суперечать власним поглядам, до максималізму суджень. Когнітивний егоцентризм призводить до розвитку ригідності мислення[9;105-106].

Найбільш обґрунтовану класифікація егоцентризму за видами і формами, на нашу думку, представлена в роботі Т. І. Пашукової. За видами вона поділяє егоцентризм на: 1. Егоцентризм пізнавальних процесів - виявляється в сприйманні та мисленні. 2. Комунікативний егоцентризм. 3. Егоцентризм моральної сфери. 4. Особистісний егоцентризм [ 5; 5-9] .

Кожен з видів егоцентризму має свої специфічні особливості прояву, як у поведінці та взаємодії з іншими людьми, так і в сприйманні та мисленні особистості.

Егоцентризм пізнавальних процесів проявляється в нездатності індивіда змінювати вихідну пізнавальну позицію по відношенню до деякого об'єкта сприйняття, до оцінки, думки чи уявлень інших людей. Пізнавальний егоцентризм, через який людина не може змінювати свою вихідну позицію, характеризує невисоку стадію розвитку мислення, зокрема через слабо розвинуті мислительні операції, і в першу чергу, операцій оберненості. Завдяки процесу соціалізації дитячий егоцентризм мислення долається поступово, по мірі дозрівання та набуття соціального досвіду. Т. І. Пашукова стверджує, що пізнавальний егоцентризм долається до 12-14 років, на відміну від особистісного, який навпаки, різко підсилюється саме у підлітковому віці і потім знову різко падає в період ранньої юності[5;7].

Комунікативний егоцентризм спостерігається у людини під час спілкування, передачі та отримання інформації. Він характеризується не врахуванням тезуарусів і змістового наповнення понять, а також спотворенням суті повідомленого. Комунікативний егоцентризм, насамперед, пов'язаний із егоцентричними потребами та установками особистості, а також з недостатнім розвитком децентрації і невмінням використовувати механізм зворотнього зв'язку під час спілкування[5;7].

Подолання комунікативного та особистісного егоцентризму здійснюється завдяки досвіду спілкування та взаємодії людини з іншими людьми, послідовному розвитку механізму децентрації та спроможності уявити себе на місці іншого.

Виділяючи серед компонентів класифікації егоцентризм моральної сфери, можна сказати, що він свідчить про нездатність особистості до сприйняття моральних дій і вчинків інших людей та своїх власних. Моральний егоцентризм спричиняє появі егоїзму, тобто спробі використовувати інших людей для задоволення власних потреб і інтересів, та прагматизму - пов'язуючи все, з чим стикається в житті індивід, тільки зі своєю користю. Подолати ці два прояви морального егоцентризму можна лише шляхом набуття правил соціальної взаємодії, демонстрації важливості норм взаємності та взаємодопомоги, цінності суспільної відповідальності особистості, яка орієнтується на взаємодопомогу і підтримку, кооперативні установки та товариську прихильність до людей [5;8].

Крім егоцентризму пізнавальних процесів в психології, поняття "егоцентризм" активно використовується для характеристики якості чи стану особистості, тому Т.І. Пашукова виділяє із загальної системи класифікації особистісний егоцентризм. На її думку особистісний егоцентризм може бути як причиною, так і наслідком пізнавального і комунікативного егоцентризму[5;6].

Як якість особистості егоцентризм є фіксованою установкою людини на своїх думках, хвилюваннях, уявленнях, діях, цілях, якостях характеру і темпераменту тощо. У зрілому віці егоцентризм може проявлятись у формі саморефлексії, тобто своєрідного аналізу власних якостей особистості, поведінки, висловлювань, потягів та намірів, емоцій і станів тощо.

Також, егоцентризм пов'язаний із егоцентричною позицією, яка сприяє автономізації особистості, віддаленню самої себе у самосвідомості і в реальних стосунках від інших людей. Така автономізація є дуже своєрідним способом реалізації егоцентричних потреб, до яких відносять потреби: в успіху, в співчутті, в опіці, в аффіліації, в самоствердженні, в захисті "Я" і, навіть, у психосексуальній потребі. Егоцентризм проявляється у поведінці, манері міркування, семантиці мови у вигляді еготизму і ретрофлексії. Еготизм це прагнення людини розповісти про себе, згадати про свої переваги, збільшуючи цим власну значущість, що може досягати рівня самозакоханості. Ретрофлексія, виражена в мові під час діалогу з іншими людьми, є критичною оцінкою індивідом своєї поведінки, дій, результатів діяльності, ставлення до себе як до суб'єкта аналізу та міркування. Така ретрофлексія відволікає увагу співрозмовника на персону того, хто говорить, і тому теж вважається егоцентризмом[5;6].

Егоцентризм як якість особистості супроводжує деякі акцентуації характеру та психічні захворювання(істерія, шизофренія ).

На основі того, що егоцентризм є виразом індивідуально-психологічних властивостей особистості, виділяють дві форми егоцентризму: екстровертивний та інтровертивний егоцентризм.

Для інтровертованих шизоїдів характерним є замкненість, швидка виснажуваність, прагнення бути на одинці зі своїми думками, хвилюваннями, а також фіксація на них. Демонстративність у спілкуванні з оточуючими властива екстровертованим істероїдам. Свої думки, погляди та хвилювання вони, навідміну від інтровертованих шизоїдів, нагромаджують на своїх співрозмовників, при цьому підкреслюючи свою індивідуальність, відмінність від інших і прагнення постійно бути в центрі уваги. Слід зазначити, що істероїдні риси досить часто вже притаманні дитині в ранньому віці.

Люди з егоцентричними властивостями психіки досить “незручні” і “важкі” для суспільного виховання. Але все ж таки, їх виховання можливе і чим раніше воно почнеться, чим ефективніші будуть обрані способи корекції егоцентричних реакцій і змін в установках та свідомості, тим більш вірогідно, що життя людина набуде сенсу і тим самим на неї чекатиме благополучне життя.

Окрім видів та форм егоцентризму, відзначаються ситуативний, тотальний і локальний типи егоцентризму [5;6;1;]. Ситуативний тип егоцентризму виявляється в критичних чи кризових ситуаціях; тотальний - основа егоцентричної спрямованості, локальний характеризується місцевим проявом.

Ситуативний тип егоцентризму характерний для нестабільних життєвих ситуацій. На відміну від постійного, ситуативний має тимчасовий характер, піддається коригуванню. Ситуативний егоцентризм покликаний концентрувати особистість на своїх психологічних проблемах з метою виходу з критичної чи кризової життєвої ситуації. Ситуативний егоцентризм виникає внаслідок конфліктних ситуацій, під впливом значущих проблем для людини, образою, напруженою працею думки, в екстрених та екстремальних ситуаціях.

Локальний прояв егоцентризму характерний для мислительної діяльності, виступає у вигляді «блокувань», «зациклювань», рефлексії власного «я». Локальний егоцентризм також піддається корекції [1].

Основна функція ситуативного та локального егоцентризму - балансний механізм психологічного захисту особистості в певних життєвих ситуаціях.

Тотальний егоцентризм охоплює всі сфери особистості, проявляється у вигляді егоцентричної позиції особистості, на базі якої розгортається егоцентрична спрямованість. Егоцентрична позиція особистості, у свою чергу, справляє негативний вплив на продуктивність мислительної діяльності, об'єктивну оцінку реальності [5].

Також, слід зазначити, що в той час коли розвивається негативна “Я-концепція” підлітка, тоді можна спостерігати перехід мотиваційного егоцентризму в егоїзм, когнітивного егоцентризму в ригідність мислення, поведінкового егоцентризму в індивідуалізм. Егоцентризм в цих випадках виявляється як локальний.

При сформованій позитивній “Я-концепція” егоцентризм виявляється як локальний і позитивно впливає на розвиток особистості, зокрема сприяє самоаналізу й прагненню до самовдосконалення.

У дорослих людей егоцентризм, природно, не зникає, а виявляється як тотальний чи ситуативний, або локальний.

Розглянувши основні різновиди егоцентризму, слід зазначити, що кожен з видів егоцентризму визначається взалежності від сфери його прояву під час взаємодії та спілкуванні з оточуючими людьми, а також від особливостей життєвої ситуації та індивідуальних якостей особистості. На основі здійсненого нами ґрунтовного аналізу психологічної літератури, егоцентризм особистості за видами поділяється на: пізнавальний, вербальний, просторовий, соціальний, комунікативний, поведінковий, моральний. Кожен з зазначених видів егоцентризму породжує як позитивні, так і негативні наслідки для особистості. Серед основних негативних наслідків - це ригідність мислення, не пластичність у спілкуванні, індивідуалізм, егоїзм, тобто перевага особистих інтересів над інтересами інших. До позитивних слід віднести розвиток стійких пізнавальних мотивів особистості, розвиток інтересів, світогляду, формування стійких моральних принципів.

За критерієм тривалості егоцентризм поділяється на такі типи: ситуативний - при цьому є лише тільки проявом особистості, локальний, а також тотальний - проявляється як якість особистості .