ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

У немовлячому віці закладаються передумови розвитку особистості. Дуже різноманітним є психічне життя немовляти. Під впливом дорослих у дитини формується Я-концепція. Спочатку вона не відокремлює себе від зовнішнього світу, лише на 3-8-й місяць усвідомлює власне тіло. Приблизно у 6 місяців починається становлення поведінки шляхом наслідування дорослих, яке у 2 роки перетворюється на орієнтування на соціальні норми. Упродовж 1-го року життя психічне життя накопичує досвід взаємодії з навколишнім світом, під час якої виробляється ставлення до себе, інших людей і предметів.

Розвиток самосвідомості у немовлячому віці

У немовляти зароджуються і поступово формуються перші елементарні уявлення про себе, з'являється самосвідомість.

Самосвідомість - відносно стійка, більш або менш усвідомлена система уявлень про себе.

Основною умовою розвитку особистості дитини є її спілкування. Тільки в цій сфері немовля може виявити себе як людина, висловити своє ставлення до іншої людини. Навіть предмети викликають інтерес малюка, якщо вони включені в контекст спілкування з дорослим. Дитину приваблює насамперед те, чим захоплено діє дорослий.

Вона ще не розуміє звернених до неї слів, змісту оцінки, яку дає дорослий, але чутлива до його ставлення. Ця чутливість яскраво виражена вже на 3-му місяці життя. Отже, дорослий виокремлює малюка з навколишнього світу, як щось особливо цінне, важливе, значуще для себе. Підтримуючи ініціативу дитини, дозволяє їй впливати на себе, авансом наділяє її особистісною своєрідністю, неповторністю та унікальністю. Таке ставлення до дитини формує у неї позитивне ставлення до людей і позитивне самопочуття, переживання своєї значущості для близьких. Це переживання створює основу для активного прояву дитиною себе.

Інтерес до дорослого і відповідна реакція на його ініціативні дії виникає у немовляти наприкінці 1-го місяця життя, а на 2-му - інтерес до людей і предметів. У 8 місяців у дитини формується активність - передособистісне утворення - частково вроджена якість, яка розвивається зазвичай під впливом соціальних умов життя, спілкування з дорослими. Свідченням цього є ініціативність, урізноманітнення її поведінки. У 4-5 місяців дитина проявляє себе ЯК довірлива, життєрадісна, допитлива і вимоглива істота.

Позитивне самопочуття, яке виникає у першому півріччі життя під впливом доброзичливої уваги дорослого, після 6-ти місяців багато в чому залежить від успішності маніпуляцій малюка з предметами. Він уже чітко сприймає результати своїх дій, намагається з допомогою дорослого отримати об'єкт, доторкнутися до нього, обстежити його. Невдача породжує в ньому невпевненість, а успіх спонукає знову і знову виконувати дію.

Свої перші захоплення немовля виражає позитивними емоціями, особливо коли виникає взаємообмін переживаннями з дорослим. Дитина, яка переживає справжню емоційну ідентифікацію з дорослим, насамперед з мамою, у майбутньому по-справжньому пізнає всі відтінки людських почуттів до людей, своїх батьків і дітей, виросте людиною з повноцінною емоційною сферою.

З віком підвищується і вибірковість ставлення до дорослого. Якщо 3-місячний малюк приблизно однаково (усміхаючись і радіючи) реагує на кожного дорослого, то в другій половині першого року життя вів чітко розрізняє рідних, знайомих і зовсім чужих людей. Після трьох місяців малюк починає виокремлювати другу близьку людину - тата. До 4-ох - 5-ти місяців звертає на нього особливу увагу, адже тато зовсім інакше спілкується, ніж мама, по-іншому пахне, що в немовлячому віці має особливе значення (запах дає дитині додаткові сигнали).

Малюки, особливо після 8-ми місяців, починають боятися незнайомих. Часто за відсутності близького дорослого вони плачуть, відвертаються, відповзають від чужого дорослого, проявляють сором'язливість і невпевненість. У присутності рідних діти прагнуть привернути до себе увагу чужих людей. Сидячи на руках у мами, дивляться на незнайомця, намагаються піймати його погляд, видають звуки, здійснюють інші ініціативні дії.

У спілкуванні з близькими дитина активна, ініціативна, її переживання не лише позитивні, а й негативні, дуже яскраві. Вона виражає радість, задоволення, розчарування, образу, ніби намагається поділитися своїм емоційним станом, шукає підтримки у дорослих. Виявляє також інтерес і до знайомих людей, однак стриманіше виражає емоції. Дитина найбільше любить маму, якщо, звичайно, мама її любить. Хоче відчувати маму і тата фізично: сидіти на колінах, смикати, ляскати, тягнути. її особливо цікавить обличчя дорослого, яке вона вивчає, з яким грає. Дитина щаслива, коли її пригортають, цілують, пестять. Чим більше вона відчуває любов, тим швидше навчиться любити, тим щедрішою на любов і відкритішою для любові стане потім, тим легше у неї формуватиметься почуття довіри до людей, тим щиріше співпереживатиме іншим.

До 12-ти місяців дитина пов'язує знайомого дорослого з певними діями, очікуючи їх від нього. Наприклад, заглядає в сумку бабусі, якщо вона традиційно приносить у ній подарунки; проситься на руки до тата, якщо він постійно грається з нею. Неоднакове ставлення до різних осіб свідчить, що до кінця 1-го року життя в дитини формуються стійкі образи дорослих. Водночас у малюка частіше проявляються впертість, негативне ставлення до зауважень дорослого, наполегливість у досягненні своїх бажань і вимог. Раніше його було значно легше відвернути від привабливого, але забороненого предмета, тепер він може протистояти дорослому. Це, а також радість від успіхів, переживання невдач є природними ознаками особистості, що формується.

У 2-3 місяці немовля зосереджено розглядає своє відображення у дзеркалі - так відбувається становлення свого образу. Позитивне переживання себе виражається в радісному ставленні до свого відображення. До 6-ти місяців у дитини виникає дослідницька поведінка: малюк обстежує своє відображення руками, обводить контур обличчя, доторкається до відображення руки. Після 6-ти місяців вона співвідносить свої реальні дії з діями, які відображаються у дзеркалі: ворушить пальчиками, розмахує руками, простежуючи поглядом відображення цих дій. У 11-12 місяців малята довго грають зі своїм відображенням. У них формується більш або менш усвідомлене уявлення про себе.