Сучасні концепції фірми: неокласичний, технологічний, контрактний і стратегічний підходи

Як вже зазначалось, однією із складових теорії галузевих ринків є теорія фірми,яка вивчає масштаби, сферу діяльності та поведінку окремих фірм.

Фірма – це організація, що займається комерційною діяльністю, яка має статус самостійної юридичної особи і може складатися з одного підприємства (в такому разі значення термінів „фірма" та „підприємство" співпадають), або з декількохпідприємств, які входять до складу однієї юридичної особи, яка має свої фірмові реквізити (офіційна назва, фірмовий знак тощо). Наприклад, серед великих організацій, які виробляють металургійну продукцію, є фірми, основу яких складає одне підприємство (Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, комбінат „Запоріжсталь"), і є фірми, до складу яких входять декілька підприємств, розташованих в одній країні - холдінг „Індустріальний союз Донбасу" (Дніпровський та Алчевський металургійні комбінати), або навіть багато підприємств в різних країнах (фірма „АрселорМіттал" та її філіал в Україні ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг").

Теорія фірми є однією з найбагатших і найбільш динамічно розвинутих областей сучасної економічної теорії. Сучасна теорія фірми досліджує не ᴛільки внутрішні і зовнішні аспекти функціонування і існування фірми в різних умовах, але також порушує і інституціональні питання ефективності економіки.

Ключові проблеми, що розглядаються в теорії фірми, піднімалися вже в першій половині XX століття (наприклад, Найт Ф. (1921) Коуз Р. (1937)).

Проблема існування фірми була піднята Коузом, що вказав на те, що класична економічна теорія не дає ніяких причин для існування фірми. Треба відмітити, що для обгрунтування існування фірми Коуз звернувся до запропонованої їм теорії трансакційних витрат, мінімізація яких виражалася у внутріфірмовій організації. Коуз також піддав критиці класичне твердження, що структура фірми визначається використовуваними технологіями.

У 1960-х рр. в економічних дослідженнях отримала широкий розвиток проблема "власник-керуючий" (Principal - Agent Problem), що полягає в наявності конфлікту інтересів власників фірми і її керівників, піднята ще в дослідженнях Берле і Минза (1933). У цей же період з'явилися дослідження, що стосуються обмеженої раціональності економічних суб'єктів, що розглядалося в якості однієї з причин існування фірм (Саймон, Марч (1958), а пізніше Куверт, Марч (1963)).

В якості самостійного розділу економічної теорії теорія фірми сформувалася в 1970-х рр. (дослідження Уильямсона (1971, 1975), Алчеана і Демсица (1972), Роса (1973), Эрроу (1974), Дженсена і Меклинга (1976) і Нельсона і Уинтера (1982)).

Найбільш відомими сучасними дослідниками у рамках теорії фірми є Милгром і Робертс (1988), Харт (1989), Холмстром і Тіроль (1989).

Нині в теорії фірми можна виділити три основні напрями:

1) неокласична концепція фірми;

2) технологічна концепція фірми

3) контрактна (інституціональна) концепція фірми;

4) стратегічна концепція фірми.

Неокласична концепція фірми.

У рамках неокласичної теорії фірма розуміється як господарюючий суб'єкт, що купує ресурси на ринку і трансформує їх в продукцію, що реалізується на ринку. Загальною в неокласичному підході є максимізація прибутку фірмою при наступних основних припущеннях:

1. Прибуток визначається як різниця між виручкою і сукупними витратами, включаючи альтернативні витрати і податки.

2. Фірма розглядається як суб'єкт, що приймає рішення.

3. Критерієм оцінки діяльності фірми як неділимої одиниці виступає ᴛільки один показник - показник прибутку.

4. Приймається раціональність усіх дій фірми як економічного суб'єкта. Це означає, що існує можливість чіткого ранжирування альтернатив залежно від їх результативності і вибору серед них самї відповідної.

5. Фірма має повну інформацію відносно становища на ринках товарів і чинників виробництва.

Основний напрям дослідження поведінки фірми у рамках неокласичного підходу полягає в пошуку оптимальних з позиції фірми і з позиції суспільства обсягів виробництва і цін, фірма розглядається як чорна скриня, не враховуються питання внутрішньої організації фірми.